Дитина і яблуко Багато хто любить цукерки пташине молоко. Але ж іще в дитинстві ми вияснили, що насправді молока у птахів не буває. Та нам казали неправду. Буває. А чули колись про те, що жучок сонечко рятує світ? Ні? Про все це і не тільки – далі.

Що таке спартанське виховання?


У восьмому столітті до наший ери в одному з грецьких міст - Спарті - жило войовниче плем´я (яке за назвою міста називалися ще спартанцями). Вони здійснювали набіги на сусідні території і поневолили племена, що жили там. Численні військові походи вимагали від спартанців великої сили й витривалості. Адже спартанці були професійними воїнами. Тоді ж у Спарті виникла особлива система виховання дітей. Усі спартанські хлопчики були розділені на загони за віком. Виховання дітей у цих загонах було дуже суворим. Ставилася єдина мета − досягти, щоб усі спартанські діти стали сильними і фізично загартованими. Ці вимоги розповсюджувалися і на хлопчиків, і на дівчаток, які в майбутньому повинні були ставати здоровими і сильними матерями.
От так описує старогрецький історик Плутарх спартанську систему виховання хлопчиків: «Грамоті вони вчилися лише в тій мірі, у якій без цього не можна обійтися, в останньому ж все виховання зводилося до вимог беззаперечно підкорятися, стійко переносити позбавлення і брати верх над супротивником. Із віком вимоги робилися все жорсткішими: хлоп´ят коротко стригли, вони бігали босоніж, привчалися грати голими. У дванадцять років вони вже ходили без хітона (одяг, схожий на рубашку, часто без рукавів), отримуючи раз на рік верхнє плаття, вони були брудні, запущені; лазні були їм незнайомі - за весь рік лише декілька днів вони користувалися цим благом. Спали вони разом, по загонах, на підстилках, які самі собі готували, ламаючи голіруч мітелки очерету на березі Еврота». Щоб перевірити, як діти засвоїли уроки фізичної підготовки у Спарті встановлювалися спеціальні святкування, на яких вони повинні були показувати свої успіхи і довести, що вони стали справжніми чоловіками і можуть вступити в суспільство дорослих воїнів. Святкування проводилися в храмі Артеміди Орфії, стародавньої богині родючості. Під час цих святкувань на честь богині група хлопців повинна була викрадати сир, який охороняла інша група. Той, кому це вдавалося, проголошувався переможцем. У пізніші часи на святах на честь богині Артеміди хлопцям доводилося витримувати і суворіші випробування волі і мужності. Їх били батогами. Випробування витримували ті хлопці, які за весь цей час не видадуть ні єдиного стогону.

Як виникли Олімпійські ігри?


Кожні чотири роки кращі спортсмени-любителі всього світу з´їжджаються на зустріч, де вони змагаються в силі й спритності. Переможці отримують у нагороду золоті, срібні або бронзові медалі. Початком цих усесвітніх спортивних змагань були святкування й змагання (кулачні бої, п´ятиборство, їзда на колісницях), що влаштовувалися в Стародавній Греції з 776 року до нашої ери. Оскільки вони проходили біля Олімпії, то незабаром отримали назву Олімпійські ігри. Ігри влаштовувалися раз на чотири роки протягом тривалого періоду (майже 400 років), але потім були відмінені. Олімпійський рух був відроджений французьким громадським діячем Пьером де Кубертеном. Перші Олімпійські ігри сучасності відбулися в 1896 році в Афінах (Греція).

Що символізують олімпійські кільця?


П´ять кілець, що прикрашають олімпійський прапор, служать символом п´яти жилих континентів земної кулі. А це означає, що в іграх можуть брати участь спортсмени всіх країн. У 1913 році міжнародний комітет утвердив емблему Олімпійських ігор у вигляді з´єднання п´яти різноколірних кілець. А ще раніше, у 1894 році, була затверджена Олімпійська хартія - статут ігор, згідно якому в них можуть брати участь спортсмени всього світу незалежно від кольору шкіри, стану або соціального положення. Блакитне кільце емблеми символізує Європу, чорне - Африку, жовте - Азію, червоне - Америку і зелене - Австралію з Океанією. Над п´ятьма материками засіяло одне сонце - сонце дружби і миру. Знов, як і в Стародавній Греції, сонячний промінь запалює вогонь, який горить протягом всіх Олімпійських ігор.

Життя мурашок: для чого мурашкам розвідники?


Все, звичайно, бачили великі мурашині купи, по яких снують тисячі мурашок. Але ці купи - тільки самий верхній поверх мурашиного житла. Воно йде глибоко під землю і складається з численних «приміщень», у яких і живуть мурашки. У кожної мурашки (а їх в одному тільки мурашнику налічується десятки тисяч), є свої обов´язки. Більше всього в мурашнику робочих мурашок. Тисячі таких мурашок безупинно снують від мурашника в ліс або поле і назад, стягуючи в будинок все, що попадається їм на шляху, будь то суха гілочка, билинка трави, нитки, різні крихти. Але їх подорожі зовсім не безладні. Вони знають, куди йдуть і навіщо. У цьому їм допомагають мурашки-розвідники. Розвідники вибігають з мурашника раніше всіх і спрямовуються на всі боки у пошуках чогось, що може їм стати в нагоді в «господарстві». І як тільки вони знаходять потрібний предмет, повертаються назад і, потершись вусиками об вусики своїх родичів, повідомляють їм таким чином усю необхідну інформацію. Життя мурашиного царства злагоджене і добре організоване.

Чи буває пташине молоко?


Птахи не належать до ссавців, вони вигодовують своїх новонароджених пташенят різними комахами, черв´ячками, личинками. Тому і вираз «пташине молоко» найчастіше означає якийсь небачений продукт, якого немає насправді. І все-таки такий вираз з´явився недаремно, тому що пташине молоко в природі існує. Воно не схоже на звичну нам рідку масу - коров´яче або козине молоко - і є щось подібне до рідкого сиру. Така молочноподібна маса утворюється в зобу у голубів і антарктичних пінгвінів, коли вони виводять пташенят. До того, як малюки починають харчуватися «дорослою» їжею, мами вигодовують своїх дітей таким ось своєрідним пташиним молоком, в якому є все необхідне для повноцінного живлення новонароджених, для їх здоров´я і зростання.

Чому жучка сонечко ще називають божою корівкою?


Напевно, всі знають цього симпатичного червонуватого жучка з чорними плямочками або крапками на крильцях. В Україні його відвіку називають сонечком. Назва «божа» з’явилася швидше за все тому, що цей жучок справляє враження незлобивого і зворушливого створення. Аналогічно «божа людина» — так називають довірливих і нешкідливих людей. А корівкою цього симпатичного жучка називають теж неспроста. При щонайменшій небезпеці на згинах його ніжок виступають крапельки оранжевої рідини-молочка. Правда, це «молочко» неприємне на смак, але ж воно призначене не для того, щоб його пити. Ця рідина відлякує ворогів, які є й у сонечок. Проте сонечко не так вже й нешкідливе. Це хижак, але небезпечний тільки для шкідливих людині комах. Сонечко у великих кількостях поїдає тлю - крихітних комах, які обсипають молоді рослини і висмоктують з них соки. Їжі сонечку вистачає. Тля розмножується дуже швидко, і учені вважають, що якби тлю не їла божа корівка та інші хижаки, то і тоді на землі не було б не тільки рослин, але і нічого живого. Отже недаремно сонечко так всі люблять. Як тільки на полях з´являється перша зелень, сонечко починає неупинно трудитися. Один жучок сонечка знищує за день до 200 комах. Ще кращий апетит у личинок сонечка.

(За матеріалами книги "Усе про все")