Вірші (частина друга)

Мишка і кішка

Мишка одягла сукенку
В кольорову смужечку,
Про запас взяла цукерку -
Пригостить подружечок.

Прихопила капелюшка,
З білою пір´їнкою,
Що лишилась від подушки
З теплою перинкою.

Мишка вибігла на ганок,
Посміхнулась сонечку,
Привітався з нею ранок,
Підморгнув в віконечку.

Танцювала довго мишка,
Покрутила хвостиком,
Зголодніла, з´їла трішки
Печива з компотиком.

Але ж, гульк! Прибігла кішка
Зі страшними кігтями,
Поховались миші в діжку,
Там уже й сидітимуть.

Не дістати Мурці лютій
Ні одної мишечки,
Хоч шкреби, сичи, хоч стукай,
У дубову діжечку!


Матусині вигадки

Матусю, матусю, чом небо блакитне?
А сонечно жовте для чого скажи?
Чому на стеблині та квітка розквітла,
А ще розкажи, куди річка біжить.

Чому та веселка над полем іскриться,
А ще скільки років каштану в дворі?
І, мамо, а синьою може буть киця?
Усе треба знати малій дітворі!

Ну, слухай, чомучко, те небо блакитне,
Бо небо - це очі матусі Землі,
Коли вона добра, то й оченьки світлі,
Як настрій поганий - то сірі і злі.

Про квітку питаєш, мала непосидо,
Вона розцвіла, бо прийшов уже час,
Бо сонце нагріло і снігу не видно,
Метелик злетів, щоб потішити нас.

Про що ще, дитино, тобі розповіти?
Про свіжу веселку - барвистий мосток,
Вона об´єднала хмаринку і місто,
І світ змалювала, як хлопчик листок.

Каштану старому вже років багато,
Його посадив ще твій дід молодим,
Щоб тінню своєю у будень і свято,
У спеку гарячу завжди холодив.

Про кицю давай почитаємо книгу,
Про звички котів, їхню шерсть, кольори,
Сідай біля мене, ти, крихітна дзиго,
Британська блакитна - порода вгорі.

Із ранку до ночі питання, питання,
Матусю, матусю, усе розкажи,
Про сніг і рибину, великих варанів,
Про вітер і те, куди річка біжить.


Робочий день

Кубик до кубика - склалася хатка,
Ми будували її разом з татком.
В лялі є очки, є носик, є вушка,
Доню, а що це? Це, неню, подушка!

Ми на подушку вкладаємось спатки,
Щоб відпочити, моє ластів´ятко.
Що це? - Корівка! Це котик, це песик,
Книжка, а в книжці Івасик Телесик.

Зараз ми будем дивитись картинки,
Гратись м´ячем і малим піанінком,
Оце нота до, ре, мі, фа, соль, ля, сі,
Ноти ми знаємо! Їх, мамо, є сім.

День промайнув, натомилися гратись,
Позасинали ведмеді вухаті.
Виглянув місяць, помолимось, діти,
Нічка прийшла, годі вже гомоніти!


Моїй солодкій донечці

В твій веселковий сон, моє малятко,
Напевно, заблукало янголятко.
Ти, оченьки відкривши, усміхнулась,
Щось муркнула і знову в сон майнула.

Така була та усмішка щаслива,
Аж у душі минула смутку злива,
Моя дитино, зоре світанкова,
Для тебе я, моє життя казкове.

Ти простягнула рученьки-долоньки:
Милуйся, мамо, пальчиками доньки,
А потім покривилась вередливо:
Хвали мене, кажи, що я красива!

Схоплю тебе, в обіймах закружляю,
Сміятимемось разом, я вже знаю.
Солодка доня, сонечко маленьке,
Моя царівна - крихітка Оленка!


Вкладання

Всіх вкладає неня спати:
Зайця, мишу, книжку, брата.
А мені усе не спиться:
Мамо, ти не вклала кицю!

Ніч надвОрі, темно всюди,
Сплять, напевно, звірі й люди,
А мені не спиться, ненько,
Люляй і співай тихенько.

Про царівну - милу діву,
Про чарівний ліс щасливий,
Про сади, ліси, городи,
Про казкові всі пригоди.

Люляй, неню, люляй доню,
Ручки грій в своїх долонях,
А тоді вже відпочину,
Бо мала я ще дитина.


Городні віршики

Дозрівала на городі чорна з білим квасолина -
То квасолі тичкової рідна сонячна дитина.
І сестричок безліч має чорна з білим квасолина,
Бо в квасолі на городі величезна є родина.

Веселун горох на ланці все збирався стать до танців,
Розкотились горошини, їх збирати будем вранці.
І в гороху на городі не маленька є родина,
Не злічити, не злічити у стручках всі горошини.

Посміхнулись огірочки, їм роса умила личка,
Їх багато і колючі в огірків зелені щічки.
Огірочки побратались на городі з кабачками,
Хоч подібні, але різні в кабачків із ними мами.

Скільки всього на городі - морква, бурячки, капуста,
Кукурудза, кріп, картопля і росте петрушка густо!
В овочів усіх велика, дружна, радісна родина -
В помідорів чи редиски, часнику чи цибулини!


Гномику сумно

А гномику сумно, бо падає дощик,
За шибкою мокро і сіро навколо.
І крапає дощик на кущик, на хвощик,
Гном хоче гуляти, гном хоче у коло.

Він мріє побавитись з друзями в танці,
Погратися хоче маленький хлопчина,
Піде у садочок, захопить воланці,
Ракетки і м´ячик, червону машину.

А гномику сумно, бо падає дощик,
Із хати його не пускає йти мама,
Встромив у віконце малесенький носик,
"Ну, сонечко любе, побався із нами!".


Діткам

У моєї донечки
Посмішка, як в сонечка,
Усміхнеться і здається,
Усміхнулось небо.

А в синочка-хлопчика
Оченята-зоречки,
Озирнеться, і здається
Озирнулось небо.

Маю я двох діточок,
Як у полі квіточок,
Усміхнуться, озирнуться,
Дякувати небу.