Переваги годування на вимогу:
• грудне молоко перебуває швидше
• дитина швидше набирає вагу
• легко привчити дитину до годування грудьми.
Частота докладання може складати 12-20 разів на добу в перші тижні, тобто через кожну 1-2 год. Жорстко сплановані інтервали між годуваннями грудьми, як і строго певний час перебування дитини у грудей, небажані. Час між докладаннями до грудей ніколи не повинен бути більше 4-6 год. Тільки часті докладання стимулюватимуть хороше вироблення молока.
У подальшому, до кінця перших 2-4-х тижнів, у дитини найчастіше виробляється свій режим годування від 6 до 8 разів на добу і, як правило, без нічної перерви. При такому режимі годування дитина відрізняється спокійною поведінкою, хорошим глибоким сном, кращими темпами надбавки ваги. Тим часом у матері, як правило, встановлюється стабільне прибування достатньої кількості молока.
Частота докладання до грудей визначається виключно потребою дитини. При цьому можливі інтервали між годуванням від 1 до 3-4 годин. Найбільшу складність у такій системі вигодовування представляє правильне розуміння матір’ю крика дитини. Навіть у перші тижні життя причинами крику можуть бути і біль, і незручне положення, і роздратування від мокрої пелюшки, і потреба спілкування, і перевтома. У будь-якому випадку, крик є закликом материнської уваги, і мати швидко навчається розрізняти для себе його сенс. Небезпека помилково зайвого докладання до грудей, — не несе для дитини нічого поганого, вона отримує ще одне підтвердження материнської любові й участі. Такий режим, звичайно, більш утомливий, але ви повинні розуміти, що він є тимчасовим, а виграш — виключно значущий.
Перехід від невизначеного режиму вигодовування до відносно регулярного (через 3-3,5 год., з можливою нічною перервою) може займати від двох тижнів до 2-х місяців. Проте основна мета «вільного вигодовування» досягнута — дитина годується тільки грудним молоком і молока більш ніж достатньо.
Надалі при будь-якій підозрі на брак грудного молока ви знов повертаєтеся до принципу докладення дитини на першу вимогу (по плачу, наприклад). Якщо дитину годують «на вимогу», матері (за дуже рідкісним виключенням) виробляють достатню кількість молока для задоволення потреб немовляти, принаймні, протягом перших 4-6 місяців. Протягом цього періоду вирішальним моментом для матері є відмова від спокуси ввести в раціон харчування дитини додаткове молочне живлення, оскільки введення подібних добавок призводить до зниження ефекту основного чинника, стимулюючого і підтримуючого вироблення грудного молока — частоту годувань грудьми. Таким чином, неминучий результат введення молочних добавок немовлятам полягає в зниженні вироблення материнського молока. Це породжує порочний круг. Докорм молочною сумішшю призводить до зниження кількості грудного молока, що у свою чергу, сприяє тому, що мати в ще більше догодовує дитину. Протягом короткого часу мати приходить до помилкової думки, що у неї недостатньо молока.
Інший не менш важливий аспект вироблення грудного молока полягає в емоційному стані матері. Якщо вона догодоує дитину молочною сумішшю, то вже частіше замислюється над тим, що у неї може не вастачати молока, позбавляється упевненості в собі. І, зрештою, виявляється нездібною годувати грудьми навіть за наявності молока.
Крім того, догодовування дитини сумішшю (змішане вигодовування) технічно набагато складніше, ніж саме грудне вигодовування. Спокусу ввести в раціон соки або каші раніше потрібних термінів (аргументи «так всі годують» помилкові) загрожує здоров´ю дитини (адже всі, хто так годують − це ті ж самі «всі», що часто хворіють) і повинно обговорюватися з лікарем.
(дитячий лікар Яловчук А.В.)
