Дітлахи в цьому віці дуже не люблять самотності, тому, зазвичай, реагують плачем, якщо їх залишити в кімнаті самих. Часто батьки вважають, що це гарний спосіб навчити дитину самостійності – частіше залишати її на одинці, але, насправді, саме діти, яких не змушували довго перебувати на самоті, зростають більш самостійними, адже вони впевнені в батьківській близькості і підтримці, легше долають страх, краще адаптуються в майбутньому.
Розбещеними діти стають не від любові, а від непослідовності у вихованні. Чому малята відчувають тривожність при відсутності мами? – справа в тому, що мозок дитини ще не здатен утримувати образи (зокрема, образ мами) надовго в свідомості, відповідно дитина відчуває страх самотності, адже відсутній образ найріднішої людини. Однак, саме зараз, настає новий період, коли дитина перестає ототожнювати себе з мамою, психологічно відділяє себе від неї, а це потребує деякої дистанції. Проте, поки що – лише психологічної дистанції, фізично ми залишаємось поруч, надто рано залишати малюка надовго.
В чому може проявлятися ця дистанція? – Якщо раніше важливо було максимально швидко задовольняти усі найменші вимоги дитини (в попередніх статтях даного циклу ми говорили про те, що при систематичному ігноруванні сигналів (зокрема плачу) дитини, є ризик, що маля не намагатиметься надалі бути зрозумілим для мами, адже «мама й так не зважає на чіткі знаки від мене»), то зараз потрібно моделювати певні труднощі, які дитина може подолати, витримувати деяку дистанцію. Приклад: дитя тягнеться до іграшки – Ви не допомагаєте в ту ж мить (підсуваєте іграшку ближче, як робили раніше), а спостерігаєте, як крихітка самостійно досягає бажаної мети.
Маля вже тривалий час може займатися іграшками, перекладати їх з однієї ручки в іншу, вивчати пальчиками, - забавляти себе самостійно. Ви також можете вигадувати цікаві ігри і весело проводити час зі своєю крихіткою. Діткам в цьому віці вже подобається грати в хованки. Цю гру можна грати як в традиційному варіанті: хтось ховається, інший – шукає; частіше, звісно, поки що доведеться ховатися Вам, а малюк повзтиме слідом. Так весело, коли мама несподівано з’являється з-за рогу шафи! ;) Можна, також ховати різні предмети. Наприклад: візьміть коробку з кришкою, покладіть туди кілька різних іграшок, потрясіть коробку, відкрийте і продемонструйте (коментуючи) вміст «чарівної коробки»; наступного разу непомітно викладіть іграшки і потрясіть пусту коробку, відкрийте: «Пусто! Де іграшки?». Знову вкиньте іграшки до коробки, потрясіть – «Ось вони де!». За такою ж схемою можна ховати маленькі іграшки в долонях, а потім показувати малечі.
Раціон малюка поповнюється новими стравами, зараз до нього вже входять: овочеві, м’ясні (також, вже можна вводити нежирну рибу) та фруктові пюре, молочно-круп’яні та молочно-злакові каші, кисломолочні продукти, фруктові, ягідні та овочеві соки, яєчний жовток, дитяче печиво, хліб, словом, практично всі продукти прикорму малюк вже скуштував. Страви урізноманітнюються за рахунок додавання нових інгредієнтів до їх складу. Зокрема, вводяться нові овочі (буряк, горошок, капуста та ін., не забувайте про зелень), до супу вже можна додати жовток, а до фруктів – сир чи кефір, на Ваш смак (точніше – на смак малюка). Не забувайте про те, що ступінь подрібнення страв поступово зменшується, їжа дитини змінює свій вигляд, вона вже не повністю перетерта, адже малюк здатен пережувати маленькі шматочки і має до цього звикати. Більш детально про страви прикорму та орієнтовну послідовність їх введення Ви можете прочитати в наших статтях.
Грудне молоко становить зараз приблизно 1/3 частину добового раціону маляти. Нічне годування може зберігатися, а часом діти в цьому віці вже сплять без пробуджень всю ніч. Загалом, нічний сон триває 11-12 годин. Денний сон – близько 1,5-2 годин 2-3 рази на день.
Наприкінці дев’ятого місяця життя малюк вміє:
• шукати предмет, що впав;
• орієнтуватися в положенні сидячи: повертатися., щоби брати потрібні предмети, озиратися в сторону речі, яка зацікавила;
• прикладати зусилля, аби дістати цікавий предмет, який знаходиться не в межах його досяжності;
• починає «розмовляти» дитячою, зрозумілою тільки йому, мовою, часто повторює окремі склади;
• перекладає предмети з однієї ручки в іншу;
• інколи, малюкам вже вдається підтягнутися в стояче положення із сидячого (тримаючись, наприклад, за кільця в манежі чи ін.);
• піднімає невеликі предмети великим і вказівним пальцями («пінцетний» захват);
• добре п’є з чашки;
• впізнає усіх близьких, радіє їм; не любить залишатися на одинці;
• знає своє ім’я, повертається на оклик.
Автор: Марта Павлюк
Попередня частина статті