Почнемо з того, про що вже «заїкнулися» на початку статті – з Ізабелли Степанівни ;). Обираючи дещо екстравагантне ім’я для своєї доньки чи сина, яке запозичене з іншої мови, будьте дуже обережними: як сприйматиметься це оригінальне наймення у співставленні з іменем батька? Якщо у батька давнє, красиве українське ім’я, таке як Петро, Василь, Степан, Григорій – погодьтеся, значно гармонійніше воно доповнить «собі подібне». Оксана Петрівна звучатиме набагато злагодженіше і природніше, ніж Анжеліка Петрівна, а от якщо батька дитини звати, наприклад, Едуард, то сміливо називайте дочку більш незвично, навіть екстравагантна Есмеральда гармонійно поєднається з по-батькові Едуардівна, інша справа – наскільки легко буде вимовити і запам’ятати цю комбінацію.
Стосовно того, чи легко буде вимовити в майбутньому ім’я та по батькові Вашого чада, теж варто призадуматись, навіщо створювати дитині проблеми? Адже є люди, які насправді страждають від того, що їхні колеги, підлеглі, нові знайомі просто уникають того, аби називати їх на ім’я і по-батькові через те, що бояться банально не вимовити його, спотворити, перекрутити, чим не бажають образити співрозмовника. От і йдуть в хід всілякі «шановний», «добродію», а людині ж так приємно, коли її називають на ім’я… Тому користуйтесь простим правилом: якщо майбутнє по-батькові у малюка досить коротке, то ім’я можна сміливо обирати з більшою кількістю складів, якщо ж Ви прогледіли для дитини коротке наймення (Ілля, Алла), то воно більше пасуватиме до довшого по-батькові (Ілля Олександрович, Алла Олексіївна).
Якщо, як то кажуть, копнути ще глибше, для кращої співзвучності зверніть увагу на те, яких приголосних більше в обраному імені: твердих, чи м’яких? Якщо ім’я явно «тверде» (Андрій, Геннадій, Маргарита, Анна), то по-батькові йому пасуватиме більш «м’яке» (Петрович, Миколаївна, Іллівна). Також, більш милозвучними є поєднання імені і по-батькові, в яких наголос падає на одинакові склади (Ганна Павлівна або Микита Петрович звучить приємніше для вуха, ніж, скажімо, Оксана Павлівна чи Юрій Петрович, де наголоси не співпадають).
Коли наймення закінчується голосною, то не бажано, аби по-батькові починалося теж з голосної (Ганна Андріївна, Оксана Антонівна), так само не надто зручно вимовляти Борис Степанович, адже на стику імені і по-батькові повторюється один і той самий звук.
Часом обираючи наймення для дитини, батьки копіюють імена знаменитостей, видатних людей (в Радянську епоху, наприклад, часто з гордістю хлопчиків називали Володимирами Іллічами, Сергіями Мироновичами, повторюючи імена політичних діячів, яких ідеологія піднімала до рівня культу). Сьогодні також дехто керується цією логікою, нагороджуючи дитину «почесним» іменем (майже «титулом»), дітей називають в честь улюбленого артиста, політика. Але трапляється, що те середовище, в якому житиме дитина, не сприйматиме, або й засуджуватиме постать, на честь якої назвали дитину, часи змінюються, ідеали – теж.
Звісно, всі ці поради – річ дуже відносна, інколи можна вдало підібрати поєднання імені і по-батькові в обхід всім «правилам», перерахованим вище. Не женіться за модою чи бажанням просто виділитись з сірої маси, інколи такі стремління батьків грають в майбутньому не на руку їхнім дітям. Покладіться на свою інтуїцію, порадьтеся з родичами, близькими. Впевнені, Ви оберете найбільш вдале і красиве ім’я для свого сонечка! ;)
Автор: Марта Павлюк
