«От якби я виріс і подорослішав, то у мене було б багато друзів. І я б тоді сам гуляв лісом», - мріяв їжачок.
Одного дня їжачок сидів у своїй хатинці і дивився, як на вулиці йде сильний дощ. Раптом він згадав: мама розказувала йому, що дощ допомагає зростати рослинам та грибам. І щось вигадав їжачок! Він захотів, щоб дощик і йому допоміг вирости великим.
Тоді він тихенько вибіг на вулицю, щоб мама не почула. Став під дощик і почав чекати, поки виросте. Тут його побачила білочка, що сиділа у своїй домівці на дереві.
«Агов, маленький їжачок! Що це ти робиш під дощем?», - запитала білочка.
«Чекаю, поки підросту», - відповів їжачок.
«Але ж ти не квітка та не грибочок, а звірятко! Тому дощ тобі не допоможе зростати. А ось застудитися та захворіти можеш», - сказала білочка. «Уявляєш, як засмутиться твоя мама?».
«Що ж мені робити? Адже мені треба підрости», - ледь не заплакав їжачок.
«Зараз йди додому, випий гарячого чаю, щоб зігрітися і не захворіти. А якщо будеш добре їсти, робити гімнастику, слухатися батьків, добре навчатися, то навіть не помітиш, як підростеш і станеш дорослим», - пообіцяла білочка.
«Дякую тобі, білочко», - сказав їжачок та поспішив додому.
Автор: Олена Кукуєвицька
