Для чого караємо?
Якщо запитати пересічну маму, чому вона карає свого малюка, яку мету переслідує – прозвучить: «аби був слухняним», «розумів важливі речі», «а як інакше виховати?», «я добра своїй дитині бажаю, тож мушу зараз виховувати, аби виросла хорошою людиною». Ну звісно, благі наміри є у кожному нашому вчинку, навіть в, на перший погляд, негативному. Є й противники будь-яких покарань, які твердо впевнені, що карати немає потреби і з дитиною про все можна домовитись. Та, погодьтесь, інколи бувають ситуації, коли просто необхідно зупинити поведінку дитини, яка може принести шкоду самому малюку чи оточуючим.
Не рубайте з плеча
Трапляється й таке (мабуть, найчастіше саме так і буває) – спершу нагримаємо на дитину, а потім шкодуємо, адже відчуваємо несправедливість свого покарання, здійснено воно було через наш поганий настрій, негаразди, втому… а малюк став просто жертвою, попав, як то кажуть, під гарячу руку. І це вже проблема, особливо, коли такі несправедливі покарання з пересердя стають закономірністю.
Звісно, статтю прочитати – одне діло, в житті все трішки по-іншому. Та якщо маємо за мету виховати щасливу людину – можна й потрудитися і попрацювати над собою. Тож перше, чого варто навчитися – перед тим, як прийняти рішення про покарання, зважте, чи бува, не капризує дитя тому, що втомилося, голодне, хоче спати, або захворіло. Якщо таких об’єктивних причин для капризів немає – час поговорити. Якщо є можливість – поясніть дитині, що її поведінка вас (татка, бабусю, сестричку…) сильно засмучують – така проста схема, до якої прибігають одиниці, є насправді мега-ефективною. Більшість батьків не вдаються до пояснень, бо вважають, що дитя й так не зрозуміє нічого. Часто так буває: навіть не спробувавши стверджуємо, що ЦЕ не допоможе. А ви все-таки спробуйте і здивуєтесь: для малюка розуміння, що він засмучує своєю поведінкою маму – значно ефективніша «стимуляція чемності», ніж залякування Бабою-ягою, заборона мультфільмів, або хлопки по попі.
Альтернатива є!
Ще один ефективний спосіб вплинути на поведінку малечі, не прибігаючи до покарань – запропонувати альтернативу. Не просто «не можна», а «не можна малювати по шпалерах, зате, ось тобі олівець і папір - малюй скільки завгодно!», «не можна рвати книги, але є старі газети – їх рвати можна, якщо дуже хочеться». Намагайтеся не ставити дитину перед фактом – це не сподобається нікому, а от розуміння, що існує альтернатива – вже зовсім інша справа.
Якщо забороняємо – забороняємо завжди
Ще одна поширена помилка: сьогодні ми забороняємо, бо в нас поганий настрій, ми втомлені, а завтра наступає новий день і правила змінюються: всі заборони знімаються, бо в нас вже інше налаштування. Звісно, такі вибіркові заборони до добра не приводять, дитина перестає розуміти, за що, власне, її наказано.
Карайте вчасно
Буває інколи, малюк погано поводиться в гостях, ми не хочемо з’ясовувати стосунки при чужих людях, тож відкладаємо момент «Х» на потім, до приходу додому. Така стратегія не принесе бажаних результатів – дитина не зрозуміє своєї помилки, адже відчуття часу в малюків не є таким чітким, як у нас, дорослих. Тому імовірніше за все, ваш син чи дочка просто не зможуть спів ставити свою погану поведінку з цим відкладеним покаранням.
Менше емоцій
Як же ми любимо в пориві гніву наговорити зайвого. Це стосується і спілкування з малечею, дитина провинилась, а ми одразу відрубали: «місяць без комп’ютера». А що дальше? Зазвичай відбувається так: 2-3 дні (в кращому випадку тиждень) проконтролювали дотримання умов покарання, а далі… Забули, гнів спав, покарання стало неактуальним. По-перше, дитина зробить висновок, що батьки забувають про обіцяне, тож нічого страшного, можна бешкетувати, мама (тато) все одно швидко забувають свої обіцянки. По-друге, малюк вже через два дні перестане співставляти свою тодішню погану поведінку і вашу заборону (покарання). Ми вже говорили про нечітке відчуття часу дітьми. Тож не варто назначати покарань, які надто тривалі, такі, дотримання яких ви навряд зможете проконтролювати.
Автор: Марта Павлюк
