Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Пори року

Дитяча казка: Пори року
 

Якось пори року завели розмову – хто з них гарніше та веселіше.

- Я найгарніша, - сказала Зима. – Я прикрашаю дерева та будинки красивим сніговим вбранням. Люди, а особливо діти, люблять мене за веселі розваги, що я їм дарую. Їм так подобається кататися на санчатах, лижах та ковзанах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків! І Новорічне свято та Різдво також взимку.

- Гарно розповідаєш! – посміхнулася Весна. – Але зізнайся: коли ти через свій поганий настрій лютуєш морозами, багатьом це не подобається.

- Ну, є у мене такий каприз, - зізналася Зима.

Весна похитала головою:

- Ось бачиш! А ось я - найгарніша пора року. Я вкриваю землю запашною квітковою ковдрою, одягаю дерева в ніжні різнокольорові сукні. Пташки співають, гріє лагідне сонечко, і люди та звірятка багато часу проводять на прогулянці.

- Воно-то так, Веснонько, - відгукнулося Літо. – Але зізнайся, що ти часто до себе в гості запрошуєш Зиму. А вона з порожніми руками не ходить – то снігу з собою принесе, то вітру холодного. Після такого гостювання не до веселих прогулянок!

- Так, є у мене такий каприз, - відповіла Весна.

Літо посміхнулося та відповіло:

- Отож! А ось я дійсно найгарніша та найвеселіша пора року. Я вдягаю природу в яскраві зелені наряди, поспівають смачні фрукти та ягоди. Людям подобається плескатися у теплій річці, ніжитися на сонечку. Влітку день довгий, а ніч коротка, тому гуляти на вулиці можна довше.

Тут підключилася до розмови Осінь:

- Правду кажеш, Літо. Але ж ти забуло розказати, як часом так захоплюєшся забавами, що сонечко в тебе стає надто гарячим і пекучим. І людям треба ховатися від нього, бо воно небезпечне для здоров’я.

- Так, є в мене такий каприз, - зізналося Літо.

- Виходить, що я найгарніша та найвеселіша пора року, - почала вихвалятися Осінь. – Коли ще можна побачити в природі таке різнобарв’я жовтих, зелених, жовтогарячих та червоних відтінків? Сонечко зі мною поводить себе гарно – зігріває, але не пече. А скільки ягід, овочів, фруктів, грибів та горіхів я дарую людям та звіряткам!

- Це так, - в один голос відповіли Зима, Весна та Літо. Але зізнайся, Осінь, що коли ти не в настрої, то добряче поливаєш землю дощами. А буває, і градом, і снігом посипаєш. До речі, настрій у тебе дуже легко псується, як ми знаємо!

- Так, буває в мене такий каприз, - відповіла Осінь. – Виходить, на кожну пору року люди можуть нарікати через наші капризи.

Цю розмову почув Вітерець, і йому захотілося відповісти. Адже він завжди поруч з усіма порами року, і бачить, як люди до них ставляться. Тому Вітерець сказав:

- Милі пори року, у природи не буває поганої погоди! Ви всі по-своєму гарні та веселі, хоча в кожної з вас є капризи. Ті люди, які на вас нарікають, просто ще не навчилися бачити прекрасне у кожній з вас. Недаремно люди вигадали розділити 12 місяців у році на чотири пори року – по три місяці для Зими, Весни, Літа та Осені. Це щоб кожна з вас встигла порадувати своєю красою та гарним настроєм!
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Гном «Якби»

Якось гном зібрався на ярмарок до центру міста – купити собі нові штани та смаколики. Дивиться, а його велосипед весь у бруді.

Дитяча казка: Багаж знань

Мавпа Моня жила в тропічному лісі і мріяла стати лікарем. «Буду лікувати хворих звіряток, радіти, коли вони знову стануть здоровими і веселими, і за це все мене будуть поважати», - мріяла Моня.

Дитяча казка: Хитра чаклунка Гартелла

В одному селищі жила зла чаклунка Гартелла, яка тримала в остраху всіх мешканців. Чим більше люди її боялися, тим сильнішими ставали її чари, і тим більше капостей вона могла заподіяти. Та нарешті мешканці селища втомилися жити в страху і вирішили, що більше не боятимуться Гартеллу. Вони домовилися не розмовляти з нею і не розбігатися, коли вона з’являється серед людей, а просто не звертати на неї увагу. Адже люди знали - якщо ніхто не буде боятися чаклунку, то її чари зникнуть.

Дитяча казка: Хлопчик «сонечко жучок»

Присвячується хлопчику Андрію

У великому зеленому місті жив хлопчик Андрійко. Були у Андрійка незвичайні друзі – жучки сонечки.