Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Пострибунчик та його друзі

Дитяча казка: Пострибунчик та його друзі
 

Мама зайчиха часто казала зайчику Пострибунчику: «Коли бігаєш – будь обережним, дивись під ноги». Але Пострибунчику було нецікаво бігати і дивитися лише перед собою. Тому він бігав, крутячи головою в різні боки. І ось одного разу він так задивився на білочку на гілці, що не побачив камінчик, зачепився та впав. А коли підвівся, то зрозумів, що зламав ніжку, і тепер йому важко йти.

На щастя, незабаром Пострибунчик зустрів ведмедика Рику, який допоміг зайчику дістатися до лікаря їжачка. Той поклав Пострибунчику гіпс на поламану ніжку, та мама зайчиха забрала сина додому.

Сидить зайчик на своєму ліжку з поламаною ніжкою та з нудьгою дивиться у віконце:

- Ну ось, всі мої друзі на вулиці бавляться і до школи ходять, а я тут сам, - каже Пострибунчик мамі.

- Не засмучуйся синку, скоро твоя ніжка заживе, будеш і ти з ними гуляти, - втішає його мама зайчиха.

Пострибунчику так не сподобалося сидіти вдома з загіпсованою ніжкою, що він був згоден хоч щодня, навіть у вихідні ходити до школи.

- А до Нового року заживе? – запитав у мами зайчик.

- Заживе, обов’язково! – запевнила мама зайчиха.

«Хоч щось добре», - подумав про себе Пострибунчик, адже до Нового року залишався лише один місяць.

Тільки-но він знову подивився у вікно, як раптом побачив біля свого будиночку білочку Беллу, ведмедика Рику та кабанчика Боню. Вони йшли до нього.

- Здрастуй, Пострибунчику! Як твої справи? А ми прийшли тебе провідати та розповісти новини, - сказали Белла, Рика та Боня.

Пострибунчик неймовірно зрадів друзям. Він розказав їм про те, що щогодини заглядає у вікно та дивитися, як вони гуляють, стрибають, сміються та розмовляють, і про те, як сумує за ними. А друзі розповіли йому, що цікавого сталося в лісі та в школі, поки Пострибунчика не було.

- А щоб ти не нудьгував, ми принесли тобі цікаву книжку про пригоди морських звірів. А ще конструктор та фломастери, - сказала білочка Белла.

- Одужуй та повертайся до нас скоріше. А ми будемо приходити до тебе щодня, - пообіцяв ведмедик Рика.

Потім кожен з друзів намалював на зайчиному гіпсі веселу мордочку різнокольоровими фломастерами.

- Раптом будеш сумувати – подивись на ці мордочки та посміхнись, - порадив Пострибунчику кабанчик Боня.

Пригостивши гостей чаєм, мама зайчиха сказала:

- Зламана нога – це звичайно, дуже неприємно. Але коли є такі друзі як у тебе, синку, можна нічого не боятися та не нудьгувати.

Дійсно, пострибунчик завжди був добрим, розумним та веселим зайчиком, і друзі у нього були такі ж.

Місяць минув швидко, і вже скоро Пострибунчику зняли гіпс, і він, як і раніше пострибав до своїх друзів – готуватися до святкування Нового року. Тільки тепер він уважно дивився під ноги, щоб не впасти.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Багаж знань

Мавпа Моня жила в тропічному лісі і мріяла стати лікарем. «Буду лікувати хворих звіряток, радіти, коли вони знову стануть здоровими і веселими, і за це все мене будуть поважати», - мріяла Моня.

Дитяча казка: Хитра чаклунка Гартелла

В одному селищі жила зла чаклунка Гартелла, яка тримала в остраху всіх мешканців. Чим більше люди її боялися, тим сильнішими ставали її чари, і тим більше капостей вона могла заподіяти. Та нарешті мешканці селища втомилися жити в страху і вирішили, що більше не боятимуться Гартеллу. Вони домовилися не розмовляти з нею і не розбігатися, коли вона з’являється серед людей, а просто не звертати на неї увагу. Адже люди знали - якщо ніхто не буде боятися чаклунку, то її чари зникнуть.

Дитяча казка: Хлопчик «сонечко жучок»

Присвячується хлопчику Андрію

У великому зеленому місті жив хлопчик Андрійко. Були у Андрійка незвичайні друзі – жучки сонечки.

Дитяча казка: Родина для Равлика

В одному ставку жила-була родина Равликів – мама, тато і їх синочок, малюк Равлик. Вони любили один одного, дбали один про одного і майже ніколи не розлучалися. Але одного разу на ставок прилетів грізний хижий птах. Він схопив батьків Равлика та забрав у своєму дзьобі.