- Та ну! Хіба я так некрасиво написав? – вголос здивувався Максим. - Як тут зрозуміти, що я писав в класі? Як тепер зошит показати батькам та вчительці? Наче хтось взяв та змішав всі слова та літери у цьому зошити!
- Не хтось, а я! – почувся тоненький голосок з Максимового зошиту. – Я зошитова фея Каляка-Маляка.
- А що ти робиш у моєму зошиті? – запитав Максим.
Фея Каляка-Маляка розповіла, що вона дуже любить кривенькі й некрасиві літери. Якщо такі з’являються в чиємусь зошиті, фея прилітає туди, щоб з ними погратися. Наприклад, будує з них паркани, плете візерунки чи розсипає по аркушу, наче сніжинки.
- З кривеньких літер виходять кривенькі та незрозумілі слова, які неприємно та важко читати. А ось гратися з ними цікаво – вони так схожі на каляки-маляки, - пояснила зошитова фея. – І чим довше я граюся з такими літерами, тим важче потім дівчаткам та хлопчикам навчитися красиво писати.
- Так що ж, тепер ніхто не зрозуміє, що я пишу? Навіть я сам? – здивувався Максим. – Що ж робити?
Хлопчик пояснив феї Каляці-Маляці, що і хотів би гарно писати, але в нього не виходить. А він вже не маленький, щоб в його зошиті красувалися малюнки замість слів!
- Є у мене для тебе порада, - сказала фея. – Уяви, що твої літери – це маленькі пташки, яких треба акуратно посадити на жердинку, один за одним. А жердинка – це лінійка в зошиті. Робити це треба, не поспішаючи. Якщо твої літери-пташки вийшли однакового розміру, сидять поруч один з одним на лінійці-жердинці – то вони задоволені і щасливі. Якщо якась пташка надто маленька, чи, навпаки, завелика, а ще й сидить на жердинці лише на одній ніжці, то вона почуває себе погано. Але не треба засмучуватись, а наступного разу намагатися посадити її рівно та зробити розміром з інших пташок.
Максим дослухався до поради феї Каляки-Маляки та того ж дня спробував красиво та рівно розсадити у зошиті літери-пташки. І в нього це вийшло! З кожним разом слова ставали все красивішими. Їх було легко та приємно читати. З того часу фея Каляка-Маляка більше не з’являлася в Максимовому зошиті.
