Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Родина для Равлика

Дитяча казка: Родина для Равлика
 

В одному ставку жила-була родина Равликів – мама, тато і їх синочок, малюк Равлик. Вони любили один одного, дбали один про одного і майже ніколи не розлучалися. Але одного разу на ставок прилетів грізний хижий птах. Він схопив батьків Равлика та забрав у своєму дзьобі.

Звичайно, маленький Равлик не міг перешкодити великому птаху. Він довго дивився в небо, вдивляючись, куди летить птах, щоб вирушити на пошуки своїх батьків. Але, врешті-решт, птах зник з очей.

Равлик зрозумів, що тепер він залишився зовсім один, та гірко заплакав. Як же він буде жити без мами й тата?

«Може, мурахи знають, де їх шукати?», - подумав Равлик, вийшовши на берег. Він підповз до мурашок і запитав:

- Мурахи-мурахи, ви ж всюди бігаєте, багато бачите. Може, ви знаєте, куди великий птах міг забрати моїх батьків. І як мені їх знайти?

Мурахи вислухали Равлика, й один з них відповів:

- На жаль, ні, малюче. Ми не знаємо, де шукати твоїх маму й тата. Запитай краще у Жаби. Вона доросла, мудра – може, щось підкаже.

Равлик подякував мурах і поповз до великої жаби, що сидить на березі.

- Жаба-жаба! Ти доросла, мудра. Можливо, ти підкажеш, де мені шукати моїх маму й тата?

Жаба сказала:

- Ні, Равлику. Я не знаю, де їх шукати. Йди-но ти, Равлику, до великої Черепахи. Вона допоможе тобі і не дасть тебе ображати.

Равлик не розумів, як йому допоможе велика Черепаха. Вона ж така повільна, неповоротка на суші. Зовсім як сам Равлик! «Однак Черепаха плаває швидко», - подумав Равлик.

Втомлений і сумний, він повільно поповз до великої Черепахи.

- Черепаха-черепаха! Ти не знаєш, якою стежкою мені повзти, щоб знайти своїх батьків? – запитав Равлик.

Черепаха погладила Равлика по голові своєю великою мокрою лапою і сказала:

- На жаль, малятко, немає такої стежки. Іноді трапляється, що не можна повернути тих, кого ми втратили. Нам залишається лише пам'ятати про них.

Равлик все зрозумів і заплакав. Він зібрався попрощатися з Черепахою, але та зупинила його:

- Стривай, Равлику, - покликала Черепаха. - Малюки не можуть жити самі. Всім малюкам потрібна сім'я, яка буде любити їх, дбати про них. Залишайся-но ти зі мною, і я буду твоєю сім'єю.

- Але ми ж з тобою такі різні! – здивувався Равлик. - Ти такий великий, а я - маленький.

Але Черепаха відповіла:

- Чому ж, різні? Ми навіть з тобою схожі: у тебе раковина, а у мене панцир. І ми з тобою обидва повільні і неповороткі. А ще ми з тобою добрі та симпатичні!

Після цих слів Равлик навіть усміхнувся. Черепаха йому сподобалася, і він більше не відчував себе таким нещасним та самотнім.

Відтоді маленький Равлик і велика Черепаха стали однією сім'єю. Черепаха любила Равлика, як рідного синочка, оберігала його, а Равлик відповідав їй тим самим. Вони часто згадували батьків Равлика. І хоча Равлик дуже сумував за ними, але поруч з Черепахою йому було добре і спокійно.

Так буває, що деякі малюки залишаються без мам і тат. Але дуже важливо, щоб для них знайшлася нова родина, як знайшлася родина для нашого малого Равлика.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Снігова баба – принцеса

Якось зимового ранку діти зліпили у парку Снігову бабу. Щоб вона стала ще гарнішою, вони прикрасили її ялинковим намистом, і навіть корону їй зробили з яскравого «дощику». Снігова баба вийшла такою гарною, що на неї прийшли подивитися інші діти та дорослі, що гуляли в парку. Навіть горобці та білки захоплено поглядали на Снігову бабу з гілок дерев.

Дитяча казка: Новорічний детектив

Цей грудневий ранок в резиденції Діда Мороза розпочався з переполоху. Його помічники гноми виявили, що кімната, де зберігалися новорічні подарунки для дітей, абсолютно порожня!

Дитяча казка: Злі та добрі сніжки

Зима вкрила казковий ліс сніговою ковдрою на радість маленьким гномикам. Одні гралися в сніжки, інші ліпили сніговика, а треті катали один одного на санчатах. Всім було весело.

Дитяча казка: Каляка-Маляка

Першокласник Максим ніяк не міг навчитися красиво писати. Начебто, і старався, літери виводив, а вони все одно в нього виходили кривенькі, одна більше за іншу. Максиму швидко набридло боротися з цими літерами. Він навіть вже не любив цілу абетку. «Не хочу я більше вчитися акуратно писати. І так зійде», - казав хлопчик.