Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Хмарка-похмурка

Дитяча казка: Хмарка-похмурка
 

Високо в небі жила-була сіра Хмарка. У неї завжди був поганий настрій, тому інші хмарки називали її хмаркою-похмуркою.

- Ну чому ти така похмура? – запитало якось у Хмарки Сонечко. – Дивись, он пташки літають в гарному настрої. А он, на землі, дітки гуляють радісні, і звірята радіють сонячним променям.

Сонечко хотіло підняти Хмарці настрій, але від його слів Хмарка стала ще більш похмурою.

- Усі радіють, а мені нерадісно, - надула Хмарка свої сірі щоки. – Ось зараз візьму і з’їм тебе, Сонечко! Тоді й подивимось на вашу радість.

Сонечко навіть не встигло нічого відповісти, як сіра хмарка затулила його своїм тулубом. Вмить навколо все стало сірим. Пташки пришвидшили свій політ, а дітки підняли голови, щоб роздивитися, куди поділося сонечко.

- Де ж тепер ваш гарний настрій? – запитала сіра Хмарка. Хоча ані пташки, ані люди на землі її не чули. Лише Сонечко її чуло. Воно запитало у Хмарки.

- А хіба в тебе самої настрій покращився від твого вчинку?

- Та ні, - похмуро відповіла Хмарка. Вона ще більше надула сірі щоки і заплакала. Так Хмарці стало себе шкода за те, що їй завжди безрадісно.

Хмарка плакала, а її сльози дощем лилися на землю. Нарешті вона заспокоїлася та посунулася так, що знову на небі стало видно Сонечко.

- Дивіться, веселка! – радісно закричали діти, які вийшли на вулицю після дощу.

Так, після Хмарчиного дощу на небі з’явилася різнокольорова райдуга. А ще на вулиці з’явилися калюжі, з яких пили птахи. І квіти, напоєні дощем, з радістю підняли свої голівки до сонячних променів.

- Бачиш, Хмарко, як усі радіють після твого дощику, - сказало Сонечко Хмарці.

Хмарка здивувалася: «І справді!» І від цього їй самій стало радісно. А ще Хмарка помітила, що перестала бути сірою і похмурою, а стала легкою і майже прозорою.

«Виявляється, так приємно приносити іншим радість. Від цього і самій стає радісно. А от від поганих вчинків тільки гірше», - подумала Хмарка, яка тепер не була похмуркою.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяче оповідання: Максимові фокуси

У хлопчика Максима з’явилася погана звичка – розкидати свої речі по всій квартирі.

Наприклад, прийде Максим зі школи, жбурне куртку на тумбу в коридорі, портфель – на підлогу, а штани та сорочку – на перший зустрічний стілець. Ось так, Максимові речі можна знайти будь-де, але не на своїх місцях.

Дитяча казка: Мишеня Шуршеня

Жило-було маленьке мишеня на ім'я Шуршеня. Воно було розумненьким, красивим і добрим, але іноді неслухняним. Наприклад, йому подобалося тікати від мами мишки під час прогулянки. Мама мишка вчила Шуршеня, що на вулиці потрібно бути уважним, перебувати поруч з мамою або так, щоб мама його бачила. Інакше можна потрапити під машину, або спіткнутися і розбити собі ніс, або зачепитися хвостиком.

Дитяча казка: Малюк та Маша

В одному дворі жило-було цуценя. Одного разу воно вирішило, що йому потрібен хазяїн.

«Буду дружити з ним, захищати його», - мріяло цуценя. Тільки де ж знайти свого хазяїна?

Дитяче оповідання: Несхожі близнючки

Жили-були дві сестри-близнючки, Лія та Мія. Дівчатка були схожими між собою, як дві краплі води. Лише батьки розрізняли їх з першого погляду, а всім іншим потрібен був час, щоб розібратися, хто з дівчат Лія, а хто Мія. А ось за характерами Лія та Мія були зовсім різні.