- Дивіться, у нашої квітки-гарнюні такий колючий друг! Він же негарний та незграбний!
Подумала наша квітка: і справді – всюди колючки у їжачка Юпі. А раптом він зачепить своїми колючками її ніжні бузкові пелюстки? А раптом наступить на неї, незграба?
«Скажу їжачку Юпі, хай не підходить до мене більше», - вирішила квітка, й так і зробила.
Їжачок дуже образився, що улюблена квітка прогнала його через колючки. Він хотів було сказати їй, що буде обережним і не пошкодить її, і що колючки не такі вже некрасиві. Та врешті передумав та мовчки пішов.
Бузкова квітка залишилася сама, радіючи, що тепер ніхто не буде насміхатися з неї через дивного приятеля їжачка.
Одного дня до квітки прилетіла її знайома бабка та запитала:
- Квіточко, а де твій друг їжачок? Щось давно я його не бачила біля тебе.
Квітка махнула пелюстками:
- Ніякий Юпі мені не друг. Сказала йому, щоб він більше не ходив мене, бо його колючки такі некрасиві і незграбні.
Бабка послухала квітку та сказала:
- А хіба твої колючки гарні?
Квітка здивувалася:
- Які в мене колючки? У мене ніжні пелюстки бузкового кольору.
- А ось, подивись сама, - відповіла бабка та дала квітці дзеркальце, яке невідомо звідки в неї взялося.
Квітка подивилася на себе в дзеркальце та злякалася: замість гарних пелюсток на її голівці росли в різні боки довгі голки.
- Звідки це? Де мої пелюстки? – заверещала перелякана квітка.
- Це не звичайне дзеркальце, а чарівне, - пояснила бабка. – Воно показує приховані речі – те, якими всі є насправді. Хоч ти зовні квітка красива, але насправді колюча та неприємна. Ти не вмієш цінувати турботу інших та дослухаєшся до поганих порад. А ось їжачок, хоч і колючий, але насправді добрий, лагідний та пухнастий. До речі, колючки потрібні йому для захисту від небезпеки.
Бабка сказала це та полетіла. Весь день квітка міркувала над її словами та зрозуміла, що даремно образила їжачка Юпі. Він турбувався про неї, а вона дослухалася до глузувань своєї сусідки.
Квітка попросила великого жука відірвати у неї одну пелюстку, написати на ній листа та передати їжачку Юпі.
На пелюстці було написано: «Пробач, друже Юпі. В тебе найкращі колючки у світі. А найгірші колючки не ті, що зовні, а ті, що приховані».
Юпі прочитав цього листа та пробачив свою улюблену квітку. Кажуть, що з часом частина пелюстки-листа відірвалася, а шматок з останнім реченням залишився. Досі вітер носить цей лист світом, і той, хто знаходить, читає його та розмірковує над цими словами.
