Тести інтелекту дитини — які бувають і як працюють?

Тести в психологічній науці були вперше застосовані саме для діагностики інтелектуальної обдарованості.

Які ж тести використовуються для вимірювання розвитку дитячого інтелекту?

Тест Біне-Сімона

Популярний, наприклад, тест Біне-Сімона, запропонований в 1905 р. французькими психологами А. Біне і Т. Симоном з метою відсіву дітей (від 3 до 13 років) недостатньо розвинених для навчання в звичайній школі. Завдання, що входять до нього, підбиралися так, щоб їх могли вирішити 75% дітей відповідного віку, інтелектуальний розвиток яких можна було б вважати нормальним. Можна здогадатися, що тест чутливий лише до серйозного відставання в розумовому розвитку, виявити ж обдаровану дитини з його допомогою навряд чи можливо.

Тест Векслера

Широко використовується також тест Векслера, який незабаром після створення став найпоширенішим у США. Об’єднавши в основному вже відомі методики, Давид Векслер ввів обмеження за часом і нормативні показники, тобто середнє значення тестової оцінки для всіх дітей даного віку, зробивши методику стандартизованою. Тест зручний тим, що показники вербального і невербального IQ обчислюються окремо. Це важливо: багато дітей, не будучи «говорунами», тим не менше, розвинені за віком, і тест чутливий до цього. Сам Векслер визначив інтелект як глобальну здатність розумно діяти, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами.

Тим не менше, достовірно встановити IQ дитини за допомогою методики Векслеpа неможливо. Практичні психологи використовують тест Векслера тільки у випадку, якщо психолог має інфоpмацію про особу дитини, і може перевірити отримані результати іншими методиками. Результати ж обстеження малюка аналізіpуются тільки з якісного боку, оскільки кількісний показник може пpивести до непpавільной оцінці стану дитячої психіки.

Як і тест Біне, методика Векслера найкращим чином «ловить» лише серйозне психічне відставання, а тому має велике значення в основному для дитячої психіатрії. Норми для тесту Векслера такі: вище 129 — дуже високий розвиток; 120—129 — високий; 100—120 — вище середнього; 80—100 — середній; 70-80 — зниження на прикордонному рівні; нижче 70 — психічне недорозвинення.

У тестуванні дитячого інтелекту психолога чекає чимало «підводних каменів». Так, дитина, що виросла з мовчазними дідусем і бабусею, при тестуванні покаже вкрай низький результат, проте на ділі виявиться, що його наочно-діюче і візуальне мислення просто обганяє вербальне. Почавши читати, карапуз миттєво надолужить втрачене в мовному розвитку. Адже він уже знає, як влаштований світ, залишилося лише з’ясувати, як же вся ця пишність називається!

Маючи справу з дитиною 3—6 років, психолог повинен враховувати, наскільки карапуз мотивований на виконання тесту (як сильно він хоче проходити тестування). Нізкомотивований малюк розсіяний, не намагається вирішити задачку. Для підвищення мотивації іноді допомагає вирішити з дитиною разом декілька перших завдань і від душі похвалити її за правильні відповіді. Це посилить його інтерес до тестування.

Для вимірювання рівня розвитку дитячого інтелекту використовуються також такі методики, як «Зразок та правила» А. Л. Венгера, «Матриці Равена» та багато інших. Проте, маючи справу з тестами, що вимірюють IQ, завжди слід пам’ятати, що ідеальних тестів, на жаль, не існує.

Автор: Поліна Гавердовська