МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: модератори

Аватар користувача
дякуючі peace
#5848
Вітаю Вас.
Ви не вказали в своєму повідомленні, чи не відбувалось в Вашому житті, а, отже, Вашого сина якихось змін, які б могли зумовити зміну поведінки. Тому виходимо з того, що нічого, крім цієї самої поведінки, не змінилося.

Дитині притаманно періодично "досліджувати кордони" - ті межі, які ми називаємо дисципліною. Тобто дитина періодично намагається перевірити, чи дійсно батьківські "можна" і "не можна" співпадають з дійсністю. Ззовні це виглядає, як бешкетування, немотивоване бажання зробити навпаки. Насправді дитина вивчає, чи дійсно безпечний світ навколо. А таким вона сприймає світ, в якому все на своїх місцях - "можна" означає, що дійсно можна, а "не можна" теж відповідає своєму значенню.

Ви дуже цікаво і дуже влучно висловились
Юляша писав:мені здаеться що я втрачаю його довіру
тому що, коли я вірно Вас зрозуміла і мова іде про випробування дитиною встановлених меж, "довіра" - ключове слово. Дитина довірятиме батькам, які створили навколо безпечний зрозумілий лад. Бо коли батьківські вимоги змінюються залежно від положення зірок чи настрою, дитина втрачає відчуття безпеки, а, отже, довіри до батьків.

Тому поради:
1. нехай в житті дитини все буде зрозумілим, не вимагайте від неї того, що вона не може зрозуміти через малий вік.
2. якщо щось пообіцяли - простежте, щоб ніщо не завадило це виконати.
3. якщо необачно пообіцяли те, що виконати не можете, обов"язково обговоріть це з дитиною, попросіть вибачення. Не сподівайтеся, що він забуде чи не помітить.
4. спробуйте розмовляти з сином, як з дорослим, намагайтеся домовлятися, знаходити компроміси, але це не означає, що треба робити те, що він вимагає.
5. якщо відмовляєте, переконайтесь, що дитина розуміє причину, за якою Ви це робите.
6. не обвинувачуйте себе ні в чому - Ви - мати, яка любить сина і дбає про нього. Отже Ви все робите правильно.
дякуючі Дініска01
#5853
В мене двоє діточок. Дениску 1 рік 10 місяців а Андрійку 4 місяці. Останнім часом в мене по відношенню до дітей виникає мяко кажучи "Ненависть". я на них злюсь без причини, через 5 хвилин плачу та вибачаюсь, настрою не має, нічого не хочу, нікого не хочу бачити, чоловік нервує.
Аватар користувача
дякуючі peace
#5854
У Вас двоє маленьких дітей, молодшому з яких ще не виповнилося півроку, а на дворі похмура зима - не дивно, що почуваєтесь Ви не дуже добре. Ви б могли сказати собі: "Як же так, я ж хороша мама! я не можу відчувати негативних почуттів до власних дітей!", - таких жінок багато, вони намагаються грати роль кіборгів, але рідко хто з нею справляється. Тому це, мабуть, найгірше, що можна зробити в такій ситуації.

Отже, перший крок Ви вже зробили - визнали свої негативні почуття і навіть дали їм назву. Почуття ці цілком природні, лише два фактори - післяпологова депресія та сезонна депресія - вже цілком їх пояснюють, а вони, як правило, не єдині. Що з цим робити?

Спробуйте знайти для себе час. Знаю-знаю - двоє дітей. Але мова іде не про кількість, а про якість. Нехай це буде лише півгодини, але щодня і щоб вони належали тільки Вам. Можливо під час денного сну - займіться не справами, на які не вистачає часу коли діти не сплять, а собою.
Не бійтеся просити допомоги - подруга, сестра, мама, чоловік, нарешті - знайдіть, хто пригляне за дітьми, поки Ви просто подихаєте у сусідньому парку чи хоча б на балконі.
Поговоріть з чоловіком відверто. Спробуйте пояснити йому, що Ви потребуєте його допомоги і, головне, розуміння.
Випрацюйте в себе звичку нічого не діяти по відношенню до дітей в такому стані, після якого доведеться вибачатися. Дитині не зрозуміти, що відбувається, тому Ваша реакція "плюс-мінус" створює стрес в її житті. Привчіть себе брати тайм-аут і реагувати трохи згодом, коли заспокоєтесь чи просто порахуєте до десяти.

Просто нагадуйте собіа, що так важко буде не завжди. Цей період просто потрібно пережити.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6698
Доброго дня! Я не зовсім впевнена,що у мене психологічна проблема, але може ви зможете мені це пояснити. Дуже сподіваюсь.
У мене 2 дітей-вік видно в лінієчках. І обох дітей об"єднують 2 проблеми- харчова алергія і проблема з жуванням. Якщо алергію перший раз я відмучила по повній і зробила певні висновки щодо лікування,-з меншим не застосовую навіть половини тих ліків,-то жування в мене страшна біда. Старша почала після 2.5р, і то після лікарні, де 5 днів не їла. А менший досі не жує. У обох них підвищений рвотний рефлекс на генетичному рівні- я така була в дитинстві. Так кажуть лікарі- коли інша дитина просто відкашляється, то моя виверне шлунок повністю. Менший рвав по 6р. на день з 4 по 8 міс. І от я не знаю як мені це все робити з меншим, бо не можу себе змусити. Маю панічний страх перед тим "веканням".Якщо він дуситься комком печеного яблука в каші, то я вже пару днів навіть не підходжу до нього з цим. Переслідують думки, що я погана мама, яка не може навчити дітей елементарних навичок. Як згадаю собі старшу,яка їла по2 год. і я просила, сварила, плакала...-то ,напевно, підсвідомо відтягую час з меншим і перетираю, перетираю... Але ж так не може бути вічно... Як мені змусити себе не боятися ? Якось же люди навчили дітей жувати- чому я не можу? Постійно всіх питаю про такі ситуації, намагаючись знайти вихід... Мені кажуть- піде в садок-навчиться, але хто там буде ним перейматись? Може дійсно- Мені не дано? Можливо, все ускладнюється тим ,що він не просить їсти ніколи, може пройти і к-ка днів. Старша почала, бо зголодалась в лікарні (була мініоперація-абсцеси на дупці+запалення легені. Капальниці,глюкоза), але я не зможу повторити те саме з меншим!
Якось все сумбурно написала, але хоч скажіть чи проблема дійсно в мені, чи то мені просто так "пощастило" з обома дітьми.
Наперед дякую,бо я вже просто загубилась...
Аватар користувача
дякуючі Ylia
#6921
А у меня проблема з зовсім дорослим чоловіком - моїм батьком. Але це тех сімейна проблема.

З дитинства він дуже недовірлива людина, не те, що не любить лікарів, а абсолютно не хоче до них ходити, він людина дуже повна - у нього свої комплекси. Я все розумію, але зараз у нього на мій погляд виникла проблема, яку може вирішити лише лікар, - опухла нога, почервоніння. Ми не знаємо, що робити, він не хоче, він боїться йти до лікаря - всі домовленості закінчуються криками. Це людина, що вже сформувалася, - його не переробиш, але як у цій ситуації переконати. Розмови типа потім ногу відріжуть не допомагають, що тобі щось зроблять і усе пройдет теж
Аватар користувача
дякуючі peace
#6924
Еммо, Вам дійсно "пощастило". Я не можу сказати, як Вам краще діяти в цій ситуації - чи перетирати їжу, чи дрібненько різати, чи знаходити ще якісь способи пройти разом з дитинкою цей складний період. Але я точно знаю, що ці складнощі закінчаться. І знаєте чому я в цьому так впевнена? Тому що не бачила жодної дорослої людини, яка б не вміла жувати.
Ситуація, на мою думку, ускладнюється тим, що Ваша старша донечка почала їсти самостійно не в дуже природній спобіб - після госпіталізації. Чомусь вона виявилась готовою саме тоді. Можливо Вам здається, що це відбулося не природньо і тепер Ви з острахом очікуєте проблем, які змусять почати жувати меншого? Але діти дуже сильно відчувають емоційний стан мами - її страхи, тривожність, скутість передаються дитині.
Тому спробуйте розслабитись, бути спостережливою і чутливою до змін в поведінці сина і Ви обов"язково дочекаєтесь Вашої спільної перемоги - коли він почне їсти самостійно. Ваш спокій теж є Вашою відповідальністю перед дітьми - на рівні з задоволенням їхніх фізичних потреб.
І не дозволяйте собі сумніватись в тому, що Ви хороша мама, бо гарними батьками нас робить турбота про наших дітей, любов до них. А цього у Вас досить.
Аватар користувача
дякуючі peace
#6927
Ylia, Вашому батькові легше боротися з вами - родичами, що турбуються за нього - ніж стикнутись з необхідністю діяти самостійно і приймати складне для нього рішення. Турбота родичів, так би мовити, дає йому можливість відволікатись від свого стану і необхідності щось вирішувати стосовно свого здоров'я.
Позбавте його цих милиць. Вийзнайте в розмові з ним, що його здоров'я - це його особиста відповідальність. Нехай він знає про те, що Ви про нього турбуєтесь, але нічого не можете зробити без його згоди.
Якщо його стан почне погіршуватись, Ваш батько буде змушений погодитись на медичну допомогу. Дайте йому час і можливість зробити це самостійно.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6943
Дуже вам дякую, особливо приємно почути заспокійливі слова від професіонала. Постараюсь розслабитись, як ви радите. Я дійсно очікую проблем і з меншим щодо цього жування, спробую тепер настроїти себе на позитивний лад, може все минеться не так болісно, як зі старшою. Чомусь досі я цього не уявляла, бачила попереду самі проблеми. Дякую за допомогу!
дякуючі Soul
#7393
Добрий день! Підкажіть що робити! Я одружени вже 4 роки мені зараз 24, дружині 23 Таня, є синочок 2 рочки Максимко, за весь сімейний період ніяк не можу знайти спільної мови з дружиною, вона мене ніколи не слухає робить все на свій лад! Назву найкращі особливості дружини, вона дуже охайна слідкує за чистотою в домі, готує не поганн, часто пере одяг, добре доглядає за синочком! Тепер те що не подобаєтся, вона дуже агресивна коли немає настрою, наприклад коли годує Максимка, він не хоче їсти або крутится за столиком вона може крикнути на дитину таким ревом що я аж на вулиці чую, от через це виникає сварка, я кажу не кричи на дитину, вона мені каже що дитину треба виховувати строго і що не буде нюняти його, хоча я впевнений що таке строговиховання не правельне що я дружині постійно доказую! Я виховую так, якщо синочок щось хоче взяти те що не можна я серьозним голосом відмовляю і не зважаю на його плач, а дружина спочатку відмовляє і кричить на нього потім дає! Наскільки я розумію якщо дитина щось просить то або дати або ні, так як дитина може навчитися вереском добиватися того що хоче! В результаті Максимко мене з пів слова слухає, а дружину майже не слухає! Наступна проблема в тому що Таня мене "їсть" за найменшої дрібниці (побутові) наприклад, поламався електро чайник, вона мені десять раз поки я зайняти чимось нагадує, хоча знає що я полагоджу, таке враження складаєтся що вона без того чайника не може прожити! "Їсть" мене за гроші, всі гроші повинні бути в її кошельку, знаю що це не правельно! вона хоче все і зразу, ми непогано живемо у нас свій двохповерховий будинок живемо окремо від батьків! батьки помагають коли треба! Постійно шукає як би мене зачепити щоб почати сварку, сваримося як мінімум раз на два дні, все можливе роблю щоб уникнути! Деколи доходить до того що я іду здому на кілька годин до друзів, можу пиво випити с того всього, знаю що погано, але тоді себе важко стримати! Коли прихожу додому то начинаєтся ще гірше, Таня починає мене обзивати авкоголіком і ще по всякому! Кілька днів назад був великий скандал, ми з дружиною мали в неділю їхати на день народження до сина Тані брата, а зараз субота десь одинацята година ночі, дзвонить до дружини наш сусід питає, ви ще не спите? Бо я взяв пиво і іду до вас, я кажу Таня, якщо ти не відмовиш то я завтра не поїду з тобою, цей сусід часто на каву заходив, мені це не подобалося тим більше коли я на роботі! Це якби хтось прийшов і побачив що заміжня жінка сидить з пацаном 18 років п'є каву пиво і курить, я думаю ви догадуєтесь що можна подумати! От в суботу приходить сусід, я з тих нервів пішов до спальні ляг спати, Таня прийшла десь в 3 годині, ранком в неділю вона каже мені щоб я йшов митися, одягатися, я відмовився, такщо вона сама поїхала, щей моїй мамі подзвонила пожалітися каже як це так він не поїхав зі мною до братового сина, як я братові і родині це обясню! Телефонує до мене мама починє мене сварити, я не аж тепер я не втримавшись розповів мамі все те що вона навіть не могла собі уявити про Таню, (я до цього ніколи ні своїм ні Таніним батькам не жалівся щоб не сталося, а Таня моїй мамі всі мої поступки розказувала, хоча сама мене провокувала на погане, ще на дружину я ніколи руку не підняв) мама була в шоці думала що таня янгол! Мама каже мені що добре що я не поїхав, нехай сама пояснить своїм батькам чому я не поїхав! Вечером дзвонить тесть, але нічого за те чого я не приїхав не каже, я думаю все не можна терпіти треба росказати (я с поваги до свїх і дружини батьків брав все на себе і ніколи їм не жалівся) росказав тестеві все від а до я, на деякі речі відкрив йому очі те що Таня курить, пє з сусідом коли я на роботі до цього тесть уявити навіть таке не міг! Пів години я йому розказував, нчого він мені не перечив, все зрозумів і сказав що "поставить Таню на місце" я не хочу щоб дійшло до розводу тому що дуже сильно люблю свого синочка, не можу уявити як він буде без тата! на цьому я закінчу! Пробачте за великий текст, але я не міг корочше написати! Порадьте як поступит!
Аватар користувача
дякуючі peace
#7405
Добрий день, Soul!

Чотири роки - це одна з криз подружнього життя, коли закоханість і захоплення давно пройшли і на перший план виступають недоліки одне одного, з якими в період закоханості ви обидва мирилися.
Перш за все хочу сказати, що Ваша дружина - сформована особистість і Ви не зможете її змінити. Ображатись і захищатись - не вихід, тому що таким чином можна спровокувати ще більшу агресію. Вирішіть для себе - чи хочете Ви залишатись с цією жінкою з усіма її недоліками, які Ви не в силі змінити? Якщо так, усвідомте, що у Вас самому напевно є те, з чим доводиться миритися їй.
Зробіть для дружини щось гарне, влаштуйте їй побачення, чи приготуйте вечерю, чи ще щось, що допоможе створити атмосферу, в якій ви зможете бути відвертими одне з одним і обговорити, який шлюб ви хочете мати, чого одне від одного очікуєте, що можете одне одному вибачити, а з чим миритися важко.
Якщо ситуація вже достатньо заплутана, можливо доведеться звернутись до психолога, який працює з сімейними парами. Допомога гарного професіонала коштує недешево, але це варто зробити, коли є мотивація зберегти шлюб.

Що стосується дитини, є два основних правила виховання - робити те, що робиш по відношенню до неї з любов"ю, а по-друге - обидва батьків мають притримуватись одної виховної стратегії. Я так розумію, що Ви працюєте, і Максимко більшість часу проводить з мамою. Зрозумійте, що їй важко, вона не може взяти тайм-аут від сімейних проблем і піти на роботу. Обговоріть з дружиною, як ви обидва будете виховувати дитину, якої допомоги вона чекає від Вас. Поговоріть з нею, можливо варто звернутись до дитячого психолога, який порадить, яка виховна стратегія підійде саме для вашої дитини.

Сподіваюсь, я дала Вам певний напрям для роздумів і Ви зможете прийняти для себе якісь рішення. Успіхів Вам!
дякуючі Soul
#7409
Щиро дякую дякую за пораду! Спробую зробити як ви порадили, боюся що розчаруюся! Я не одноразово робив Тані сюрпризи, але вона до них ставиться якось негативно, таке враження що я зробив щось погане! Я романтик, люблю робити приємне, але Таня вбиває в мені цю рису! Одним словом не розумію я її! Думаю звернутися до психолога разом з дружиною!
Аватар користувача
дякуючі peace
#7410
Soul писав:Я не одноразово робив Тані сюрпризи, але вона до них ставиться якось негативно, таке враження що я зробив щось погане! Я романтик, люблю робити приємне, але Таня вбиває в мені цю рису! Одним словом не розумію я її! Думаю звернутися до психолога разом з дружиною!
Ідея полягає зовсім не в сюррпризі, а в тому, щоб відверто поговорити. Якщо дружина не сприймає романтичні речі, пам"ятайте про мету - обговорення ваших спільних уявлень про шлюб і про те, як його зберегти. Впевнена, що Ви достатньо знаєте дружиу для того, щоб знайти влучний момент для щирої розмови.

Сподіваюсь, що спільними зусиллями ви зможете налагодити ваші стосунки.
дякуючі svetik
#7539
Моєму синочкові ч роки. Майже рік він ходив до дитячого садочка, а тепер і чути пронього нічого не хоче( після літа проведеного у бабусі). До садочка ми привикали дуже довго і тяжко. Адаптація супроводжувалась страшними істериками. НЕ ХОЧУ проходити через це пекло ще раз і травмувати знову йому психіку. Тому дуже прошу поради від психологів і тих хто подолав такі проблеми.
Аватар користувача
дякуючі peace
#7548
Вітаю!
Поради тих, хто пережив подібний досвід, Ви зможете отримати, продублювавши це повідомлення в інших гілках форуму, де батьки діляться досвідом одне з одним. Я спробую бути корисною в якості психолога.

Отже, що стосується Вашого питання.
Особисто моя думка полягає в тому, що, якщо дитині важко адаптуватись до умов садочка, батькам варто докласти зусиль, щоб віднайти інші можливості для забезпечення дитині комфорту.
Якщо все-таки садочок - єдина можливість для Вашох сім"ї, тоді варто не забувати про те, що діти дуже гостро відчувають емоційний стан батьків. Відчуваючи Вашу тривожність від усвідомлення необхідності "проходити крізь пекло", син теж відчує схожі емоції і Ваше завдання сильно ускладниться.
Якщо Ви все зважили і не сумніваєтесь в тому, що садочок - єдиний вихід - працюйте над тим, щоб відчувати спокій і впевненість, які допоможуть Вашому синочку легше адаптуватись.
Бажаю Вам мудрості в цій ситуації!
дякуючі serafun82
#7700
В моєї подруги сину 5 рочків і він досить агресивна дитина, він постійно бє дітей, підбурює інших дітей на погані вчинки. сімя повноціна батьки хороші люди, мене цікавить звідки могла взятись така агресія у дитини і як з нею боротись? порадьте будьласка томущо мої діти не хочуть з ним дружити і через це я з подругою просто не можемо нормально спілкуватись. дякую

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Привіт, як справи?

Ще більше корисного та цікавого!