МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератори: Хорошая), модератори

#2048
Останніми роками, заводячи мову про систему освіти, все частіше чутно про дитячі сади і школи нового покоління – інтегровані заклади освіти. Їх принцип полягає в тому, що в одному класі або групі поряд із здоровими дітками займаються діти з так званими особливостями розвитку. Для «особливих» малят користь спілкування із здоровими однолітками, на мою думку, очевидна. А як ви вважає, що може дати така група здорової дитині? Віддали б ви свого малюка в таку групу? Вважаю, що подібні заходи повинні проходіть в нашій країні активніше, а ви?
#2060
Inneska писав:Для «особливих» малят користь спілкування із здоровими однолітками, на мою думку, очевидна. А як ви вважає, що може дати така група здорової дитині? Віддали б ви свого малюка в таку групу? Вважаю, що подібні заходи повинні проходіть в нашій країні активніше, а ви?
Знаєте, не так все однозначно, як здається на перший погляд і як переконані ініціатори такої реформи.
Я працювала в школі, в якій ввели подібну інновацію - діти кілька дітей з дитячого будинку навчались в кожному класі. Не дивлячись на роботу, яку пед. колектив проводив напередодні, все одно відчувалась прірва між "звичайними" і "особливими" дітками. Не думаю, що навчаючись серед подібних собі, сироти б відчували себе настільки "не такими", як в цій школі. Це могло б закінчитись успіхом, якби класи були набагато меншими, а вчителі ставили собі за мету інтеграцію особливих діток у колектив. Але в нашій країні в основному ініціатива іде "згори" і "низами" не підтримується.

А щодо діток з особливими потребами... Я колись спитала себе, чи змогла б я дружити з людиною з ДЦП? І виявилось, що я, такая вся толерантная на перший погляд, насправді не хочу дружити з людиною, яка ледь ходить. Я вже була в досить дорослому віці. А що ж від дитини вимагати, яка бачить відмінність від норми, яка їй неприємна?
Можливо на цьому форумі я одна така, хто не вміє приймати людей, які відмінні, хто зна...

Але як інакшим способом допомогти таким діткам інтергруватись в суспільство не таких, як вони, я не маю відповіді навіть для себе самої...
Сподіваюсь хтось має ідеї?
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#2064
Ви знаєте, я теж так думала, доки проблема не торкнулася моїх близьких. У моєї абсолютно здорової, молодої, інтелігентної подруги народилася дочка з Синдромом Дауна. Мама дуже переживала, як допомогти дівчинці стати повноцінною людиною в такому не простому суспільстві, де в кращому разі тільки дивлячись на такий діагноз дітей, приймають лише в коректувальні школи і сади. Я дуже співчувала їй, але однозначно зрозуміти, навіщо її дитині звичайний садок теж не могла – тому що я не вона, і я прийняла її доньку ось таку – «особливу», а вона ні. Доля розпорядилася таким чином, що вони переїхали в іншу країну Беларусь, де Слава Богу подібні проблеми – перестали бути проблемами. І Танюшка в 2.5 роки пішла в звичайний масовий сад. Зараз їй 4 роки і побачивши її цього літа я буквально здивувалася тим, на скільки ми помиляємося, що «особливі» по діагнозу діти мають бути відчужені від нормального життя. У садку Танечка швидко навчилася говорить і хай з дефектами, але її мова дуже логічна і зв'язна, вона прекрасно танцює і малює займається в творчому кружку, у неї багато друзів, а у мами – шанс, що її дитина всупереч діагнозу не чим не відрізняється від своїх однолітків і має шанс на повноцінне життя. Якраз після нашої зустрічі я побачила випуск українських новин, де розповідали про таких діток, про проблеми з яким стикаються батьки, починаючи з дитячого саду – пригадала Таню і подумала, як же їй повезло. Адже з дитинства вона просто не відчуває себе «не такій», вона зростає як всі дітки і збирається піти в школу – вчитися читати, і вже є успіхи, вона здорово запам'ятовує вірші, все розуміє і тягнеться до знань – так чому ж таким дітям, лише по одному діагнозу потрібно ставити клеймо «він не вивчеться – така його доля »? Адже найчастіше інтеграція особливих дітей у суспільстві не відбувається саме із-за нас – батьків здорових, нас не торкнулася така біда, і ми хочемо захистити себе від всього. Адже ми можемо їх прийняти. Я не говоритиму однозначно про всіх діток – є діти, батьки яких, бачивши їх проблеми і не намагаються віддати свою дитину у здоровий колектив, але якщо маля успішно наздоганяє однолітків – то чому ні? Чому якщо ми чуємо слово «особливий» - то асоціюємо його з психічною ненормальністю, з поганою адекватністю? І забувається про те, що такій проблемі як затримка в розвитку - потрібне просто здорове середовище. Я думаю, проблема нашої країни в тому, що немає індивідуального підходу до кожної дитини. У нас є підхід до діагнозу - є перелік, на який орієнтується мед. комісія і навіть не бачивши дитину, не дає йому дорогу у життя.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2075
дякую за цей позитивний приклад. Чесно кажучи, я просто на власні очі бачила інші ситуації, про які написала. А ось з такими - не зустрічалась.

Я теж цілком проти "спеціалізованих" шкіл для дітей з розумовими вадами і, тим більше, із ЗПР. В нормальному оточенні дітки тягнуться і вирівнюються, особливо ЗПР, тим більше, якщо навіть синдром Дауна не завадив цій дівчинці нормально навчатись.

Але як бути з сиротами, які виховуються в дитячих будинках? А з дітками, саме з фізичними вадами? З важкими формами церебрального параличу, наприклад? Хіба інші діти зможуть прийняти таку дитинку до своєї групи?
Чи, якщо змалечку, з садочку на їхніх очах буде весь час знівечена дитина, то вони зможуть її прийняти і не ображати ізоляцією?
Але ж, як правило, такими дошколятами займаються вдома батьки, а школярі вже не такі відкриті, як менші діти...
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#2127
bob писав:
Але як бути з сиротами, які виховуються у дитячих будинках? А з дітками, саме з фізичними вадами? З важкими формами церебрального параличу, наприклад? Хіба інші діти зможуть прийняти таку дитинку до своєї групи?
Чи, якщо змалечку, з садочку на їхніх очах буде весь час знівечена дитина, то вони зможуть її прийняти і не ображати ізоляцією?
Але ж, як правило, такими дошколятами займаються вдома батьки, а школярі вже не такі відкриті, як менші діти...
З сиротами - чесно кажучі не знаю, я взагалі не бачу тут проблеми - діти як діти, може соціально вони і відрізняються від іншіх але чи мало не сирот із малозабезпечиних родин? Тут проблема інша - соціальна допомога держави, а щоб вони вчилися у звичайній школі а не у класі при інтернаті - тут нічого такого не має важкого, ну батькі проводжають дітей до школи або вихователі у дитячому домі - для навчального процесу різниці не має...Но це додаткова відповідальність - яку на жаль ніхто нести не хоче.

Що до важких фізичних розладів - на жаль це дуже страшно, і найчастіше батьки і не наполягають на цьому. Я вважаю, що нормальні батькі самі бачуть картину і не коли не будуть важко хвору дитину віддавати у великий колектив. Але ж скільки їх "не важкіх", на яких ставлять хрест тільки бачучи діагноз? а найчастіше дитячий садок, школа для таких дітей - це основне у дальнішому розвитку.

Все ж я за індівідуальний підхід до здібностей кожної дитини - а не до її діагнозу. Тим паче, що можна сказати про маленьких дітей у дитячому садочку? Вони ж усі такі різні, хтось ранній, хтось відстає, вони діти - вони вміють щиро приймати друг друга без діагнозу, так чому ж ми дорослі заважаємо їм? А тому що ми просто не хочемо ускладнювати своє життя - на жаль є такі педагогі, які можуть сказати - які тупі діти і т.п. але ж їх задача вчити, не всі від природи вундеркінди, а вони вже звикли до того, що дитина йдучи до школи повинна читати, писати і т.п.
Востаннє редагувалось 11-01-2009, 20:05:12 користувачем Inneska, всього редагувалось 1 раз.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2134
Inneska
В разі індивідуального підходу - цілком згодна. Як і з тим, що через небажання дорослих, перш за все спеціалістів, проблема ще довго залишатиметься проблемою...
#2279
Inneska писав:... в одному класі або групі поряд із здоровими дітками займаються діти з так званими особливостями розвитку. Для «особливих» малят користь спілкування із здоровими однолітками, на мою думку, очевидна. А як ви вважає, що може дати така група здорової дитині? Віддали б ви свого малюка в таку групу? Вважаю, що подібні заходи повинні проходіть в нашій країні активніше, а ви?
Для звичайної дитини така група теж може дати чимало. Адже спілкуючись з іншими, як ви сказали "особливими" дітьми, дитина буде розуміти, що всі рівні. Але тут дуже багато залежить від дорослих, чи зуміють вони пояснити здоровій дитині причину того, що є не такі як вона, що є діти з обмеженими можливостями, які нічогу не можуть з цим вдіяти, а головне, які в цьому не винні. На мій погляд це дуже важливо, адже діти дуже жорстокі і за незнанням можуть сильно скривдити.
Аватар користувача
дякуючі Rina
#2315
В Москве с совместным обучением начали экспериментировать в дошкольных учреждениях. Были созданы два интегративных детских сада в Юго-Западном и в Центральном округе. Опыт оказался достаточно успешным. Если вначале родители обычных детей с опаской относились к тому, что вместе с их малышами в группе оказывались дети с особенностями развития, то вскоре многие увидели плюсы в этом необычном опыте. Так, например, в отличие от традиционных детских садов в инклюзивных садах обязательно есть психологи, логопеды, дефектологи. «Моему сыну нравилось в этом саду, с ним занимались, я быстро заметила, что он хорошо развивается, стал добрее к другим детям, – рассказала «НИ» Елена. «Совместное пребывание здоровых детей и детей с отклонениями в развитии очень важно для обеих категорий детей. Обычные дети понимают, что иной – не значит худший, – говорит детский психолог Екатерина Гордон. – Например, дети с синдромом Дауна – это солнышки. Они всем радуются. С ними всегда приятно общаться».

http://www.newizv.ru/news/2008-03-27/87290/

Зовсім недавно цю тему підняли у нас на роботі...Я ще не маю своєї дитини, тому постояла послухала....Як завжди почалась дискусія, одна жінка - мама, казала про те, що вона б побоялася віддавати свою дитину до групи з "незвичайними малюками" - аргументувала це тим, що вона ж не знає, що у них на розумі, а інша - доказувала, що не знає, що на розумі у любої дитині, і що все залежить від ставлення батьків.

Я знайшла цю статтю і більше прийняла до серця ці аргументи - над дітьми, та і над дорослими-інвалідами не будуть знущатися - тільки токі, коли все це будуть прививати у дитинстві і це дуже добре, бо ніхто ніколи не може зарекатися, що біда не прийде у їх будинок.
дякуючі Irishka
#2327
одна жінка - мама, казала про те, що вона б побоялася віддавати свою дитину до групи з "незвичайними малюками" - аргументувала це тим, що вона ж не знає, що у них на розумі, а інша - доказувала, що не знає, що на розумі у любої дитині, і що все залежить від ставлення батьків.
Це ж дитина, що в неї поганого може бути на розумі?
Інша справа, що коли діти стають старші, коли вони починають розуміти що до чого, то здорова дитина може скривдити та образити незвичайних малюков, до того ж зробити це навмисно. На мою думку тільки за це потрібно хвилюватися.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2330
Можливо в мене трохи заскладний академічний підхід до проблеми, але мені здається, що якщо попередньо не готувати батьків (можливо спеціальні зустрічі, батьківські збори) та педагогів (тренінги), то буде дуже складно подолати забобони та непрофесіоналізм.
Лише якщо дорослі зрозуміють плюси такої інтеграції, дітям буде комфортно в закладах.
Чи може я ускладнюю?
дякуючі Irishka
#2331
bob, pвісно треба готовити, але на мою думку готовити на сам перед треба батьків дітей з обмеженими можливостями, тому що саме їх діти знаходяться під загрозою.
Стосовно педагогів, я повністю згодна з тим, що їм потрібно пройти тренінги та підвищити свої навики у спілкуванні з такими дітьми.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#2345
Так, батьки дітей з особливостями повинні вперш за всіх піклуватися про соціальну адаптацію свої дітей, але ж багатьом заважає наша система освіти, наши порядки. Є мами, які не бачуть нічого особливого у своїй дитині, вони ставяться до них як усі, мріють про те, що їх діти разом з усімі підуть до садочка, до школи, у них будуть друзі, вони зможуть займатися у кружках....А мрії не сбуваються тільки із-за старих стереотипів - може пора їх меняти? Я "за"!
Аватар користувача
дякуючі bob
#2349
Irishka писав:pвісно треба готовити, але на мою думку готовити на сам перед треба батьків дітей з обмеженими можливостями, тому що саме їх діти знаходяться під загрозою.
так, про них я забула.
Цікаво, чи є в Україні організації, які комплексно цим займаються? Чомусь здається, що ні.
Аватар користувача
дякуючі Rina
#2352
Irishka писав:bob, pвісно треба готовити, але на мою думку готовити на сам перед треба батьків дітей з обмеженими можливостями, тому що саме їх діти знаходяться під загрозою.
А як?До чого?На мою думку вони з цим живуть і знають що це більш ніж ми можемо гадати, але ж як вони можуть захистити своїх дітей від неінформовано суспульства?У чому є ця загроза?
дякуючі Irishka
#2357
чи є в Україні організації, які комплексно цим займаються? Чомусь здається, що ні
Я також думаю, що ні :(
А як?До чого?На мою думку вони з цим живуть і знають що це більш ніж ми можемо гадати, але ж як вони можуть захистити своїх дітей від неінформовано суспульства?У чому є ця загроза?
Загроза у тому, що батьки та здорові діти можуть образити ті нанести ще більшу шкоду особливій дитині
Як казала bob, допомогти можуть спеціальні зустрічі та батьківські збори на яких батьки зможуть обговорити питання які їх хвилюють

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!