МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератори: Хорошая), модератори

Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2367
А щодо діток з особливими потребами... Я колись спитала себе, чи змогла б я дружити з людиною з ДЦП? І виявилось, що я, такая вся толерантная на перший погляд, насправді не хочу дружити з людиною, яка ледь ходить. Я вже була в досить дорослому віці. А що ж від дитини вимагати, яка бачить відмінність від норми, яка їй неприємна?
Можливо на цьому форумі я одна така, хто не вміє приймати людей, які відмінні, хто зна...
Я вас не розумію, ЗОВСІМ НЕ РОЗУМІЮ. Тому що яка різниця якходить людина, може вона зовсім лежить і не може встати, як це може вплинути на відношення до неї, та на дружбу? В моєму розумінні це зовсім не важливо! bob, що для вас є дружба між людьми?
Хоча своєю думкою ви підштовхнули мене до створення нової теми.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2382
Так, я б не змогла дружити з людиною, чия інвалідність спотворила її зовнішність. Тому я і сказала про ДЦП - мені боляче навіть дивитись на тиких людей, як їх викривляє їх хвороба. Навіть просто бачити таке щодня я не здатна.
Мені самій було важко це визнати перед самою собою, але це так.

В контексті цієї теми визнаю - діти, якщо в них ще не сформоване розуміння норми і патології - можуть адекватніше сприймати таких діток і навчатись із ними. Хоча з такою формою хвороби, про яку я казала вище, в загальних закладах не навчаються, здається.
дякуючі Irishka
#2385
Читаю вас і також дивуюся, але мені здається, що це дуже важко жити з розумінням того, що ви не можете спілкуватися з людьми можливості яких відрізняються від ваших.
Ви вважаєте, якщо б у дитинстві у вас був досвід спілкування з такими дітьми ви б зараз думали по іншому?
Аватар користувача
дякуючі kompot
#2391
Irishka писав:Читаю вас і також дивуюся, але мені здається, що це дуже важко жити з розумінням того, що ви не можете спілкуватися з людьми можливості яких відрізняються від ваших.
Ви вважаєте, якщо б у дитинстві у вас був досвід спілкування з такими дітьми ви б зараз думали по іншому?

Це проблема нашого менталітету, людей з особливими потребами, ми сприймаємо як ущербних і починаємо їх жаліти(через це bob не сприймаэ цих людей адекватно), а не потрыбно робити цоьго. Серед нащих друзів э чоловік з дуже помітною фізичною вадою, ми його сприймаэмо як нормального рівногонам, а місцями й кращого за нас, і чотирирічний син, жодгого разу не запитав, чому дядя не такий, хоча побачивши глибоко вагітну знайому, поцікавився;:" А чого у тьоті великий животик7" Тут питання готовності батьків здорових діток, по-моєму. Я не проти, щоб мій син спілкувався з ткими дітками.
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2394
У мене є друг, він інвалід, з самого дитинства їздить на візку. Скажу чесно я дивуюся його оптимізму. Незважаючи на те, що він не може ходити, це не заважає йому гуляти, спілкуватися, займатися баскетболом. Зараз він навчається в інституті, правда на заочному відділенні зі звичайними здоровими людьми. Звичайно э певні проблеми, але вони пов'язані з тим, що в нашій країні таким людям дуже важко знайти роботу, а пенсії ледве вистачає на життя :(
Аватар користувача
дякуючі bob
#2398
Irishka писав:Читаю вас і також дивуюся, але мені здається, що це дуже важко жити з розумінням того, що ви не можете спілкуватися з людьми можливості яких відрізняються від ваших.
Важко? Ні. Легко здивуватись, але щодня дивитись на людину, яка кривиться, гримаснічає, не може до рота піднести ложку - чи кожен зможе? Судячи зі ставлення суспільства до таких людей - на жаль Ви не праві. Просто не у кожного вистачає сміливості визнати свій страх. В мене її теж раніше не було. І я зовсім цим не пишаюсь, а визнаю як ваду.
kompot Так, Ви правильно зрозуміли. Коли я бачу людину із ДЦП, це так само для мене як бачити собаку, що кутильгає на трьох ногах. Мені погано від цього, я починаю жаліти. чудово розуміючи, що моя жалість недоречна. Про яку дружбу тут може іти мова? Дружба - то почуття рівних людей, а жалість принижує того, кого жаліють.
Ви навели гарний приклад з Вашим сином і знайомим у візку. Саме тому я і думаю, що, коли діти матимуть можливість спілкуватись н подібними людьми з малечку, в них не виникатиме цієї дурної жалості.
Atlika Чудово розумію чим Ви захоплюєтесь у Вашому другові. В мене це теж викликає повагу. Але не дружні почуття. Скоріше жалість і страх.
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2400
А що для вас дружні почуття?
Мені цікаво спілкуватися з цією людиною, гуляти з ним, ходити до нього в гості і я ніколи не відчувала до нього жалю. Він може сам про себе подбати, він звик до цього, як інші звикають жити самостійно, так, йому це дається складніше, але це не привід його жаліти, це привід їм захоплюватися. А дружба наша заснована на взаємній повазі та інтересі один до одного.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#2415
kompot писав: Тут питання готовності батьків здорових діток, по-моєму. Я не проти, щоб мій син спілкувався з такими дітками.

І я не проти. Так жалість це не є вирішенням питання. Людям з особливими потребами не це потрібно, для їх щасті їм не вистачає того, що вони такі ж самі - вони також повинні мати друзів,хобі, роботу, кохання - а все починається з дитинства. Коли дитину з розумовими або фізичними розладами не приймає колектив - вона просто не може соціально адаптуватися, це заганяє у куток її батьків, і уся родина стає якоюсь не такою, ми живимо і просто не хочемо бачите таких людей, нам не їх жаль, а себе - нам тяжко бачити їх проблеми, їх зовнішність, але ж на жаль НІХТО не не застрахован від інвалідності, ніхто не застрахован від цих проблем. Я теж не проти, щоб у майбутньому моя донька спілкувалась з малюками які мають статус дитини-інваліда, і хочу, щоб вона відносилась к цьому як умога спокійніше. Так, це хвороба, так це проблема але ж це не причина відсторонятися. Я не хочу, щоб вона спілкувалась з агресивними, жорстокими дітьми, але серед інвалідів таких, як раз практично не має
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#2416
Atlika писав: Він може сам про себе подбати, він звик до цього, як інші звикають жити самостійно, так, йому це дається складніше, але це не привід його жаліти, це привід їм захоплюватися. А дружба наша заснована на взаємній повазі та інтересі один до одного.
Дуже гарні слова!!!Вашому друг вже щасливий тому що має таких друзів
Аватар користувача
дякуючі bob
#2421
Atlika писав:А що для вас дружні почуття?
Дружба і дружні почуття - це різні речі. Що саме ви хочете дізнатись?

От можливо в цьому і різниця - у Вас був такий чудовий шанс дізнатись більше про людину з обмеженими можливостями і побачити в ній таку саму людину. А я майже ніколи не стикалась із цим.
Коли я уявляю, що в житті ми не можемо бути застраховані ні від чого, і я так само можу стати інвалідом, мені здається що краще тоді померти.

Може чув хтось, днями померла міс Бразилії. Лікарі поставили їй невірний діагноз, тому довелося, внаслідок хвороби, ампутувати дівчині стопи і кисті рук. Але було запізно, і модель не вдалося врятувати.
Коли я почула, що вона померла, стало шкода - молода гарна дівчина і ось так. Але коли дізналась, що якби вона вижила, лишилась би інвалідом, мені стало мало не легше - бо краще померти.
Зачепила мене ця тема. Якась вона болюча.
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2426
От можливо в цьому і різниця - у Вас був такий чудовий шанс дізнатись більше про людину з обмеженими можливостями і побачити в ній таку саму людину. А я майже ніколи не стикалась із цим.
Коли я уявляю, що в житті ми не можемо бути застраховані ні від чого, і я так само можу стати інвалідом, мені здається що краще тоді померти.
А що є приградою до того, щоб більш дізнатися про таких людей? Щоб допомогти їм?
Все залежить від вашого відношення до ситуації, якщо буде можливість ви спитайте у людини з обмеженними можливостями що вона думає з цього приводу, і я дуже сумніваюся, що така людина краще б померла.
А якщо подивитися на цю ситуацію з іншого боку, то мабудь, це випробування, яке потрібно пройти.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2443
Atlika писав: А що є приградою до того, щоб більш дізнатися про таких людей? Щоб допомогти їм?
Для чого я, не маючи знайомих з важкими хворобами, що призвели до інвалідності, буду їх розшукувати?
Ви кажете, допомогти. А чим інвалід відрізняється від будь-якої іншої людини, якій можна допомогти? В мене немає ілюзій щодо того, що я можу допомогти всім.
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2448
Але ж ви кажете, що у вас не було шансу спілкуватися з такими людьми, ад\ле виходячи з того що ви написали
Для чого я, не маючи знайомих з важкими хворобами, що призвели до інвалідності, буду їх розшукувати?
Ви кажете, допомогти. А чим інвалід відрізняється від будь-якої іншої людини, якій можна допомогти? В мене немає ілюзій щодо того, що я можу допомогти всім.
у вас просто не має такого бажання.
Я не можу вас в цьому звинувачувати, просто ваша думка мене все одно дивує.
Аватар користувача
дякуючі bob
#2544
Atlika писав:Я не можу вас в цьому звинувачувати, просто ваша думка мене все одно дивує.
Тоді поясніть, що саме вас дивує. Тільки будь ласка, докладно і чітко, щоб зрозуміла навіть я :)
Atlika писав:у вас просто не має такого бажання.
А коли б ви вважали, що воно в мене є? Коли б я пішла на сайти знайомств, в пошуках людей з обмеженими можливостями?
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#2546
Спочатку ви казали, що у вас не було можливості спілкуватися з такими дітьми.
Але ж коли людина хоче, то вона шукає можливості, а коли ні, то шукає виправдання та причини.
Мене дивує не саме ваша думка, а те, що ви ніяк не хочете стати ближче до таких людей, бо на мою думку це не тільки допоможе їм, а також це крок до розуміння навколишнього середовища.

Я не кажу що моя думка це істина і що до неї потрібно прислухатися, тому якщо ви не згодні не думайте, що я вам щось нав'язую.

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!