Сторінка 1 з 8
Різниця у віці між першим і другим.
Додано: 15-12-2008, 00:25:34
lurili
Рано чи пізно більшість батьків замислюються про другого дитяти. Як ви думаєте, якою має бути різниця у віці дітей, щоб це було добре і для них і для батьків.
Додано: 15-12-2008, 00:27:02
milena
Я лише через 9 років зважилася повторити подвиг. Різниця, що вийшла, в 10 років для мене звичайно дуже зручна: можу з сином лялю залишати, ненадовго звичайно, але все-таки вже допомога, - всі бабусі в інших містах. Але все-таки краще звичайно роки 2-3 різниці.
Додано: 18-12-2008, 14:24:57
Irishka
У мене двоє дітей, різниця у віці дуже велика - майже 20 років, дівчинці зараз 23, хлопчику 4 роки буде в січні. Не можу сказати, що вони гарно спілкуються, у доньки своє життя, у мене з сином - своє. Але мені б дуже хотілося, щоб вони в майбутньому знайшли спільну мову, все ж таки рідні люди.
На мою думку оптимальна різниця у віці становить пару років, в такому випадку діти зростаюсь разом, в них є спільні інтереси і бітькам легше. Але ж не завжди виходить так як нам хочеться.
Додано: 18-12-2008, 18:06:33
Alioko
Сумніваюся, що можна знайти "оптимальну" різницю у віці між дітьми. Їхні взаємовідносини залежать не лише від віку
Ось у мене, наприклад, є молодші брат та сестра. Брат меньший на 2,5 роки, сестра на 6. Із жодним у мене ніколи не було ані спільних інтересів, ані дружби. А ось між ними це все було і є
А у моєї подруги є брат, який старший за неї на 15 років, так ось вони завжди були разом
Моя думка, що другу дитину потрібно заводити тоді, коли вам цього дуже хочется ;)
Додано: 18-12-2008, 18:20:42
Atlika
Ніколи не хотіла ні брата ні сестру. Ні в дитинстві, ні коли стала старше. Може це з-за виховання, може тому, що завжди було багато друзів, може я просто едінолічніца така. Думаю, що перед тим, як заводити другу дитину це потрібно обговорити з уже існуючими дітьми, я б не хотіла, щоб мене батьки поставили перед фактом, мовляв, готуйся до появи братика або сестрички. Від цього як мені здається дуже сильно залежать майбутні відносини між дітьми.
Додано: 18-12-2008, 18:24:37
Alioko
Ну, батьки дітей народжують не для інших своїх дітей, а для себе
Додано: 19-12-2008, 11:14:41
polina
У мене є старша сестра - і ми обидві дуже раді цьому факту
Рідніших людей зараз нема крім неї. Але я думаю, якбі в неї роки в 3 спитали чи хоче вона сестричку, вона б 100% відмовилась би:) Та і все дитинство ми с нею воювали, доки не підросли. Я навіть не знаю, як би я жила без неї - така підтримка в житті нікому не завадить
Додано: 19-12-2008, 14:48:29
Atlika
Alioko писав:Ну, батьки дітей народжують не для інших своїх дітей, а для себе
Звичайно, але якщо перша дитина все досить доросла, то зазвичай батьки перекладують відповідальність за малюка на неї, забуваючи про те, що народжували вони дитину, як ви кажете, для себе, а не для інших своїх дітей.
Додано: 19-12-2008, 15:26:45
Alioko
Atlika писав:Звичайно, але якщо перша дитина все досить доросла, то зазвичай батьки перекладують відповідальність за малюка на неї, забуваючи про те, що народжували вони дитину, як ви кажете, для себе, а не для інших своїх дітей.
Ось це вже цілковита помилка батьків. Якщо вони не в змозі піклуватися, виховувати, та брати на себе такі зобов'язання, то навіщо народжувати?
Так, старша дитина може допомагати, гратися або інколи посидіти з дитиною, проте нести відповідальність за малюка вона не мусить
Різниця у віці між першим і другим.
Додано: 19-12-2008, 20:55:24
Inneska
А я дуже хочу ще двох дітей. Одного року через 2. А ще одного, коли старші підростуть. А ось запитувати про це старших я не буду, просто с самого початку потрібно виховувати дітей так, щоб вони розуміли – вони один одному рідні люди. І якщо у них з'явився брат або сестра, то вони і думати не повинні, що могло було би бути інакше. Звичайно не можна перекладати весь вантаж відповідальності на старшіх, все ж таки батьки ви. Але у житті усе буває, на жаль і з батьками може щось статися, і молодші можуть стати залежними від старших.У житті завжди є місце проблемам, хворобам і тому подібному. Але спочатку, ще коли дитина одна, їй потрібно вселити, що вона живе на цьому світі не лише ради себе і для себе, тоді все буде добре в будь-яких обставинах. У мене сусідка народила у віці 45 років, старшим було 23 і 20 – самим пора мати дітей. Але у них і думки не було укрепнуть у чомусь маму, навпаки вони обидва працюють і допомагають мамі з братиком – ось це дійсно гарне виховання, маміна гордість за дітей і спокій за майбутнє молодшого сина.
Re: Різниця у віці між першим і другим.
Додано: 20-12-2008, 16:40:42
Irishka
Inneska писав: У мене сусідка народила у віці 45 років, старшим було 23 і 20 – самим пора мати дітей. Але у них і думки не було укрепнуть у чомусь маму, навпаки вони обидва працюють і допомагають мамі з братиком – ось це дійсно гарне виховання, маміна гордість за дітей і спокій за майбутнє молодшого сина.
Я зараз зіткнулася з протележною ситуацією. У мене двоє дітей, з величезною різницею у віці і я бачу, що донькою просто не цікаво спілкуватися з братом, можна сказати, що вона його просто ігнорує - практично не спілкується, не грає з ним, не кажучи про те, щоб вийти погуляти з дитиною або відвести його в дитячий сад. Не знаю як мені поступити, змусити її приділяти увагу брата я не можу. Дуже переживаю за те, що в майбутньому вони будуть зовсім чужими людьми: (
Додано: 22-12-2008, 15:00:37
Гість
Irishka, вибачте мені мою цікавість, але у ваших дітей один батько чи різні?
Додано: 22-12-2008, 15:02:37
Alioko
Ой, не помітила, що не зайшла під своїм логіном :hihihi:
Попереднє повідомлення від мене
Додано: 22-12-2008, 15:15:25
Irishka
Anonymous писав:Irishka, вибачте мені мою цікавість, але у ваших дітей один батько чи різні?
Батьки у моїх дітей різні, та донька не спілкується ні з братом, ні з моїм чоловіком, вони якось не знайшли спільної мови одразу. А зараз їй це просто не цікаво, в неї нема такої потреби. А зі своїм рідним батьком вона бачиться досить часто, сама їздить до нього, хоча ми з ним не спілкуюємося зовсім майже десять років.
Додано: 22-12-2008, 15:22:39
Alioko
Irishka писав:Батьки у моїх дітей різні, та донька не спілкується ні з братом, ні з моїм чоловіком, вони якось не знайшли спільної мови одразу. А зараз їй це просто не цікаво, в неї нема такої потреби. А зі своїм рідним батьком вона бачиться досить часто, сама їздить до нього, хоча ми з ним не спілкуюємося зовсім майже десять років.
Я чомусь так і думала...
Мені здається, що холодне ставлення до брата у вашої доньки пов'язано з тим, що їй не подобається відчим. Змінити її відношення до нього важко, але можливо. Це може тривати роки, але для цього потрібно, щоб ваш чоловік теж цього хотів.