МамаТато

[helena1964]

Моєму синові вже 17, пора думати про те, ким він буде. Він хоче бути перукарем, а я категорично проти. На мою думку, він може стати гарним юристом. Звичайно, на цьому тлі конілікт. Може хтось порадити, як його перконати?

[aronskaya]

Діти - такі ж люди, як і ми з вами. Просто їм трохи складніше - вони не можуть бути настільки незалежними та самостіними, як дорослі. Не можуть ще забезпечувати, наприклад. "Дитина відрізняється від дорослого тільки тим, що в неї менше тіла та більше майбутнього" - це не моє, та правда. Складно виховати дитину так, щоб вона могла самостійно приймати раціональні рішення. Та професія - це ЇЇ майбутнє, ЇЇ життя, вже не мами і не тата. І якщо дійсно бачити в своїй дитині ЛЮДИНУ (а не засіб втілити свої цілі, самоствердитися, маючи "найкращу дитину в світі" тощо), то у відповідь отримаєш справжню любов. Мама приймає дитину такою, яка вона є. І дитина примає маму такою, як вона є. Це дійсно складно - приймати людину такою, яка вона є. І змиритися, що дочка банкірів - панк, що мріє стати перукарем. Та вона буде щасливим перукарем. Або нещасним банкіром. На неї можна натиснути та зробити-таки банкіра. Та чи варто воно того?

[Ангелина]

Он у вас, Елена, уже совершенно взрослый человек. Сам ошибок наделает - сам расхлёбывать будет.

[Мама_Вани]

Он наделает, а родителям переживать и расхлебывать

[Ангелина]

Ну, выберет не то. Зато ныть потом не будет: вот, заставили, жизнь поламали и всё такое. Никакой катастрофы.

[Lilu]

Ну, выберет не то. Зато ныть потом не будет: вот, заставили, жизнь поламали и всё такое. Никакой катастрофы.

+1
Людина має сама вибирати свй шлях, правильно чи ні

[tavis]

В одній з тем форума мене запитали, чи можно отримати "пристойну" роботу без освіти. Мене дуже турбує питання: що таке "пристойна" робота? Якими категоріями користуватись у визначенні "пристойності"? Чим робота перукарем чи, скажімо повара меньш пристойна ніж робота юриста? Будьласка, наведіть на думку...

[Viktoriya]

Моєму синові вже 17, пора думати про те, ким він буде. Він хоче бути перукарем, а я категорично проти. На мою думку, він може стати гарним юристом. Звичайно, на цьому тлі конілікт. Може хтось порадити, як його перконати?

Ой, знаєте, моя перукарка (ттт щоб не наврочити) розповідала, що їй батьки заборонили йти вчитись на перукаря, вона спочатку політех закінчила, отримала професію, що вони бажали, а потім поїхала від них і вивчилась на перукаря, зараз працює в престижному салоні в Києві і дуже щаслива з того, думаю у неї чудове майбутнє саме в цьому напрямку
Радити нічого не буду

[aronskaya]

батьки заборонили йти вчитись на перукаря, вона спочатку політех закінчила, отримала професію, що вони бажали, а потім поїхала від них і вивчилась на перукаря, зараз працює в престижному салоні в Києві і дуже щаслива з того, думаю у неї чудове майбутнє саме в цьому напрямку

+1
Такі історії досить часто зустрічаються. У Григорія сковороди була теза про "сродну працю".

“Счастлив тот, кто сопряг сродную себе частую должность с общею. Это есть истинная жизнь”

Головна характеристика роботи - не престижна, не "серйозна", не "тато сказав", а приємна, улюблена, подобається.

Пробачте за каламбур.

[romanna]

треба рахуватися з побажаннями дитини, але й до крайностей доводити не треба - "мамо я буду стіптизером чи двірником" треба це питання розглядати в колі сім'ї, я вважаю

[susanna]

До цієї проблеми потрібно готуватися заздалегідь, а не створювати проблему на межі її вирішення. Я вважаю, що дитина повинна сама зробити свій вибір, а ми - батьки, повинні так її виховати, щоб вибір цей був осознанний та обмислений

[Irishka]

До цієї проблеми потрібно готуватися заздалегідь, а не створювати проблему на межі її вирішення. Я вважаю, що дитина повинна сама зробити свій вибір, а ми - батьки, повинні так її виховати, щоб вибір цей був осознанний та обмислений

Повністю згодна, тому що в протилежному випадку ви можете потім почути від дитини докір, що не дали їй втілити в життя її бажання або мрію. До того підліток навряд буде приділяти достатьно уваги тому, що йому зовсім не цікаво, таким чином ви тільки викинете гроші на вітер

[bob]

Я зовсім не хочу сказати. що дорослі повинні за дитину визначати її шлях. Але я би дуже хотіла, щоб, коли мені було 16, навколо мене були б дорослі, які б допомогли мені обрати професію - порадою, прикладом, тощо. Я обирала сама і не впевнена що вдруге вчинила б так само.
У дорослих є серйозна роль щодо виховання дитини. Тому вони повинні не лише давати їй свободу, а ще й розумно керувати.

[aronskaya]

розумно керувати.

Згодна з усім окрім цього. З цим - тільки наполовину
Мені свого часу не вистачало інформації, я не знала, ким взагалі можна бути (ну, окрім лікар-вчитель). І не вистачало розуміння того, що робота має стати частиною життя, а, одже, приносити задоволення. Тобто батьки орієнтували мене на "респектабельність". А вона нічого не варта.

[bob]

Мені свого часу не вистачало інформації, я не знала, ким взагалі можна бути (ну, окрім лікар-вчитель). І не вистачало розуміння того, що робота має стати частиною життя, а, одже, приносити задоволення. Тобто батьки орієнтували мене на "респектабельність". А вона нічого не варта.

Ех...
Діти - багато в чому - лише заручники. Батьки можуть бути орієнтовані на респектабельність, на фінансовий бік професії, на можливість їздити за кордон. І дитина може або прийняти установку батьків, або відкинути її, лишившись сам на сам із складним життєвим вибором.
Чомусь мені здається, що будь-яке керівництво краще від його повної відсутності.
Проте під "розумним" керівництвом я все-таки маю на увазі принаймні врахування інтересів і можливостей дитини. Хоча інколи здається що це утопія ))