МамаТато

[bob]

Днями обговорювали з колегами, хто як викручується зі збереженням казки в житті дитини. Як зробити так, щоб якомога довше дитина не здогадувалась, що добрими чарівниками раз на рік підпрацьовують батьки.
Як годиться, далі розмова стала ще цікавішою. Наприклад я дізналась про зубне мишеня - яке забирає з-під подушки молочний зуб і кладе на заміну туди ж 10 грн. Цей фольклорний епізод взагалі мене вразив, бо вперше про таке чула.

Склалось враження, що батьки вважають таку віру дитини в дива - власним досягненням.

А мене от сумніви дістають. Як дитині вірити батькам, які, в принципі, брешуть? Може це надто сильне слово, але чим тоді замінити?
Коли варто зупинитись? І чи потрібно починати такі ігри з нашими малюками?
Допоможіть будь ласка, бо вже не один рік про це думаю напередодні сезону Дідів Морозів...

[Irishka]

Днями обговорювали з колегами, хто як викручується зі збереженням казки в житті дитини.

А мене от сумніви дістають. Як дитині вірити батькам, які, в принципі, брешуть? Може це надто сильне слово, але чим тоді замінити?
Коли варто зупинитись? І чи потрібно починати такі ігри з нашими малюками?
Допоможіть будь ласка, бо вже не один рік про це думаю напередодні сезону Дідів Морозів...

Казка - це добре, але не потрібно сильно захоплюватися дивами, яких немає. Мій син вірить у Діда мороза, але про будь-яких мишей дитині не кажу, просто не бачу в цьому сенсу.
І тим більше не розумію, навіщо казати про гроші, навіщо переконувати дитину в тому, що її зуб коштує 10 грн - це ж смішно і безглуздо.
До того ж якщо дитина розповість це будь кому зі своїх друзів його можуть просто засміяти, а це, повірте, підірве його довіру до вас.

[aronskaya]

Днями обговорювали з колегами, хто як викручується зі збереженням казки в житті дитини. Як зробити так, щоб якомога довше дитина не здогадувалась, що добрими чарівниками раз на рік підпрацьовують батьки.
Як годиться, далі розмова стала ще цікавішою. Наприклад я дізналась про зубне мишеня - яке забирає з-під подушки молочний зуб і кладе на заміну туди ж 10 грн. Цей фольклорний епізод взагалі мене вразив, бо вперше про таке чула.

Склалось враження, що батьки вважають таку віру дитини в дива - власним досягненням.

А мене от сумніви дістають. Як дитині вірити батькам, які, в принципі, брешуть? Може це надто сильне слово, але чим тоді замінити?
Коли варто зупинитись? І чи потрібно починати такі ігри з нашими малюками?
Допоможіть будь ласка, бо вже не один рік про це думаю напередодні сезону Дідів Морозів...

Хороша тема.
Багато казок, як на мене, взагалі шкідливі - як то Попелюшка. Дитині треба мати підготовану психіку, щоб адекватно сприйняти все.

Зубний миш - анекдот просто! Бідна дитина :(

Дід Мороз - у чому проблема? Саме у цьому образі я не бачу проблем, може, хто пояснить?

[bob]

Дід Мороз - у чому проблема? Саме у цьому образі я не бачу проблем, може, хто пояснить?

От і я думаю - чи то взагалі проблема? Я радію з того, що в дитинстві батьки підтримували мою віру в Дідуся і ще кількох вигаданих персонажів. Але і розчарування від того, коли дізналась правду - теж пам"ятаю. Якось так було сумно: "Оце і все?".

Я згодна з Irishka що захоплюватись не варто. Але де тоді межа? Де потрібно зупинитись, в якому віці дитини? І як це зробити, щоб не підірвати її довіру?

[aronskaya]

Дід Мороз - у чому проблема? Саме у цьому образі я не бачу проблем, може, хто пояснить?

От і я думаю - чи то взагалі проблема? Я радію з того, що в дитинстві батьки підтримували мою віру в Дідуся і ще кількох вигаданих персонажів. Але і розчарування від того, коли дізналась правду - теж пам"ятаю. Якось так було сумно: "Оце і все?".

Я згодна з Irishka що захоплюватись не варто. Але де тоді межа? Де потрібно зупинитись, в якому віці дитини? І як це зробити, щоб не підірвати її довіру?

Я минула це саме розчарування - якось я не пам'ятаю взагалі часів, щоб я вірила в діда мороза. Мені подобався він - але як персонаж з мультику чи щось таке. Може, дійсно, краще дітям розказувать, що це гра така?

[bob]

Я минула це саме розчарування - якось я не пам'ятаю взагалі часів, щоб я вірила в діда мороза. Мені подобався він - але як персонаж з мультику чи щось таке. Може, дійсно, краще дітям розказувать, що це гра така?

А як так вийшло? Як себе поводили батьки? Тобто Ви все-таки вважаєте відсутність такої віри в своєму житті - позитивним аспектом?

Якось зустрілась із думкою, що дітям взагалі не варто створювати казку - вони - такі самі особистості, як і ми, дорослі, то і чинити потрібно відповідно. Щодо "точнісінько такі самі" в мене є сумніви, але то не для цієї теми. Але уявляючи своє власне дитинство без віри в казки - якось мотрошно стає. о

Я дійсно дуже хочу випрацювати якусь чітку позицію з цього приводу, бо, здається, кількість "за" і "проти" абсолютно однакова :[

[aronskaya]

А як так вийшло? Як себе поводили батьки? Тобто Ви все-таки вважаєте відсутність такої віри в своєму житті - позитивним аспектом?

Ммм... я, мабуть, не в курсі, що втратила :)

Але уявляючи своє власне дитинство без віри в казки - якось мотрошно стає. о

А чому ж без казки? Невже Дід Мороз - єдина казка в житті дитини!? О, це дійсно проблема, як на мене. У моєму житті було вдосталь казок. Мені чомусь здавалось казковим морозиво в стаканчику з сусіднього магазину. Казковим було кафе, де показували Том і Джері.

Я була впевнена, що якщо телевізор погано показує (не ловить сигнал), то можна направити на нього спеціальні хвилі і він буде показувати добре. Доречі, я й зараз у цьому впевнена :)

Тепер трохи відволікуся. Ви знаєте, що нещодавно було винайдено прилад, який "видобуває" електроенергію з повітря? Як Тесла казав.

А як вписуються в наші уявлення про світ досліди Ейнштейна?

Чи це все - не дивовижно? Не казково?

Наш світ повний усього дивовижного, і зовсім не треба видумувать щось нове.

[Inneska]

А я і зараз вірю у чудеса і з самого дитинства Дід Мороз для мене - це теж щось чудеснє. Я розуміла завжди, що дарунки під ялинку покладуть мама і тато, але мої батьки уміли якось вгадати, ненав'язливо взнати мої бажання, а потім їх виконати, так що я просто вірила в те, що потрібно мріяти, потрібно чогось чекати – диво обов'язково станеться, і зараз я в це вірю. Дуже хочу подарувати і своїй дочечці віру у казку. Адже це такий дивний час дитячої наївності.

[bob]

Наш світ повний усього дивовижного, і зовсім не треба видумувать щось нове.

Еге ж. Але основна Ваша думка, як я зрозуміла, в тому, що життя потрібно сприймати з радістю і передавати це вміння дитині. Приймається.
Але Дід Мороз - це зовсім інша тема. А існування фей, чарівників, гномів? Моє запитання стосувалось саме цього.

Я розуміла завжди, що дарунки під ялинку покладуть мама і тато, але мої батьки уміли якось вгадати, ненав'язливо взнати мої бажання, а потім їх виконати, так що я просто вірила в те, що потрібно мріяти, потрібно чогось чекати – диво обов'язково станеться, і зараз я в це вірю.

Супер. Отже, виходить, Ви й не були обмануті.

Дуже хочу подарувати і своїй дочечці віру у казку. Адже це такий дивний час дитячої наївності.

Таким самим чином? Вгадуючи її бажання і намагаючись їх втілити?

[Inneska]

Саме так - все в наших батьківських силах. Давайте дарувати діточкам казку, а Дід Мороз та інші - не повинні залишатися без уваги, адже саме їх незвичність так подобається дітям

[Atlika]

Я до якогось моменту вірила в існування Діда Мороза, поки випадково не прокинулася вночі та й не побачила, як мама кладе під ялинку подарунок для мене.
Пам'ятаю, що тоді я дуже засмутилися, але вранку батькам нічого не розповіла.
А більше нічого такого і не було, окрім Діда Мороза, ніяких зубних мишат, чарівних чобітків або інших казок.
Що до того як буду виховувати свою дитину зараз сказати не можу, але мені здається, що нехай краще вірить у казку, бо дізнатися що таке справжнє життя вона ще встигне

[bob]

Я до якогось моменту вірила в існування Діда Мороза, поки випадково не прокинулася вночі та й не побачила, як мама кладе під ялинку подарунок для мене.
Пам'ятаю, що тоді я дуже засмутилися, але вранку батькам нічого не розповіла.

А чому нічого не сказали батькам? Бо втратили довіру?

Що до того як буду виховувати свою дитину зараз сказати не можу, але мені здається, що нехай краще вірить у казку, бо дізнатися що таке справжнє життя вона ще встигне

Тобто з власною дитиною щодо див будете діяти так само, як Ваші батьки? Підкладатимете подарунки від Діда Мороза?

[Atlika]

Не сказала тому що не хотіла, а може просто тому, що не знала яка у них буде реакція, коли вони дізнаються, що я все знаю. Не можу сказати, що я їм більше не довіряла - це не так, ну немає Діда Мороза і немає, напевно були інші питання, які мене хвилювали більш за це.
А своїй дитині буду просто дарувати подарунки на Новий Рік, а Дід Мороз нехай залишається казковим персонажем, адже всі діти рано чи пізно це розуміють і самі.

[bob]

Дід Мороз нехай залишається казковим персонажем, адже всі діти рано чи пізно це розуміють і самі.

Так, вони це розуміють...
Але ж разом із тим приходить усвідомлення того, що батьки їх обдурили. Когось це засмутить, хтось зрадіє, що впіймав дорослих на тому, у чому здебільшого звинувачують вони.
Але ж це все одно брехня...

Я в результаті цієї розмови прийняла для себе рішення, що все-таки не варто задіювати казкових персонажів. Краще вгадувати мрії дитини, як поділилась Inneska та вчити дитину радіти життю, як воно є, як бачить це aronskaya

[Atlika]

Я не розумію навіщо так акцентувати на цьому увагу? Я вважаю, що не варто переконувати дитини в тому, що дід мороз є, це просто мається на увазі.
Вважати це обманом на мою думку просто нерозумно, набагато сильніше дитина може ображатися на інші речі.