kompot писав:Що робити матері цього хлопчика?
Щоб відповісти на це питання, я б хотіла уточнити дещо про цю жінку. Чи знає вона про ситуацію, яка сталась з її сином? Якщо так, то хто її повідомив?
Яке її ставлення до того, що відбулося?
Які стосунки у матері з сином?
Чи висловлювала вона своє занепокоєння і готовність діяти?
Мої запитання пов'язані з тим, що допомога потрібна тоді, коли є висловлена потреба в ній. Можу висловити припущення, що у вихованні цього хлопчика вже щось упущено, враховуючи його неспроможність себе захистити. Бо, наскільки я зрозуміла описану ситуацію, він в даному разі був саме жертвою.
kompot писав:Адже не можна закрити очі на те, шо відбулося
Я пропоную подивитись на те, що відбулося, з позиції потерпілого хлопчика. Як він почуватиме себе, коли почнеться бурхлива реакція вчителів, дітей і батьків? Діяти потрібно, але необхідно пам'ятати про обережність, щоб спроби вирішити ситуацію не стали для дитини більш травмуючими, ніж сам конфліктний випадок.
Найкращий вихід був би тоді, коли б батьки дитини зуміли поставитись до нього із розумінням і щиро обговорити те, що сталось. Це б дещо зняло тривожність, в якій зараз хлопчик перебуває. А вже тоді можливо було б вчити його надалі захищатись від агресії в свій бік.
Є ще одна можливість відреагувати - батьківські збори, на яких можна розібрати ситуацію. Але тут багато "але". По-перше це той самий потенційно травмуючий розголос, про який я вже говорила. Чим довше і чим більше це буде обговорюватись, тим гірше, в кінцевому випадку буде потерпілій дитині.
По-друге, такі збори мають бути ініційовані вчителем, який володіє навичками вирішення конфліктів і є справді мудрою людиною. Якщо Ви не впевнені у цих якостях вчителя, може бути лише гірше.
По-третє, подібні збори можуть перетворитись на з'ясування стосунків, коли батьки дітей агресорів почнуть захищатись (а вдома "розбиратись" з дітьми по-чоловічому, що теж не варіант вирішення, бо агресія породжує ще більшу агресію). А що це може дати батькам потерпілого хлопчика - для мене теж запитання.
Тому найкращим способом реакції я все-таки вважаю спілкування дітей з батьками на певному рівні усвідомлення. Якщо ж цей рівень низький - його потрібно розвивати: можливо організувати замість звичайних батьківських зборів кілька тематичних зустрічей з психологом, або спеціалістом з певних питань виховання дитини. Тоді у батьків не буде потреби захищатись чи нападати і отримані навички, інформація, зможуть бути корисними.
Було б добре, щоб психолог провів спеціальні заняття для дітей - спрямовані на розвиток вмінь спілкуватись, співпереживати і так далі. Але без підкреслення того факту, що все це - наслідки ситуації, яку Ви описали.