МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: Хорошая)

Аватар користувача
дякуючі Anpa4ino
#6816
Емма писав:...я тоді взагалі істерики закатувала такіііі! Виявляється, чоловіки( мій- точно) чекають, поки їм конкретно скажеш що робити, бажано вклавшись в 3 хв. :) Потім вони губляться в потоці інформації і звинувачень, і зовсім ступоріють, деякі огризаються. А я постійно чекала, що він сам здогадається про все і має розуміти всі мої гормональні чи ні здвиги без пояснень.

Я це все до того, що може в вашого чоловіка трохи не вистачило часу, щоб в*їхати в роль тата і мобілізуватися? Просто завжди шкода, якщо руйнується сім*я. Хоча, безперечно, вам видніше. Буду тримати за вас кулаки, щоб вам все вийшло в житті, що задумали. :good:
дякую за позитивні побажання. У нас осна проблема заключалась в тому, що він влаштовквав мені істерики з вимогами: борщ і щось ще, генеральні прибирання щодня, стірка(бажано вручну, бо йому подобалось дивитись, як я хвора і немічна заганяю себе в кут), щоб дитина ні разу не плакнула, не кашлянула, зашивати йому речі, які він порвав п*яним в якихось бійках(а в мене екзамени, дитина і взагалі АВРАААЛ), не бути такою розвалюхою(не сміти хворіти), ні нащо не жалуватись, бути прекрасною коханкою(вже на 2 тиждень після пологів), віддавати йому гроші, які я отримала на дитину, в усьому його слухатись і підкорятись його волі, не звертати уваги на пізні приходи і дозволяти пити літрами пиво з друганами і курити, а потім перегаром дрихнути і труїти нашу дитинку в кімнаті три на три метри... і при цьому обзивати мене тормозом, "не такою вже й принцесою", брехухою, стервом, вовкулакою відлюдькуватою, зрадливою і дволикою... штурхати і хапати за шию, коли я тримаю на руках дитину, або коли я годую груддю(нападати тоді, коли я не взмозі себе захистити), матюкати, викидувати мої речі зі шкафів і топтати їх ногами, виштовхувати мене босу-голу в під*їзд перед дитиною.
Я після Пасхи подаю на розлучення, бо проживши три місяці у батьків я не побачила жодної позитивної зміни...він дуже любить дитину і каже, що безумно любить мене(!). Ну і нехай любить дитину, а мене так любити не треба. Мене просто дивує, що він, беручи мене в дружини, казав, що розуміє, яка це відповідальність і що він хоче дитину і буде всіляко мені допомагати, але він більше палиць в колеса встромляв, ніж допомагав.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6817
Боже,ще раз вибачте що змусила вас це все згадати. Я вся аж затерпла. :gcry: :sorry2: Вже одної з тих вищезгаданих причин вистачило б мені , щоб послати ... безповоротно. У мене колтсь був такий залицяльник, який вже тоді видавав щось схоже і при тому завжди на колінах благав пробачення і просив вийти за нього. Я поставила діагноз- псих, але теж довго пробачала.Після нього я сказала собі, що надалі буду любити в першу чергу себе і ніколи не буду жаліти чоловіків. Мабуть, мені повезло, в першу чергу тому, що мій- взагалі неп*ющий і за ті роки так підняв наше матеріальне становище, що я про таке й не мріяла, бо сама з досить простої сім*ї.
Добре, що ваша дитина не буде цього пам*ятати і травмувати свою психіку. Це великий плюс,що ви ще молода , і обов*язково знайдете свою долю.Бережіться тепер, ніколи не давайте себе принижувати будь як, навіть як вам це просто здалось,-цього достатньо. Не оправдовуйте. Я колись дуже егоїстично поставилась до свого майбутнього чоловіка,не зважала ні на що. а вийшо добре. може тому, що він з самого початку знав про мене найгірше ...
Аватар користувача
дякуючі Anpa4ino
#6818
Емма, ще раз дякую. Якби парадоксально це не прозвучало, але я дуже горда людина і терпіла це все, думаючи, що не варто руйнувати сім*ю і залишати дитину без батька через свої амбіції, а захистити сеьбе не могла через фізичну післяпологову слабкість і постійні чистки матки(а це супроводжувалось температурою від 37,3 до 39 на протязі півтора місяця)+ недосип через прихворівшу дитинку+ сесія(я на стаціонарі і це дипломний рік)+ деяка хатня робота+ стафілокок в молоці+ післяантибіотиковий грибок на мигдалинах і носоглотці(моє самопочуття ви можете тільки уявити!), при цьому мене штовхали, обзивали і нападали(чоловік періодично разом із свекрами). Я не знаю, чи зможу коли-небудь ще довіритись мужчині так, як я довіряла цьому чоловіку. До весілля я знала його три роки, з яких півтора ми зустрічались мало не кожного дня - я була про нього зовсім іншої думки - він стелився переді мною в прямому сенсі цього слова, ревнував до кожног стовба, дарував дорогі подарунки і скрізь із собою брав. Я от думаю, коли ми вінчались, я була впевнена в ньому на всі 100%...-як можна бути таким майстром маскування? Йому зараз 28 - це ж доросла свідома людина,мене постійно мучить одне й те саме питання, на яке в мене певне ніколи не знайдеться відповіді - ну нащо я йому була потрібна??? ну відчув може запізно, що я йому не підсилу, ну нащо ж тоді він дитину мені зробив???, нащо повернув мене, коли я вже вагітною віцд нього пішла??? нащо зараз лізе?-він мене не потягне, він звик жити так як йому хочеться, але то не для мене
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#6819
[quote="Anpa4ino" ну нащо я йому була потрібна??? ну відчув може запізно, що я йому не підсилу, ну нащо ж тоді він дитину мені зробив???, нащо повернув мене, коли я вже вагітною віцд нього пішла??? нащо зараз лізе?-він мене не потягне, він звик жити так як йому хочеться, але то не для мене[/quote]

На все це є своя відповідь. У вас були спокійні пологи. У вас є чудна дитина. Цього могло б і не бути...не про що не шкодуйте
Аватар користувача
дякуючі Anpa4ino
#6824
Inneska, я шкодую лише про втрачений час, який я використала на сварки, боротьбу, упрашування - могла б спокійно приділити його на дитинку. Але це для мене урок - сина я буду виховувати так, щоб він виріс справжнім мужчиною, а не мужчинкою, якими є більшість сучасних чоловіків. Я вдячна йому багато за що, він мій перший чоловік в усіх відношеннях, батько моєї дитини, колись мені було з ним добре... але я не хочу, щоб син ріс в скандалах і бійках, не хочу, щоб він взяв за модель поведінки - поведінку батька і сама в такому віці не готова пожертвувати собою.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6834
[quote="Anpa4ino") але я не хочу, щоб син ріс в скандалах і бійках, не хочу, щоб він взяв за модель поведінки - поведінку батька і сама в такому віці не готова пожертвувати собою.[/quote]

Колись багато жінок вважало,що бути розлученою- соромно, і терпіли домашні негаразди, як не смішно, заради дітей. Тепер ті діти мого віку і розказують мені, як вони сиділи в кутку, закривши руками вуха щоб не чути скандалу, тихо плакали і мріяли, щоб мама з татом розвелись. Набагато спокійніше мати недільного доброго тата, ніж монстра вдома кожного дня. Зараз у мене 2 подруги розлучились, і кожна говорить- яке то щастя -бути самій, і який спокій! Я просто не уявляю як так сильно могла змінитись людина у вашому випадку,Anpa4ino. Напевно,є такий тип чоловіків, я вже 2 рази чула щось подібне у своєму близкому оточенні. Типу, жінку з Т. 39 градусів заставляти варити їсти, вимагати, щоб спочатку дала йому, а не дитині їсти. Один недавно побив мою подругу до струсу мозку, бо вона попросила прикурити в когось...І ті ж самі чоловіки вимагають у моїх подруг другу дитину! Це взагалі діагноз! Я не розумію для чого вони це терплять, у кожної був пік боротьби- йшли до своїх батьків, сподіваючись,що у чоловіка щось переламається, а ламались самі. І кожна пояснює тим, що її чоловік не алкаш- це вже добре, і вони не мають права позбувати тата (адекватного) свою дитину, бо рідне- це рідне. Мені важко про це говорити, бо сама не була в таких ситуаціях, думаю- не терпіла б. Тому горджуся заочно такими жінками, які хочуть жити, а не сидіти під плінтусом, як таракан.
Лише хочу додати, що поки не сповниться дитині 1 рік, у вас навіть не візьмуть заяву про розлучення. А потім будуть давати ще півроку на примирення, тож готуйтесь- це болісний процес.Мої подруги розводились якраз з такими малими дітьми, теж чекали того 1 року, то ж тримайтесь. :banzai:
Аватар користувача
дякуючі Anpa4ino
#6845
Емма, у мене є ряд причин, які по Закону дають мені право не чекати до виповнення дитині року. Соромно бути тим, в кого я перетворилась поруч із ним - заштурханою, покірною вівцею...але це вже зовсім інша тема.

дякую за вашу увагу і співчуття :)
Аватар користувача
дякуючі Совулька
#6964
Сумно за вашу історію, Anpa4ino! Думаю, ви поступаєте правильно!!!!! Не варто терпіти таких принижень.......
А стосовно теми від якої ми мимоволі відхилились, то я наприклад одружилась і завагітніла в 25 років. І вважаю, що це не є пізно як можливо дехто вважає. Я спокійно закінчила університет, встигла поїздити по світі, кар"єру правда не збудувала, але трохи і попрацювала до декрету. Тут вже було написано про, те що вік це не основне, основне відчуття готовності до майбутної дитинки, як тебе так і батька! В мене купа подруг яким вже за 30, але вони не планують ще дітей, оскільки хочуть стати твердо на ноги. Не знаю наскільки швидко в нашій державі це можна зробити (мені повезло більше, - чоловік забезпечує сповна), але все ж таки не поспішають!
А народжувати в 16 років....вважаю зарано, можливо почуття материнські вже і є, але дати достойне виховання дитинці буде дуже важко, особливо, якщо батько теж ще неповнолітній. Тоді один вихід, сидіти в батьків на шиї...Але чи це те чого кожен із нас прагне? Тому переконана, що народження дитинки має бути добре спланованим у всіх відношеннях і звісно спільно очікуваним!!!!!
дякуючі All0chka
#30546
МаринаКлимова писав:От 20 до 24 лет, для женщины.
А что если не успеешь до 24 лет родить, да что там, даже не соберешься?
дякуючі O_Leg_o
#34803
Читала где-то, что оптимальный возраст для первых родов 20-23 года. Мол, организм молодой, полон сил и хорошо регенерируется. А вот недавно прочла, что оптимальный возраст в 35. Мол возраст, когда устойчиво закрепился в жизни, встал на ноги, а организм в самом соку и сильный. Была в шоке.
Аватар користувача
дякуючі Маркиза
#39410
по-моему, нет оптимального возраста....некоторые вообще вон при климаксе уже планировать начинают и, кстати, успешно беременеют, а потом и рожают.
Аватар користувача
дякуючі Вендета
#42610
Маркиза писав:по-моему, нет оптимального возраста....некоторые вообще вон при климаксе l уже планировать начинают и, кстати, успешно беременеют, а потом и рожают.
для беременности, точнее что б иметь ребёнка на самом деле нет возрастов...хочешь стать родителем, то суррогатное материнство line-vita.ru тебе поможет и возраст не важен.
дякуючі MAMMA MIA
#44311
Такой вопрос, мне кажется каждому свое, кто то и в 18 готов, а кто то и в 25 не хочет. Для меня было главным осознание, что я хочу ребенка и тогда надо начинать действовать, но не всегда получается, как хочешь. Поэтому ребенок сам появится когда прийдет время)
Аватар користувача
дякуючі MihailMayakov
#47405
лично мое мнение для девушки оптимально до 25 лет

Заработка в интернете сейчас предостаточно.

Слух

Вот ездил на заработки в Англию, на сборы капусты.[…]

Маріанна, Радомишль – я вийшла заміж тому що[…]

Ольга, Херсон. Меня избивает муж, припоминает, что[…]

Ще більше корисного та цікавого!