МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей

Читаю теми про пологи, про виховання, розумію про відповідальність, а також про те, що це боляче і таке інше. А як ви зрозуміли, що готові стати матір"ю, чи одразу зівпало ваше бажання мати дитину з думкою чоловіка?

Atlika до вагітності я рік мріяла про дитинку - я вже її бачила у снах, мріяла, як вона буде на нас схожа - чекала тільки того, щоб коханий сказав - що хоче стати батьком і він нарешті сказав.

Inneska писав:Atlika до вагітності я рік мріяла про дитинку - я вже її бачила у снах, мріяла, як вона буде на нас схожа - чекала тільки того, щоб коханий сказав - що хоче стати батьком і він нарешті сказав.

А не було страху перед змінами, відповідальностю, розумінням, що це назавжди?

Мабуть були, але мені здається на усе нове - невелике, але побоювання завжди є. Але зараз я кожний день прокидаюсь щасливіше ніж раніше - і це того коштує!!!!

А я все хвилювалась-хвилювалась, а потім мій чоловік сам прийняв рішення - і ми вирішили стати батьками, але я все хвилююсь...

А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Rina писав:
А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Так ми вас вітаємо!!!!


Я одно знаю, що коли жінка хоче стати матірью тому, що вже пора, тому що так треба, тому що чоловіка треба поруч утримати - не треба поспішати!

Rina писав:А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Ай, які ви молодці! Приємно читати про такі приклади, коли чоловік хоче розділити з дружиною всю відповідальність навіть за майбутню дитину.
Нехай Ваша сім"я буде напрочуд міцною і прикладом для інших!
Вітаю!

Особисто для мене готовність бути мамою - це впевненість в батькові дитини на 100 відсотків. В тому, що ніколи не буду виховувати дітей сама. Тому поява дітей для мене - це не мрія, а наслідок практичної оцінки ситуації.

Rina писав:А я все хвилювалась-хвилювалась, а потім мій чоловік сам прийняв рішення - і ми вирішили стати батьками, але я все хвилююсь...

Вам вже пізно боятися :hihihi: все вже вирішено 14 тижнів потому.

Rina писав: А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Вітаю, а довго йшли з чоловіком до ідеї народити дитину і одружитися?

bob писав:

Rina писав:А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Ай, які ви молодці!

Дякую!!! Ніколи не гадала, що у мене свадьба буде у день сміха - усе думала, як чоловік пожартує - може передумає

Але усе було чудово - ми відзначали у тихому родинному крузі, кататися іздили на Хортицю, у ботаничний сад.

Atlika писав: А у цю середу ми офіційно станемо чоловіком і дружиною :hihihi:

Вітаю, а довго йшли з чоловіком до ідеї народити дитину і одружитися?[/quote]

Дякую і вам. Декілька місяців ми практично не оберегалися і вже думали, що якщо завагітнію - то так воно і буде. А жили разом ми вже давно - так, що розпис - це чисто формальність

Atlika писав: А не було страху перед змінами, відповідальностю, розумінням, що це назавжди?

Дуже важливо правильно виділити для себе пріоритети, тоді увесь страх пройде. А взагалі то воно тільки спочатку так, потім все стає на свої місця і ви не зможете себе уявити у іншій ролі.

Rina, також вітаю з одруженням.

Rina писав: А жили разом ми вже давно - так, що розпис - це чисто формальність

Але ж важлива формальність? Інакше б ви не витрачали на це сили, час і гроші?

Принаймні дату свого одруження ви з чоловіком точно не забудете

bob писав:

Rina писав: А жили разом ми вже давно - так, що розпис - це чисто формальність

Але ж важлива формальність? Інакше б ви не витрачали на це сили, час і гроші?

Принаймні дату свого одруження ви з чоловіком точно не забудете

О це так. Я взагаліЮ коли подругам дзвонила у цей день і казала, що одружилась - ніхто не вірив, просто не усі знали....

А я ніколи не уявляла себе мамою. Я б навіть сказала так, чула щость про дітей пробувала уявити-і не виходило. Думала, материнство-то не для мене.
А потім якось накрило. Десь мабуть за місяць-ну так захотілося-побігла позичати журнали про малят і книжки про вагітність, купувала дитячі книжечки про запас,по півгодини в дитячих магазинах стояла (чоловік і сестра біля виска крутили!)

ромашка писав: зараз боюсь, чи справлюсь зі всіма хлопотами, як обійдеться ремонт без мене в новій квартирі, де ми будем жити за цей час, хто навчить мене обходитись з малечею,мені не буде кому допомогти, але все рівно дуже хочу дитинку, особливо гарну дівчинку!:)

о...ну як мої слова десь рік тому. були тіж самі хлопоти, чоловік перед пологами намагався не тільки ремонт робити, но і стіни валяти. і усі питання де жити, у моїх батьків однокімнатна.....якщо у моїй бабусі у домі - то хто поможе, мама далеко,бабуся вже стара.....Але усе якось само склалося, усе у меня само стало получатися - усе буде гаразд!!!!