- 01-09-2009, 20:24:35
#5091
Майбутні мамочки не поспішайте засмучуватись, ображатись на мене чи злитись. Розкажу по-порядку.
Після того, як я повідомила своїй свекрусі, що ношу під серцем її внуча, я чекала якоїсь уваги, ні-не сьосюкання, і не ставлення до мене як до цукрової, але хоча б "Вже стукає?", "ворушиться?", і щось подібне. Так як йшли місяці, збільшувався живіт, а жодних запитань не виникало (а з свекрухою ми бачилися якщо не щотижня, то двічі в місяць точно) я сказала мамі , мовляв не розумію як можна абсолютно ігнорувати підростаюче внуча. На що почула відповідь, яка мене шокувала.
"Коли я вагітна, поїхала додому, це було вже місяці на 7-ому, ясне діло живіт було добре видно [тут від себе поясню, моя мама родом з Черкащини, а після одруження живе з моїм татом в Рівному]-- я навіть рідному татові нічого не казала, і він мене нічого не питав", виявляється зачіпати тему вагітності було непристойно, бо сексу в СССР не було, як усім відомо, от і вагітніти ніби не було від чого.
Може саме ефекту приниження добивались кінематографи, які вагітність обовязково супруводжували блюванням, а пологи голосними криками?
Тобто вагітна 9 місяців йдучи вулицею повинна була ховати очі і ніяковіти, бо це ж в неї живіт збільшений?! Скажіть як можна говорити про хороше самопочуття і позитивну налаштованість?
Після того, як я повідомила своїй свекрусі, що ношу під серцем її внуча, я чекала якоїсь уваги, ні-не сьосюкання, і не ставлення до мене як до цукрової, але хоча б "Вже стукає?", "ворушиться?", і щось подібне. Так як йшли місяці, збільшувався живіт, а жодних запитань не виникало (а з свекрухою ми бачилися якщо не щотижня, то двічі в місяць точно) я сказала мамі , мовляв не розумію як можна абсолютно ігнорувати підростаюче внуча. На що почула відповідь, яка мене шокувала.
"Коли я вагітна, поїхала додому, це було вже місяці на 7-ому, ясне діло живіт було добре видно [тут від себе поясню, моя мама родом з Черкащини, а після одруження живе з моїм татом в Рівному]-- я навіть рідному татові нічого не казала, і він мене нічого не питав", виявляється зачіпати тему вагітності було непристойно, бо сексу в СССР не було, як усім відомо, от і вагітніти ніби не було від чого.
Може саме ефекту приниження добивались кінематографи, які вагітність обовязково супруводжували блюванням, а пологи голосними криками?
Тобто вагітна 9 місяців йдучи вулицею повинна була ховати очі і ніяковіти, бо це ж в неї живіт збільшений?! Скажіть як можна говорити про хороше самопочуття і позитивну налаштованість?