- 15-02-2010, 01:42:06
#6390
У мене різниця між дітками 3,5 років. Також дуже переживала,я к старшенький сприйме, як я буду приділятий ому достатньо уваги і любові... Головне - готувати дитину до появи нового члена сімї, розповідати, показувати його ж фото і відео, дуже багато розмовляти. Коли народився меньшенький - в принципі старшому ні в чому не відмовляли. І він маленького дуже любить. Сподіваюсь, що не відчуває, що його менше люблять. Щоправда казав кілька разів. що я тепер мама маленького братика, а не його. Точніше, перепитував:))
Проблема лише з тим, що дійсно, важко йому вести себе тихіше, постійно забуває, аж часом хочеться насварити, але він ненавмисне...
Ну і друге - загроза, що старша дитина може якусь інфекцію з садочку принести. От маленькому три тижні, старший якийсь вірус підчепив - довелось його відправити до родичів. Сумую дуже і переживаю, чи він не думає, що його "виселили" у звязку з появою малюка в домі, чи не думає, що ми його вже не любимо:((
А отс естра моя має різницю між дідтьми 7 років - мучиться страшно. Старший -егоїст страшний, всіляко намагається меншого образити. І хоч тому вже рік, ніяк не змириться, що він вже не один. Робить вигляд, що все нормально, але тільки відвернуться - вічно ту дитину кине, вдарить, зачепить, щось відбере - ніби нечаяно, і зразу в сльози: А ви його більше любите! Хоч сестра також дуже багато йому уваги приділяє.
Так що все це дуже субєктивно - головне не переживайте, коли народиться малеча розберетесь!
Я б не сказала, що фізично важко - все ж вже є досвід! Ми першого без бабців-дідів виростили, ну а з другим вже не так страшно!