МамаТато

[Гість]

Якщо чесно, то не хотіла би щоб мій чоловік на те все дивився.... Допомогти при схватках, заспокоїти - будь-ласка, але до родового залу - ні-ні :shock2:

Повністю згодна, і є ще одна важлива причина, треба добре знати свого чоловіка перед тим як брати його до родової зали, адже у кожного різне здоровя, і він просто фізично не зможе цього витримати. Я відмовила своєму чоловікові, він дуже хотів,але знаючи його характер, пішла сама.

[Inneska]

я ось так і не розумію, чому жінки так піклюються про здоров'я свої чоловіків, чому вважають, що вони цього не витримають. А як жінки - вони ж не тільки бачуть, вони відчувють все це. Мі ж йдемо на пологи і не можемо знати як все буде проходити, а якщо вам знадобиться його допомога? я ось знаю одну дівчину - яка сказала після пологів так: "Я не знаю, щоб було зі мною і з моїм сином, якби ні мій коханий, атже він бувзі мної, допомогав мені, наполіг на кесаріві (пізніше вони дізналися, що могли втратити сина, як би не операція), поки вона відходила від наркозу - батько був першим рідним чоловіком якого побачив синок. Отже, ця дівчина вважає, що пізнала свого чоловіка посправжньому тільки на пологах, зараз вона знає, що щоб не сталося - він завжди її підтримає, вона просто цього не не чекала - спільни пологи тільки довели їх справжні відчуття.

[Atlika]

я ось так і не розумію, чому жінки так піклюються про здоров'я свої чоловіків, чому вважають, що вони цього не витримають. А як жінки - вони ж не тільки бачуть, вони відчувють все це.

Томущо для жінки це вимушена необхідність, а для чоловіка - ні.

[bob]

Томущо для жінки це вимушена необхідність, а для чоловіка - ні.

А хіба підримати дружину - то не є вимушена необхідність для чоловіка?
Якось я була присутня на пологах, коли мені було 17 - в якості студентки-практикантки. Мої подруги, для яких це вже було не вперше - обіцяли що це буде жахливо, що після такого народжувати самій не захочеться. Але, не дивлячись навіть на те, що пологи пройшли з ускладненнями, я на диво дуже спокійно сприйняла все те дійство. Хоча для мене ті пологи зовсім не були вимушеною необхідністю.

А чи не відбувається того самого перебільшення, коли ми говорими про чоловіків та їхню тендітність? ;)

[Atlika]

Говорячи про те, що для жінки це вимушена необхідність, я мала на увазі, що якби цього не було, було б тільки краще.

А ось подтримка чоловіка, тут у кожного індивідуально, для когось його присутність - це підтримка, а для когось і ні.

[bob]

Ми весь час обговорюємо тендітність і вразливість чоловіків. Якось, вже правда давно, роки чотори тому, я була на відкритій зустрічі у тато-школі (зазвичай там присутні лише чоловіки). І мене здивував їхній погляд.
Вони казали, що не хочуть бути відстороненими від спільної справи, якою є народження і виховання дитини. Особливо цікаво було почути чоловіків, які після народження першої дитини бачили її лише у вікно, а у пологах другої приймали участь особисто. Мене зворушило те, як вони говорили, що краще стали роозуміти дружин, ставитись до них обережніше.

Мені здається, коли ми кажемо про своє небажання, щоб чоловік був на пологах, ми думаємо перш за все про себе, чи не так?

[Inneska]

bob, згодна з вами!!!

Я ось після перших пологів можу сказати - що не зважаючи на те, що це було дуже важко, страшно, боляче...Я усі деталі, а тим паче жахливі речі вже не пам'ятаю, і вважаю, що це дуже важливо відути те, що я відчула Так, одразу після пологів я думала, може і гарно, що чоловіка не було...але зараз, я вже так не вважаю і удруге буду знову розвовляти з коханим про це.

[Rina]

А я чула, що жіночий організм так влаштован, що усі неприємні відчуття пологів забуває у перші минути, або дні життя малюка, як би вони це пом'ятали, то мабуть ніколи б не змогли народити другого....Це дія так званого гормону материнського щастя, а може такий гормон виробляэться і у чоловіків? може ми просто живимо стеріотипами - ну табу це для них і все, але ж чому ми за них вирішуємо.

[Atlika]

Мені здається, коли ми кажемо про своє небажання, щоб чоловік був на пологах, ми думаємо перш за все про себе, чи не так?

Звісно про себе, а про кого ж ще думати?
Просто кожна жінка оцінює наскільки для неї велик ризик присутності чоловіка при пологах. Якщо для неї в цьому дискомфорту більше ніж щастя, то навіщо знущатися наж собою?

[Inneska]

Atlika , можу відзначити, що для жінки яка ще не народжувала дуже важко зрозуміти - це для неї буде дискомфорт або щастя. Я просто чула, що дуже часто жінки дуже кардинально змінюють свою думку після пологів з чоловіком - і дуже важливо, що на позитивне ставлення, тому що до пологів вони і відчути не можуть чим їм там так чоловік може допомогти, а багато хто відмечає, що пізнають свого чоловіка з іншого боку - до пологів вони і не відчувають, що він може бути таким учасливим, таким ніжним і надійним.

[Atlika]

Inneska, я згодна з тим, що мені зараз дуже складно говорити об'єктивно, але на цей час моя думка саме така, а не інша. Можливо це повїязано з тим, что в мене материнський інстинкт не прокинувся .

[Inneska]

Atlika, можливо. А ще ви відмітите самі готов ваш чоловік до цього чи ні під час вагітності - як він буде розмовляти з вашим ненародженим малюком, як він буде ставитися до вашого здоров'я, як він буде ходити з вами на УЗД, як буде читати або слухати поради щодо вагітності, пологів та майбутнього виховання - все це дуже важливі фактори і вони вам підскажуть як поступити правильно

[kompot]

Мені здається, коли ми кажемо про своє небажання, щоб чоловік був на пологах, ми думаємо перш за все про себе, чи не так?

Звісно про себе, а про кого ж ще думати?


А ви у чоловіка спросіть, у того, що присутнім був, як йому, нехай досвідом поділиться.

[aronskaya]

А ви у чоловіка спросіть, у того, що присутнім був, як йому, нехай досвідом поділиться.

А ви не були?

[bob]

Inneska

А ви у чоловіка спросіть, у того, що присутнім був, як йому, нехай досвідом поділиться.

Я саме про таких чоловіків і написала.

А я чула, що жіночий організм так влаштован, що усі неприємні відчуття пологів забуває у перші минути, або дні життя малюка, як би вони це пом'ятали, то мабуть ніколи б не змогли народити другого....

Те що Ви написали, мені нагадує теорію стресу. Людський організм взгалі влаштований таким чином, щоб забувати стреси - інакше ми б були як мінімум страшенними невротиками.
Тож, навіть чисто теоретично, якщо для чоловіка це стане надважким стресом (а для підготованого чоловіка - не повинно, бо стрес - результат невідомого) він так само забуде найбільш емоційно гострі моменти, як і жінка