МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: Хорошая)

Аватар користувача
дякуючі aronskaya
#153
Прлоги - складний і відповідальний момент у житті кожної жінки. Часто вагітні бояться пологів. Розповіді тих, хто вже пройшов через це, допоможуть вагітним жінкам підготуватися, будуть цікаві й корисні. Атож, давайте ділитися!
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3654
Я народжувати починала 2 дні. А точніше 2 ночі, першу я ще якось пережила, лікар наступного дня сказала, що ми скоро зустрінемося, але виявилося зовсім скоро.Тобто наступного дня. Цієї ночі заснути теж не вийшло, перейм через 10 хвилин – я просто не встигала засинати в їх перервах. Навіть виходила гуляти – у 12 ночі, ходити мені було легко, лежати взагалі не можливо.

Щоб не будити лікаря серед ночі – я діждалася ранку, тоді ж вийшла і слизиста пробка з кров'ю. У сьомій тридцять я вже разом з мамою і великою сумкою була у приймальному спокої пологового будинку. Скажу відразу – маму брати на пологи не хотіла, але узяла, тому що вночі мені дійсно було легко від її массажіка, я навіть уявити собі не могла, яку величезну допомогу і підтримку мені надасть моя улюблена мамуся!!!!

Норголакс мені чомусь ставити не дозволили і довелося зробити звичайну клізму – ну нічого, особливого дискомфорту це не викликало. Досить спокійна і навіть щаслива у 9 годині я потрапили до родзалу. Моя лікар поглянула мене на кріслі – розкриття 3 см і сказала стрибати на м'ячі. Спочатку я на ньому просто розгойдувалася, мама мене ззаду підтримувала і робила масаж. М'ячик у нас в роддзалі зовсім не той, який там повинен бути, – дуже низький.

Тому забігаючи наперед скажу після 10 годин скачок – пересувати ногами я взагалі не могла. почали ми з мамою так то стрибати, то гойдатися – я була дуже спокійна і навіть вже подумала, що перейми це не так вже і боляче..Але через 2 години лікар побачила, що шийка матки ледве відкрилася ще на 1 см. І почалися уколи..чесно не знаю, що мені кололи – ну це було через кожен 15 хвилин. Вони це називали «поштирити».

Спочатку я перелякалася, що мене чимось колять, але після того, як лікар вперше про стимулювала мені шийку рукой.я зрозуміла одне – хай краще будуть колоти. Ось так біль поступово наростала, а перейми так і були не регулярними, то з'являлися, то зникали...Далі як в бреду – я вже стогнала, вила, пихтіла на цьому м'ячику, і чекала чергового огляду..ну коли ж вже відкриття. Через 2 години огляд і не фіга – ще на 1 см, і те після того, як мене знову стимулювали рукою, кожного разу в
кожного разу під час цього була сильна блювота – так шийка реагувала на відкриття. На годинник я вже боялася дивитися, лише періодично заглядала у телефон – підтримка подруг дуже допомагала, але відповісти я не могла..біль була дуже сильна, я навіть боялася піти у туалет, перейму могла зустрічати лише на м'ячі.

Ближче до 4 годин я взагалі перестала вірити, що коли-небудь народжу.Мамуся весь час була поруч, без неї я взагалі не могла б знаходитися на цьому страшно незручному м'ячику, та і ходити я теж не могла нормально. Мені прокололи міхур, виявилось, що води у мене досить багато...Чого не було видно не на одному УЗД.

Продовження слідує
Востаннє редагувалось 22-03-2009, 18:23:39 користувачем Inneska, всього редагувалось 1 раз.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3655
Черговий огляд..відкриття 6 см..народжую вже 8 годин. Біль нестерпний, втомилася жахливо, від стимулювання рукою – вити охота, і сил вже жодних, мені вже здавалося, що перейми йдуть постійно, я взагалі не встигаю відпочивати.Лікар прийняла рішення ставити крапельницю..і почалося – далі я вже просто кричала, хоча мріяла на пологах поводитися адекватно..Але це стимулювання рукою я запам'ятала на все життя!!!!!! Здається у пологах немає нічого страшнішого.

Моя мамуся, яка сама по собі жахлива панікерка, трималася ну дуже добре і мене підтримувала, ні крапельки не жалію, що вона була поруч – без неї я б померла. Останню годину я вже кричала, щоб мене різали, дали відпочити, несла якусь ахінею, але лікар мені не давала відпочити ні секунди..А потім вона сказала відкриття 8 см.я подумала, що цей жах буде усю нічь.но тут же зрозуміла, що у мене з'явиться бажання сходити у туалет.Як на зло всі вийшли з пологового залу, навіть мама.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3656
тут я як закричу..Прибігла лікар..Я все більше розуміла, що почалися потуги..(мене як раз перед цим переклали на ліжко, тому що на кріслі почала неміти спина), лікар почала звати акушерку (до речі у цей момент йшло 5 пологів і всі важкі – і народжувати все почали з перервою у 15 хвилин, акушерка носилася як ненормальна), а мої потуги ніхто не чекав..у частку секунди мене перекинули на крісло, лікар почала кричати на акушерку, що та навіть не у халаті, потім швидко мені пояснювати, що робити..у цей момент сили дійсно прийшли, і я чітко зрозуміла, що кричати не треба .надо слухати лікаря, вона мені пояснила, що Аля маленька і вийде з однієї потуги, але я по рвуся, тому я затримувала дихання коли вона говоріла.так з третьої потуги з'явилася Алінка – маленька, синенька, з обвиванням, а коли її поклали на мене – вона тут же схопила своїми пальчиками один сосок, а ротіком інший..Лікар аж розплакалася – говорить така крихітка, а знає, що робити..Узнали її вагу ми лише через 2 години..виявляється ми 2 години з нею ось так лежали на кріслі..У мене були внутрішні розриви, але коли мене шили, я вже майже нічого не відчувала.Ось так з'явилася на світ моя крихітка – важко, але вже не страшно, навіть думала нічого не пригадаю, а виявилося пам'ятаю...


Не дивлячись на такі пологи – збираюся народжувати другого.


І хочу сказати всім – народжувати не страшно, скільки не читай і страшних і не страшних розповідей – у вас все буде по іншому, вже за годину біль забувається, і думаєш лише про те, що почалося нове життя – ми народилися!!!!!
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#3658
Inneska писав:І хочу сказати всім – народжувати не страшно, скільки не читай і страшних і не страшних розповідей – у вас все буде по іншому, вже за годину біль забувається, і думаєш лише про те, що почалося нове життя – ми народилися!!!!!
І справді все було не так як я уявляла. При тому, що я й не боялася все одне все виявилось легше ніж я уявляла-у мене все було дуже навіть добре. Я й досі коли дивлюся фільми в яких жінка виє, і корчиться від болі думаю "Ну навіщо вони лякають жінок, у яких ще все попереду?"
Аватар користувача
дякуючі Rina
#3666
Inneska Дякую за таку детальну розповідь, що до чого. Я ось тоже думала можно уникнути у пологовому будинку клізми і гоління.

Але все ж таки якось страшнувато. Вражає, що після таких важких пологів - ви хочете другу дитину. ДИТИНА дійсно того коштує.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3673
Rina писав:Inneska Дякую за таку детальну розповідь, що до чого. Я ось тоже думала можно уникнути у пологовому будинку клізми і гоління.
Гоління я проводила - сама дома. А ось клізму - так, робили у пологовому будинку. Але це так діє моя лікар - є такі, що рекомендуюсть використовувати Норголакс, а є такі, що і не питають про це.
Аватар користувача
дякуючі bob
#3710
Inneska так, довелося Вам натерпітися...
Ви, мабуть, дуже позитивна людина. Після пологів, дійсно, забуваєш все, що переживала під час них, але не думала, що навіть після таких важких пологів.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3711
bob писав:Inneska так, довелося Вам натерпітися...
Ви, мабуть, дуже позитивна людина. Після пологів, дійсно, забуваєш все, що переживала під час них, але не думала, що навіть після таких важких пологів.

Чула, що буває і страшніше! А у вас як було?Може приєднаєтесь
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#3825
Дівчата, ви такі страшні історії розповідаєте, невже все це насправді можливо забути, отак взяти і викреслити з пам"яті?
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3827
Можна :) Чесне пречестне слово. І ще народжувати можна захотіти - одразу
Аватар користувача
дякуючі Rina
#3828
сподіватимемося на це
Аватар користувача
дякуючі bob
#3840
Inneska писав:Чула, що буває і страшніше! А у вас як було?Може приєднаєтесь
Так, буває, звісно.
Серед моїх знайомих є або ті, що народжували аж дуже легко, і такі, в яких були аж дуже складні пологи. На щастя перших більше.

Мене дуже підтримував чоловік, обох хлопців народжували разом.
Єдиним, але вагомим ускладненням на перших пологах було обвиття пуповини. Ігор народився з синєю асфіксією (здається так правильно пишеться). І ця синюшність трималась більше тижня. Те ще було видовище. Я багато цікавилась цим явищем, і боягузливість та невпевненість та велику вразливість сина пояснюю частково обставинами його народження.

Другі пологи були стрімкими. Лікар відправила стрибати на м"ячі - мало на ньому і не народила :)

От і всі мої пригоди.
Народити третю дитину ці спогати аж ніяк не заважають.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3862
bob писав:
Мене дуже підтримував чоловік, обох хлопців народжували разом.
Ну ви просто молодці!!! А так зашифровано себе вели у темі про те, чи потрібний чоловік на пологах? Розкажіть детальніше, як чоловік поводився, як це склалося на ваших стосунках?
Аватар користувача
дякуючі koriza
#3884
Atlika писав:Дівчата, ви такі страшні історії розповідаєте, невже все це насправді можливо забути, отак взяти і викреслити з пам"яті?
Воно тільки здається, що пологи це так жахливо.
Я народила майже без болю, спочатку пішла до лікаря на огляд, він сказав "народжувати ще рано" і я поїхала додому і тут все почалося. Я відразу зрозуміла що це схватки, відразу зателефонувала лікарю і поїхала в пологовий будинок. Лікар був дуже турботливий, і тому все пройшло успішно. Коли я побачила свого синочка я не могла повірити що це чудо я носила під серцем я була настільки щаслива що не звертала увагу на лікарів, я просто не можу вам описати ці почуття.

думаю пошить самой

гіперактивність???

Транскраниальная микрополяризация головного мозг[…]

Физиотерапия в реабилитации после пневмоний Ульт[…]

Ударно Волновая терапия

Ворошилов Евгений Александрович: нейрореабилитолог[…]

Ще більше корисного та цікавого!