МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: Хорошая)

Аватар користувача
дякуючі Inneska
#3888
koriza як у вас все швидко - я майже твір накатала :) Це мабуть тому, що десь зовсім близько....
Аватар користувача
дякуючі bob
#3947
Inneska писав:А так зашифровано себе вели у темі про те, чи потрібний чоловік на пологах? Розкажіть детальніше, як чоловік поводився, як це склалося на ваших стосунках?
В темі про чоловіка на пологах я відстоювала точку зору, що він там потрібен. Але хочеться більш вагомі аргументи наводити, ніж - так було в нашому випадку, отже - так правильно :) Бо хтось скаже навпаки.
Чоловік розумничка, про його участь ми вирішили від початку. Він відвідував заняття в "тато-школі", де розповідали про сам процес пологів, про роль чоловіка на ньому. Особисто мені його участь допомогла в тому, що можна було думати лише про дитину, а всі деталі спілкування з лікарями залишити йому.
Спільні пологи дуже об"єднують, бо народження дитини перестає бути суто жіночою справою і перетворюється на справу спільну.
Аватар користувача
дякуючі Rina
#3964
bob писав:
Inneska писав: Чоловік розумничка, про його участь ми вирішили від початку. Він відвідував заняття в "тато-школі", де розповідали про сам процес пологів, про роль чоловіка на ньому. Особисто мені його участь допомогла в тому, що можна було думати лише про дитину, а всі деталі спілкування з лікарями залишити йому.
Спільні пологи дуже об"єднують, бо народження дитини перестає бути суто жіночою справою і перетворюється на справу спільну.

А на подальші сексуальні стосунки це не вплинуло?
Аватар користувача
дякуючі bob
#3991
Сексуальні стосунки, як і будь-які стосунки - це певна динаміка. Вони розвиваються, не залишаються тими ж самими. Якщо Ви маєте на увазі, чи не стала я огидною своєму чоловіку після пологів, то відповідь - тверде "ні" ;)
Спільна участь у пологах дуже зближує. В сексуальних стосунках зближення теж відбивається позитивно.
Але, можливо, все залежить від попередньої налаштованості, не знаю.
Аватар користувача
дякуючі Rina
#4005
bob писав:все залежить від попередньої налаштованості, не знаю.
Може. Але я бачу зараз як мій чоловік к сексу з вагітною відноситься і вже думаю, що буде після пологів....
Аватар користувача
дякуючі Mausn
#4952
Rina писав:
bob писав:все залежить від попередньої налаштованості, не знаю.
Може. Але я бачу зараз як мій чоловік к сексу з вагітною відноситься і вже думаю, що буде після пологів....
Может это из-за того, что он боится плохо повлиять на ход беременности. У меня именно так и было: видно было, что хочет, но не проявлял инициативы. После разговора сказал, что просто боится, что секс негативно отразится на ребенке :)
bob писав:Сексуальні стосунки, як і будь-які стосунки - це певна динаміка. Вони розвиваються, не залишаються тими ж самими. Якщо Ви маєте на увазі, чи не стала я огидною своєму чоловіку після пологів, то відповідь - тверде "ні" ;)
Спільна участь у пологах дуже зближує. В сексуальних стосунках зближення теж відбивається позитивно.
Але, можливо, все залежить від попередньої налаштованості, не знаю.
+100!!!
Atlika писав:Дівчата, ви такі страшні історії розповідаєте, невже все це насправді можливо забути, отак взяти і викреслити з пам"яті?
Тут природа позаботилась. Благодаря гормону окситоцину, который выделяется после родов, стирается все "болевая" память :-)
Аватар користувача
дякуючі Mausn
#4953
В течение беременности я писала "Письмо малышу", рассказывая о своих впечатлениях, ощущениях и чувствах. Вот заключительная часть (сразу скажу сочинения мне всегда сложно давались... так что не судите строго)

Зображення Последнее фото "с животиком"

...И в конце я расскажу тебе, как же произошло это фантастическое событие, твое появление на свет…
Все началось с нашего с тобой разговора 2.06.2009 г. Мы долго разговаривали (говорила больше я, а ты слушал). Я говорила тебе, что ты такой смелый, такой отважный, ты ничего не боишься, что когда захочешь с нами увидеться, у тебя все получиться, мамочка тебе поможет, рассказывала, как сильно тебя любим, как ждем, как скучаем уже без тебя, просила поскорее решиться на этот шаг…
И уже на следующий день, 3.06.2009 г. в 6:35, совпадение или нет, но я почувствовала схватки. Правда они были легенькие и с промежутком в 24 минуты (я уже тогда от радости стала считать)… Поэтому я сходила в ЖК (было очередное посещение врача), стала готовиться в роддом медленно, но уверенно зная, что скоро тебя увижу. Ближе к вечеру приехал папа. И уже когда промежутки между схватками стали 9 минут, это было в 23:30, мы поехали в роддом. В роддоме сказали, что это начало начал, шейка только стала раскрываться, еще и полсантиметра нет (((. Отправили отдыхать до утра на "профкойку", а папу – домой. Эту ночь я практически не спала, дремала между схватками. А они были под утро уже с промежутком в 5 минут. В 10:00 4.06.2009 г. после подготовительных процедур меня перевели в родзал, и тогда же приехал из дому наш папуля. Он как мог, отвлекал меня, рассказывал какие-то истории. На тот момент раскрытие у меня составляло 3 см. Подумать только, за 10 часов я раскрылась на 3 см!!!:shock: Не знаю как бы долго все длилось, если бы в 11:00 не прокололи мне пузырь!!! После этого все пошло гораздо быстрее.
На схватках меня очень сильно поддерживал папочка. Уже в 15:00 раскрытие было на 7 см.

Зображення В перерыве между схватками

И тут у меня начались потуги… Тужиться нельзя, а хочется. Я спасалась дыханием, папа дышал мне на ушко, подсказывая как нужно, как учили на курсах. Но уже через час и дыхание не помогало… Около 17:00 вокруг меня собрались врачи и началась колоссальная работа!!! Я тужилась как могла, неумело, конечно. Мне все помогали: папочка поддерживал голову хлопал по щечкам, когда я в них «дулась», акушерка поддерживала и подбадривала морально, врач надавливал пальцем на живот, показывая тем самым куда дуться… Все говорили, что стоит мне тебя вытолкнуть хоть на сантиметрик, как ты тут же «нырял» обратно ((( У меня не было сил уже. Я все растратила за эти 2 дня. Уже через 1,5 часа моих потуг, врачи приняли решение делать эпизитомию. Когда разрезали, почувствовала острую боль. Но желание увидеть тебя было сильнее, чем сама боль, поэтому я не переставала тужиться. После этого прошло буквально минут 10-15 и тебя положили мне на животик ))) У тебя головка была синяя, а тельце - белым-белым. Оказалось, что у тебя пуповина была наброшена на шейку и она не давала тебе поскорее к нам выбраться ))) Но ничего, петлю сняли и вот ты стал равномерно розовый. Такой сморщенный, недовольный, что все так долго длилось… И я расплакалась, я так горько плакала. От счастья, конечно, но ты видно не понял этого и плакал вместе со мной… Потом тебя забрали, а надо мной стали "колдовать" врачи, наводя красоту))) Принесли тебя только через час.

Зображення Первая кормежка

Тогда я впервые приложила тебя к груди. Ты такой хорошенький, так на папулю похож. Вы мои два любимых мужчины, мои два защитника ))) Я вас люблю обоих!!!
Зображення
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#4976
Ой Mausn, як ніжно ти все описала... Я аж просльозилася і згадала свої пологи, яке ж це щастя тримати малятко на руках і знати--в усьому світі ти в нього найрідніша, найближча, найтепліша, його тепло, його любов, його ніжність, підтримка, допомога, опора...
Аватар користувача
дякуючі Rediska
#5018
Анютка писав:Ой Mausn, як ніжно ти все описала... Я аж просльозилася і згадала свої пологи, яке ж це щастя тримати малятко на руках і знати--в усьому світі ти в нього найрідніша, найближча, найтепліша, його тепло, його любов, його ніжність, підтримка, допомога, опора...
Спасибо. Что самое интересное во время беременности я относилась к малышу в себе с нежностью и любовью, но не как к своему, как к племяннику или соседскому. Я вообще люблю деток, очень (как их можно не любить?:hihihi: ). Но сразу после родов, как только его увидела :akiss:, я так плакала и меня как подменили, мои мысли и мои чувства стали совершенно иными. Вот тогда кажется я окончательно поверила, что я МАМА!!! Тогда то и появилась эта замечательная МАТЕРИНСКАЯ ЛЮБОВЬ!!! :ukiss: Мой такой малыш, мой ненаглядный и ласковый котеночек :pair: Люблю его безмерно
дякуючі svetohek
#5897
Привіт всім.
В мене схватки почалися о 23 годині. До ранку я спокійно ходила по дому, перечитала журнали.дивилась телевізор. Заспати не змогла,
біль ставала все сильнішою. О 7 годині ранку ми поїхали в роддом.
Після огляду , лікар сказав що все добре і до обіду я повинна вродити.Але не так сталося як гадалося. Що дві години огляду для мене були просто жахом.До 17 години я ще могла терпіти біль-але дальше я не звертала уваги ні на що, я більше не могла ходити спокіно тому почала силь кричати і стогнати. В мене було враження що я повириваю плитку в дородовій палаті.Чоловік робив мені масаж, ходив зі мною по колідору. Мені було так добре що він зі мною, що він мене підтримував, розраджував, старався мене розвеселити.Так я мучилася до 23 години. Потім лікар прийняла рішення що мене потрібно кисарити. Я ніяк не могла розродитися. Все вже підготували
до операції, і тут моя донечка сама попросилася на світ. Я навіть не зрозуміла що робиться, це сталося так скоро , без жодного розриву чи тріщин. Після важких і болючих схваток це було для мене як дар від Бога. Я родила свою донечку о 23-30. зранку я вже сама ходила по колідору, і немогла дочекатися коли мені принесуть моє ангелятко.
Біль швидко забувається.Тому не бійтеся народжувати , біль залишається пережитою , а радість від материнства вся впереді. І ще я за партнерскі роди.Як згадаю як мій чоловік плакав як мала дитина від радості, що з його донечкою і зі мною все добре. Для нього поява донечки найбільший скарб.
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#7916
Atlika писав:Дівчата, ви такі страшні історії розповідаєте, невже все це насправді можливо забути, отак взяти і викреслити з пам"яті?
а воно саме забувається і дуже швидко-вже в роддомі, а потім приходять подруги на роддом, а ти вже розказуєш, наче про сон-які події були памятаєш, а емоції приглушені-як начебто розказуєш про книжку, яка колись тебе дуже вразила--сюжет памятаєш, а враження вже не те...
Аватар користувача
дякуючі Уляляся
#7924
В мене були болючі пологи, але коли тобі кладуть на груди таке маленьке янголятко, то дійсно все забувається. Є тільки відчуття безмежного щастя! Як дійдуть руки - теж напишу свою історію.
Аватар користувача
дякуючі helgusya
#8004
А в мене взагалі пологи цікавими вийшли!!! Проснулася я в свій День народження, пам'ятаю, на вулиці так гарно, сонечко, справжня весна. Чоловік мене запросив на прогулянку, оскільки вже 3 дні перехожувала, то він вирішив, якщо гарненько мене "вигуляє", то народжу швидше. З самого ранку було щось схоже на підтікання вод, то ми ще й до лікаря з'їздили, так, щоб подивився. Лікарка сказала, що організм вже готується народжувать і якщо я хочу, то можу залишаться, вона там поковиряється і до вечора я буду мамою. Ми попросилися додому, оскільки дуже не хотіла із синочком в один день День народження святкувать.
Вдень трохи болів живіт і я випила таблетку "Ношпи" (Мені казали, якщо живіт не перестане боліть після таблетки, це означає, що починаються перейми). Вечором до мене прийшли гості привітать із святом. Ми трошки посвяткували і тільки я їх провела, в мене відішли води. Десь 21:30 ми викликали "Швидку" і поїхали по манюсика. Отак мій День народження закінчився трусінням в страшній машині з мигалками.
Перейми були дуже частими і болісними, шийка дуже швидко відкривалася. А в 1:25 в мене з'явилося 3,760 кг. щастя довжиною 55 см! - я вперше побачила найдорожчу і найріднішу мені людину. Пологи приймали дуже-таки "веселі" медики! Я коли народила, вони взяли мій телефон і почали дитинку фотографувать. Такщо замість того, щоб подзвонить коханому і сповістить радісну новину, я йому відіслала всі фотографії! Пізніше він розказував, що коли отримав ммс-ку, ридав над нею, як хлопчисько!!!
Тепер в нас два дні свято: в мене 2-го березня День народження, а в синочка Арсенчика 3-го!!!
Зараз навіть і не пам'ятаю пережитих болі й страху. В пам'яті тільки щастя від зустрічі із своєю крихіткою!
#8678
Цікаві історії! Коли я народжувала, тобто, коли пологи були, я просила чоловіка, який був поряд, аби він читав мені щось відволікаюче. Він знайшов у пологовому будинку добірку дитячих журналів "Пізнайко від 6-ти". отже, чолоік читав мені казочки та цікаві оповіданнячка, а я "переймалася" болем. але народила - клас, і всі щасливі. отакі веселі пологи!
дякуючі МаМаша
#8723
Мені дуже важко згадувати про пологі. Мені сказали, що в мене дитина вже ні дихає та стали готувати до кесарево…і раптом моя Танюша дала про себе знати…Почались потуги і я народила.

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!