Взагалі, до всього тре підходити з творчістю. От, там зверху пост прочитала "всі методики були придумані" для дітей з вадами розвитку. Так то воно так, але давно вже всі методики адаптовані і прив.язані до дітей без вад розвитку, а скажімо, така методика, як розвиток за Монтесорі, дозволяє разом виховувати різновікові групи дітей, а ще дозволяють в колективі присутність дітей з синдромом Дауна.
Ми з півроку почали дивитися доманівські презентації, купували та виготовляли іграшки за Монтесорі, а садочок в нас "зайцівський", до речі, державний, ми доплачуємо тільки за карате і англійську. Зараз малим три, вони знають всі букви (не тому, що їх вчили, а тому що їм були цікаві ігри з ноутом, тому що їм було цікаво перебирати картинки зі словами і т.д.), ноти, цифри, розбираються, де Мане, а де Ван Гог. Чи дасть їм це щось в житті, поняття не маю, особливо якихось надзавдань перед собою я не ставила і взагалі не можу сказати, що весь свій час віддавала дітям, оскільки я педагог, журналіст, та й по дому треба встигнути.
Єдине, що можу сказати, наступає момент, коли традиційне виховання батьки-діти займає домінуючу позицію. Ага, мама плете гердан з бісеру, дайте доці великий бісер і жилку, вона буде нанизувати - от вам дрібна моторика, ага, бабуся вишиває - дайте голку для вишивання (з тупим кінцем) і просто будьте поруч, навіть якщо вона просто протягне нитку - це перша ластівка творчості, тато пише програму, най син посидить біля нього, подивиться, як пальці бігають на клаві, а на екрані з.являються нові рядочки. Одним словом. Малим три, і виховання "прикладом" стало домінувати над всіма іншими вихованнями.
Думаю, наше, українське виховання є найліпшим для наших дітей. Батько різьбить по дереву? Син теж захоче це робити. Мама в.яже сведра? Прекрасно. А ліпка вареників усією родиною! Це ж скільки можна всього з тістом придумати (мені, наприклад, бабуся завжди давала вареники ліпити, маю підозру, що потім їх чи викидала, чи переліплювала, але ж я таким чином з самого маленького вчилася готувати їсти). Основне не сюсюкати з малим: чого тобі ше хочеться, бусінка, а запропонувати робити дорослу роботу на рівні з дорослими, так, як вміє: попросить допомоги, допомагаємо, ні - тільки дивимося, щоб все було безпечно.
Воть.
ЗІ. Хоча від Домана, Монтесорі і Зайцева, навіть Спока часом я не відмовляюсь.
Але вже спокійно вишиваю, бісерю, пишу і малюю в присутності дітей, вони просто займаються тим же
. Хоча, ніби, їм ще не можна, бо ж "містить дрібні предмети", просто я поруч, не вказуючи, а допомагаючи, коли попросять.