Сторінка 9 з 14

Додано: 16-08-2017, 22:52:07
юрист Вікторія
Артем з Запоріжжя питає: які є джерела цивільного права зарубіжних країн та України?

Відповідь юриста:
Германія та інші – закон; англосаксонська система – прецедент, але все більшого значення набирає закон. Франція – 1804р. – перший кодекс, який займався регулюванням цивільного права. Німеччина – 1896р. – німецьке цивільне укладення, побудоване по пандектній системі.Від цивільного права відокремлене торгове.

Основними джерелами цивільного законодавства є: Конституція України від 28 червня 1996 р. (ст.ст. 13, 14, 21, 22, 26, 32, 33, 41, 42, 47, 54, 55, 56); нормативно-правові акти, прийняті Верхов-ною Радою України (Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 р., Закон УРСР “Про власність” від 7 лютого 1991 р., Закон України “Про підприєм-ництво” від 7 лютого 1991 р., Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р., Закон України “Про господарчі товариства” від 19 вересня 1991 р., Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.); Декрети Кабінету Міністрів України; Укази Президента України; Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти міністерств, відомств і державних комітетів України; нормативно-правові акти органів місце-вої влади і самоврядування України.

Додано: 10-09-2017, 16:57:02
юрист Вікторія
Богдан зі Львова питає: що таке процесуальна співучасть у цивільному процесі?

Відповідь юриста:
Процесуальна співучасть – поєднання позовів по суб’єктам процесу, тому ще має назву суб’єктивного поєднання позовів, на відміну від об’єктивного поєднання позовів – коли одна особа пред’являє до іншої декілька позовних вимог. В такому провадженні поєднання проводиться за об’єктом процесу, в ньому немає співучасті. Підстави співучасті діючим законодавством прямо не встановлені. Однак процесуальна співучасть допускається насамперед в тих випадках, коли це пов’язано з характером матеріальних правовідносин. По змісту закону процесуальна спів участь можлива в таких випадках: якщо предмет позову - загальне право ( наприклад позови з права загальної власності); якщо позовні вимоги походять з однієї тієї ж підстави (з сумісного нанесення шкоди декількома особами);якщо вимоги однорідні, хоч і не тотожні за підставою та предметом. (позов про сплату заробітної платні до одного роботодавця декількох робітників) Залежно від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами суперечних правовідносин розрізняють два види процесуальної співучасті – необхідне (обов’язкове) та факультативне (можливе). Основна мета інституту процесуальної співучасті – винесення єдино образного рішення, його стабільність. Метою необхідної співучасті є винесення повних рішень, що вичерпують всі можливі по справі питання. При процесуальній співучасті суд виносить загальне рішення, в якому визначаються права та обов’язки кожного з співучасників. Це рішення поєднане, в ньому має міститися відповідь по кожній вимозі.

Додано: 05-10-2017, 20:17:31
юрист Вікторія
Богдан з Калуша питає: потрібно для семінару. Які основні елементи дієздатності фізичної особи?
Відповідь юриста:
це -
1. можливість самостійного вчинення правочинів (правочинність);
2. можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність).
3. можливість складати заповіт та бути спадкоємцем;
4. можливість обирати собі представника та самому виступати як представник;
5. можливість займатися підприємницькою діяльністю (бізнес-дієздатність). Доцільність виокремлення такого елементу дієздатності, як бізнесдієздатність, зумовлена тим, що цей елемент загального поняття дієздатності не обмежується лише загальним правом вчиняти правочини, а й пов'язаний з учиненням дій щодо державної реєстрації громадянина як індивідуального підприємця, з одного боку, і поширенням на фізичних осіб-підприємців правил нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст.ст.50-54 ЦК).

Додано: 11-10-2017, 21:20:41
юрист Вікторія
Зоряна зі Львова питає: для семінару потрібно - шлюбно-сімейне право за Руською Правдою.

Відповідь юриста:
Сімейне право розвивалося у Київській Русі відповідно до канонічних правил, регулювалося за церковними нормами і церковними статутами київських князів. Шлюбно-сімейні відносини до прийняття християнства регулювалися звичаєвим правом, яке довго зберігалося і після прийняття християнства. Існували викрадення наречених, багатоженство. 3 прийняттям християнства встановилися нові принципи сімейного права — моногамія (одношлюбність), ускладнення, а то й невизнання розлучення, безправність позашлюбних дітей, суворі покарання за позашлюбні зв'язки тощо, які прийшли на Русь із Візантії. Як і за візантійським правом, на Русі існував низький шлюбний вік: 12-13 років для нареченої і 14-15 для нареченого. Вимагалася згода наречених і батьків (без згоди батьків втрачався спадок-придане) та відсутність близького споріднення (обмеження до 6 коліна по боковій лінії). Не допускався третій шлюб (нерозірваність шлюбу). Питанням розлучення відала церква. Вона дуже рідко дозволяла розірвання шлюбу. Обов’язковою умовою був обряд вінчання та церковний шлюб (без церковного шлюбу — подружжя недійсне). Дозволена кількість розлучень — 2 рази за Руською Правдою, спираючись на візантійське право і статути київських князів. Розширена редакція Руської Правди знала лише одну підставу для розлучення — зрада жінки, за ініціативою чоловіка. Візантійське право доповнює це питання — розлучення з ініціативи жінки, коли чоловік за 3 роки не був здатний до подружнього життя. З 10 ст. у Київській Русі ініціатива жінки у питаннях розлучення значно зросла: відсутність чоловіка протягом 5-ти років, або коли чоловік постригся в ченці. Такими підставами для чоловіка за візантійським правом були: коли жінка не ночує вдома, веде аморальний спосіб життя, зустрічається з іншими. Розлучення з ініціативи жінки за уставом Ярослава Мудрого передбачає: коли чоловік торгує її честю; коли чоловік замислив державну зраду; коли звинуватив її у зраді, але без доведення; при зраді самого чоловіка. Жінка після одруження переходила під владу чоловіка, але мала відокремлене майно. По смерті чоловіка, воно залишалося жінчиним, а після смерті жінки, майно переходило до її дітей. Заручини — це завдаток, коли сім’ї наречених обмінювалися матеріальними цінностями, які залишалися для батьків, як компенсація моральної шкоди у випадку розірвання заручин однією із сторін.

Додано: 05-11-2017, 01:29:44
юрист Вікторія
Валерій М. з Одеси питає: треба до семінару!
які передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин?

Відповідь юриста:
-- цивільно-процесуальні
- норми;-цивільно-процесуальна правосуб’єктність;
- -юридичні факти в ЦПП.
Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин - наявність відношення норми цивільного процесуального права та цивільну процесуальну правосуб'єктність, а підставою є псиний юридичний факт (конкретна дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин).
Норми цивільного процесуального права визначають нормативну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин або ж прямої заборони участі, ці процесуальні правовідносини виникнути не можуть.

Додано: 12-11-2017, 15:33:20
юрист Вікторія
Дана Б. з Дрогобича Львівської області питає: які етапи доказової діяльності в цивільному процесі?

Відповідь юриста:
1) твердження про факти (ст.137 ЦПК) – суд зобов‘язує сторони посилатися на ті обставини, на підставі яких вони поставили вимоги перед судом, тобто на обґрунтування позову; 2) визначення заінтересованих осіб щодо доказів (п.5 ст.137 ЦПК) – сторони і інші заінтересовані особи зазначають докази, що підтверджують позов, тобто сторони не подають, а вказують на докази; 3) подання доказів – докази по справі подають сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи, якщо ж поданих доказів недостатньо, то – 4) збирання доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, або за своєю власною ініціативи (ч.2 ст.30 ЦПК); 5) дослідження доказів – це безпосереднє сприйняття судом у судовому засіданні інформації про обставини справи, принциповим є те, що така інформація повинна бути досліджена і прийнята всіма учасниками процесу; 6) оцінка досліджених доказів.

Додано: 28-11-2017, 13:11:19
юрист Вікторія
Наталя Ю. зі Львова питає: "Добрий день. До колоквіуму потрібно. Що таке афект: поняття, ознаки, види. Дякую"

Відповідь юриста:
Афект— це емоційне переживання, що характеризується особливою інтенсивністю, раптовістю виникнення, швидкістю перебігу та сильними виразними рухами.
Афект виникає раптово як відповідь на сильне враження. Будучи короткочасним переживанням, афект характеризується спалахом.
Впливаючи на свідомість особи, афект впливає і на її поведінку. В афективній дії порушений усвідомлений контроль за нею. Іноді людина навіть втрачає свідомість внаслідок чого з´являється певна пустота. Афективні дії носять неадекватний їх меті характер.
В афективному стані психіка людини розстроєна, і особистість більше не становить єдине ціле. Крім того, різко змінюється і зовнішній вигляд суб´єкта — спостерігається помітне почервоніння чи блідуватість обличчя, тремтіння рук, різка зміна (розширення чи звуження) зіниць, тембру голосу, пришвидшене дихання і серцебиття і т. п.
У такому стані людина може прийняти рішення, яке у неї у звичному стані не прийшло б до голови, зокрема вчинити злочин. Афективна поведінка характеризується недостатньою обдуманістю вчинків, продуманістю в деталях, відсутністю передбачливості, попереднього плану, хаотичністю, стрімкістю та автоматизмом дій.
Тож афект характеризується наступними ознаками:
а) реактивністю — виникає як реакція на гострий подразник;
б) раптовістю виникнення — це емоційний спалах, що є несподіваним для самого суб´єкта;
в) гостротою протікання — має характер гострого психічного переживання;
г) імпульсивністю поведінки — емоційне переживання супроводжується бурхливою рухливою активністю.
Психологи зазвичай ведуть мову про стенічні та астенічні афекти. Длястенічних афектів характерним є посилення фізіологічних, психічних процесів та виразність рухів. Під час подібних афектів серцебиття та дихання пришвидшуються, м´язева сила додається, думки та уява протікають бурхливо. Типовими стенічними афектами є афекти гніву, радості і т. п. Приастенічному афекті, навпаки, усі зазначені процеси послаблюються. Типовими астенічними афектами є афекти страху, горя і т. п.
Крім того, розрізняють патологічний (надінтенсивний) і фізіологічний (інтенсивний) афекти. Патологічний афект— це короткочасний психічний розлад, що виникає у відповідь на інтенсивну, раптову психічну травму та виражається концентрацією свідомості на травмуючих переживаннях з наступним афективним розладом, за яким слідують виснаження фізичних та психічних сил, безтурботність та часто сонливий стан, поєднаний із забуванням попередніх подій. Фізіологічний афект— це короткочасний емоційний процес вибухового характеру, який стрімко оволодіває людиною, бурхливо протікає, характеризується значними змінами свідомості, частковим зниженням вольового контролю.

можете прочитати гарну працю з теми
http://www.psychiatry.ua/articles/paper314.htm

Додано: 07-12-2017, 23:26:54
юрист Вікторія
Дмитро з Ужгорода питає: Що таке виборчий процес: поняття, принципи, суб’єкти, стадії. Потрібно терміново для семінару з конституційного права.

Відповідь юриста:
Виборчий процес — це:
1. Діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки;
2. Діяльність прямо передбачених правовими нормами суб’єктів, тобто осіб, органів, організацій та їх об’єднань, наділених від­повідними їх правовому статусу процесуальними правами і обов’язками;
3. Діяльність, спрямована на формування виборних органів і об­рання виборних осіб. Виборчий процес має суто цільове при­значення, юридичним результатом якого стає формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування і обрання посадових і службових осіб цих органів;
4. Діяльність, врегульована процесуально-правовими нормами. Це означає, що виборчий процес може розпочатися лише на підставі і у відповідності з законом. Виборчий процес здійсню­ється у визначеній правовими нормами процесуальній формі;
5.Здійснення виборчих дій в певно визначеній послідовності. поступальний перебіг виборчого процесу — його необхідна і неодмінна риса. Виборчі дії здійснюються послідовно.
За часовими рамками виборчий процес цілком співпадає з по­няттям “виборча кампанія” — періодом з дня офіційного оприлюднення рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування, його посадової особи про призначення виборів і до дня офіційного опублікування результатів цих виборів.
Таким чином, виборчий процес — це здійснення суб’єктами виборчого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законом.

Додано: 17-12-2017, 23:31:46
юрист Вікторія
Маргарита з Харкова пише: можна щось для сесії по литовським статутам надати інформацію.


Відповідь юриста:
У Литовській державі, зокрема в українських і білоруських землях, деякий час джерелами права були Руська Правда і руське звичаєве право. Великі князі й урядовці покликалися на них, вирішуючи справи.
З кінця XIV ст. почала розвиватися законодавча діяльність литовських князів, які видавали так звані привілеї (лат. рrivа Іех — особливий закон). Спочатку вони стосувалися окремих осіб чи питань, і у письмовій формі стверджували вже існуючі порядки чи звичаї. Потім привілеї почали видавати групам осіб чи навіть станам. Привілеї поділялися на пожалувані, пільгові й охоронні. Пожалувані діяли при виділенні землі, шляхетського титулу, посади тощо. Пільгові привілеї — це звільнення від сплати податків, підсудності тощо. Охоронні — якщо порушувались чиїсь особисті чи майнові права. Були ще земські привілеї, де йшлося про взаємовідносини шляхти з іншими верствами населення чи державними урядовцями або в яких визначалась організація місцевого управління, правове становище якоїсь землі у складі держави, норми цивільного, кримінального, фінансового права. У вжиток згодом увійшли нові назви законодавчих актів — постанова, устави, ухвали. Багато привілеїв мали велике загальнодержавне значення.
Ще одне джерело — Земські устави — законодавчі акти для земель-намісництв, воєводств, князівств. Вони стосувалися не осіб чи навіть станів, а всієї землі, всього населення й видавалися переважно при усуванні удільних князів і для заспокоєння населення.
Першого спробою кодифікації став Судебник Великого князя Казимира 1468 р., складений урядовцями-правниками його канцелярії та затверджений на провінційному сеймі у Вільнюсі. Його джерелами були Руська Правда, привілеї, звичаєве право, новий законодавчий матеріал. Судебник налічував всього 25 статей і містив переважно норми земельного, кримінального і судового права.
Другою, ґрунтовнішою кодифікацією був Перший Литовський статут 1529 р., створений при Сигізмунді І, детально обговорений і затверджений сеймом у Вільнюсі. Статут мав 13 розділів, розбитих на артикули (статті). Містив норми цивільного, зобов'язального, земельного, державного, кримінального права. Закріплював права шляхти, які вона одержала шляхом привілеїв, зрівняв всю шляхту в єдиний стан. Водночас він забезпечував деякі права селян, у тому числі право на землю. Право, зазначав статут, є для всіх єдиним.
Шляхта не була задоволена цим збірником, бо він не надто повно і всесторонньо закріпив її привілеї. Вже 1544 р. на сеймі постало питання про його перегляд. У 1566 р. затверджено нову редакцію, відому під назвою Другого Литовського статуту. Він більшою мірою захищав інтереси шляхти, ще більше обмежував права селян, проводячи лінію на їх повне закріпачення. Люблінська унія викликала нові зміни і доповнення статуту. У 1588 р. затверджено Третій Литовський статут.
Всі три статути — це збірники високорозвиненого, навіть за західноєвропейськими критеріями, права. Усі три написані русько-українською мовою. На початку XVII ст. Третій статут перекладено польською мовою. Третій Литовський статут в Україні, зокрема на Полтавщині й Чернігівщині, діяв аж до першої чверті XIX ст. Виданням Литовських статутів закінчився процес уніфікації різних джерел права і правових систем, які діяли у Великому князівстві Литовському, зокрема в українських землях.
Джерелами права у Литовській державі були також міждержавні договори, зокрема між Литвою і Тевтонським та Лівонським орденами, з Новгородом, Псковом, Московським князівством, Польщею.

Додано: 01-01-2018, 23:01:15
юрист Вікторія
Денис з Вінниці питає: треба до сесії дізнатися, криміналістика, що таке теорія аномії Е. Дюркгейма.

Відповідь юриста:
Еміль Дюркгейм (1858-1917) стверджував, що на індивіда впливають "соціальні фактори", до яких належать зовнішні щодо нього образи мислення, дій.
Еміль Дюркгейм вважав поведінку, що відхиляється, нормальною. Він заклав основу теорії аномії, вважається засновником теорії соціальної дезорганізації. Теорія Дюркгейма отримала певне поширення, особливо в США. Р. Мертон доповнив вчення Е. Дюркгейма тезою про те, що причиною аномії може бути суперечність між метою, яку пропагує суспільство, і засобами її досягнення, які суспільство вважає припустимими.

Додано: 03-01-2018, 22:59:10
юрист Вікторія
Олеся М. з Вараша питає: (потрібно до сесії), що є речовими доказами у справах про контрабанду?

Відповідь юриста: Речові докази можуть сприяти виявленню причин і умов, що сприяли вчиненню злочину (ким, яким способом були виготовлені фальшиві накладні та інші документи).
Основна робота по збиранню речових доказів здійснюється на стадії досудового розслідування. Речові докази частіше всього збираються в ході таких слідчих дій як виїмка, обшук, огляд місця події.
Як правило, в ролі речових доказів нерідко виступають предмети, на яких є сліди рук правопорушників, різного роду речовин ( наркотичних, отруйних, сильнодіючих і т. д.). Під цінностями, нажитими злочинним шляхом, розуміються будь-які предмети, що мають корисні властивості і певну вартість: дорогоцінні метали і їх сплави, меблі, одяг, прикраси, побутова техніка, книги, картини, музичні інструменти, посуд і т.д. Йдеться про все, що було набуто отримані злочинним (контрабандним) шляхом гроші і цінності: отримані як винагорода за перевезення предметів контрабанди, різниця в цінах на предмети контрабанди, в результаті зменшення вартості розмитнення певних предметів, від продажу контрабандного товару .

Додано: 01-02-2018, 23:25:54
юрист Вікторія
Антон зі Стрия Львівської області питає: потрібно терміново на залік: які є види екологічної безпеки?

Відповідь юриста:
В Україні нормативно-правовим порядком визначено основні види характеризуються різним ступенем екологічного ризику.
До них належать способи впливу на суб'єктів, що здійснюють екологічно небезпечну діяльність, які полягають в застосуванні або реалізації норм права, тобто здійснюються безпосередньо на основі права і реалізують його потенціал, у тому числі завдяки: а) державній і громадській екологічній експертизі; б) процедурі прийняття і узгодження екологічно значимих рішень, зокрема оцінки впливу на навколишнє середовище в Україні; в) ліцензуванню діяльності, пов'язаної з використанням джерел ризику для навколишнього середовища та життя і здоров'я людей; г) поданню декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки; д) страхуванню ризиків; е) сертифікації; є) застосуванню юридичної відповідальності тощо.

Додано: 14-02-2018, 22:43:23
юрист Вікторія
Анастасія з Вінниці питає: потрібно з історії права, що таке Салічна правда?

Відповідь юриста:
це пам’ятка ранньофеодального права Франків.
Lex Salica Її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права. Салічна Правда відображує дуже архаїчні відносини в середовищі франків, які стоять на порозі класового суспільства. Це джерело свідчить про сильну майнову диференціацію, про початок розпаду родових і общинних зв”язків.Крім того, вона є найважливішим документом для вивчення майнових відносин ранньофеодального періоду, землеробської общини, прав і обов”язків франків-общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судоустрою і судової процедури. Але попри весь примітивізм вона є справжньою історичною знахідкою; першоджерелом, з якого беруть початок джерела права феодального суспільного ладу Європи.
Салічна Правда з”явилася наприкінці \/ століття або на початку \/І. Вона має найважливіше значення в якості джерела права держави франків. Упорядкування Салічної Правди відносять до царювання Хлодвіга. Основний текст Салічної Правди являє собою розрізнений і безсистемний запис звичаїв, які складалися в основному ще до утворення Франкської держави, а також тих звичаїв, які виникли в період формування класового суспільства й утворення держави. Тому її зміст відображає той соціальний і правовий лад, який характеризує перехід від первіснообщинного ладу до класового суспільства. Вона розкриває процес розкладу первіснообщинної власності і виникнення приватної власності, ріст майнової нерівності.Одне з головних її завдань – захист приватної власності, яка прийшла на зміну колективній власності.Салічна Правда – це судове керівництво для суддів. У Салічній Правді нічого не говориться про купівлю-продаж землі. Інститут спадкування землі тільки зароджувався. Земля передавалася в спадщину чоловічим нащадкам померлого.Про існування у франків общинної власності на землю свідчать і інші титулі Салічної Правди, зокрема “про переселенців”. Переселитися на територію общини “чужому” можна було лише за згодою всіх членів общини. Якщо хоча б один із них висловлювався проти, переселенець повинен був покинути общину.

Додано: 06-03-2018, 21:52:21
юрист Вікторія
Юлія з Черкас пише: підкажіть, будь ласка, треба до семінару найти такий кодекс, хоча б загально, щоб знати, коли відмінили церковний шлюб в 20 столітті, сімейні відносини.

Відповідь юриста:
9 грудня 1917 р. ВЦВК і РНК РРФСР були видані декрети «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» та «Про розлучення», які поклали початок законодавству нового типу. Перш за все, декрети скасували чинність сімейного старого законодавства Росії на всій території республіки, проголосили вступ в силу нових принципів у сімейно-шлюбних відносинах, звільнивши останні від впливу релігії і церкви.
Декрет «Про громадянський шлюб, дітей і про введення книг актів громадянського стану» проголосив шлюб вільним союзом двох рівноправних громадян, пов'язав виникнення взаємних прав та обов'язків подружжя лише з громадянським шлюбом, тобто шлюбом, зареєстрованим в органах РАГСу. Так звані церковні шлюби були позбавлені будь-якого юридичного значення. Це положення, звичайно, не стосувалося тих шлюбів, які були укладені до видання даного декрету по діючому раніше законодавству. Декретом було встановлено і шлюбний вік — 18 років для чоловіків і 16 — для жінок.
Декрет урівняв жінку з чоловіком, як в особистих немайнових, так і в майнових відносинах, звільнивши її від тяжіючої над нею влади чоловіка, батьківську владу над дітьми замінив обов'язком виховання дітей з врахуванням інтересів як самих дітей, так і суспільства в цілому.
Декрет урівняв позашлюбних дітей із шлюбними не тільки в майнових, але й в особистих відносинах, допускаючи можливість судового встановлення батьківства і стягнення з особи, визнаної батьком, аліментів. Декрет закріпив принцип моногамії як один з основних принципів сімейного права. Декрет містив положення, згідно до якого РАГС не міг прийняти заяву про вступ до шлюбу від осіб, одна з яких перебуває в іншому шлюбі.

Додано: 14-03-2018, 20:48:12
юрист Вікторія
Маріанна з Прилук питає: "Що треба знати про конституційні процесуальні строки?"

Відповідь юриста:
Процесуальні строки можна визначити як особливий механізм державного впливу на суспільні відносини і процеси, що визначають головні на-прямки своєчасного вирішення справ та спорів. Це ви можете почитати в Теорії держави і права.
Ви повинні знати, що конституційно-процесуальним строком називається період часу, протягом якого повинна бути вчинена певна процесуальна дія сторонами й іншими учасниками конституційного процесу, органами, що виконують рішення органів конституційної юрисдикції.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. А коли закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. якщо закінчення строку припадає на вихідний, день, останнім днем строку є 1 після нього робочий.