- 02-11-2015, 15:14:55
#14116
«Цивільний шлюб» все більше набуває популярності серед багатьох пар, вони вважають, що пожити разом без реєстрації шлюбу – добрий іспит для почуттів. Але з новими стосунками, які можна вважати сімейними, виникають і нові проблеми: жінка вважає себе заміжньою, бажає народити дитину та створити затишний побут, а чоловік вважає, що подібне життя без зобов’язань його влаштовує, і якщо виникають складнощі, може покинути родину.
Юристи такі стосунки називають «фактичні шлюбні відносини», а «цивільними» їх називають пари, які не розуміються на законодавстві, або бажають, щоб їх стосунки хоча б назвою були подібні до справжнього шлюбу.
Коментар Сімейного кодексу України наводить тлумачення, що «термін «проживання однією сім’єю» не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Як відзначає Верховний Суд України «при застосуванні ст. 74 СК … судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю».
Щодо майна, набутого в таких відносинах, законодавство пояснює, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, «Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними».
Коли ділиться майно, хоч в зареєстрованому шлюбі, хоч в фактичному, виникають проблеми, як це зробити, щоб ніхто не був обділеним. Зрозуміло, коли шлюб зареєстровано, питання щодо спільної власності вирішуються простіше: простіше – можна відокремити дошлюбне майно чоловіка та дружини, а інше спільно нажите поділити, або за згодою, або через суд. Для цього необхідно довести не лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах, а факт придбання даного майна за кошти або внаслідок трудової участі чоловіка й дружини.
Оптимально, коли покупки, які придбані чоловіком та жінкою при фактичних шлюбних відносинах оформлювати «навпіл», у спільну часткову власність. Скажімо, у договорі купівлі-продажу (будинку, автомобіля, або іншого майна) слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна та оформити це відповідним чином у нотаріуса. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо), а випадку судового спору додаткові докази не вимагатимуться.
Але не усі пари оформлюють покупки належним чином, тому, проблем, пов’язаних з купівлею-продажем, кредитом, даруванням у фактичних пар багато. Працюючи експертом з юридичних питань на одному з жіночих сайтів, я стикалася з ситуаціями, коли чоловік та жінка не могли вирішити проблему спільного майна.
Непоодинокі випадки, нажаль, коли жінка заради коханого бере кредит в банку, а потім виникає така ситуація, коли і чоловік її кидає, прихопивши гроші або цінну річ, а розраховуватися доводиться їй. Проблема ще в тому, що у жінки немає доходу, щоб розрахуватися з кредитом, крім того, немає грошей звернутися до адвоката за юридичною допомогою, а сама вона не в змозі захистити власні інтереси, та і доказів мало, що було спільне життя. Складна ситуація, і майже неможливо її вирішити, особливо тоді, коли чоловік і жінка прожили досить мало. Хоча в такій ситуації вихід – щоб не сталося – звертатися до суду, доводити, що були сімейні відносини, і в позовній заяві вимагати, щоб кредитне зобов’язання ділилося порівну.
Бувають ситуації, коли чоловік та жінка прожили, скажімо, п’ять років, і за цей час було нажито спільне майно, яким вони спільно користуватися - побутова техніка, посуд, садовий інвентар, і вони не можуть поділити його, оскільки не пам’ятають, хто і за яких обставин його купляв. Суд в таких випадках приймає наступне рішення: якщо придбане майно на гроші однієї людини, вона має право власності на нього, якщо майно придбано спільно – необхідно довести, як, за які обставини купляли певні речі, щоб поділити порівну.
Якщо майно придбано спільно, скажімо, з зарплати чоловік та жінки відкладалась певна сума, щоб придбати речі, це майно, відповідно рішення суду, ділиться на частки. Це стосується і нерухомого майна. Принцип поділу такий: якщо ж будинок або квартира приватизовані, даровані, або отримані у спадок, - це власність чоловіка або жінки і вона не ділиться. А якщо придбано це на спільні кошти, майно проходить експертну оцінку, продається і на цю родину діляться грошові кошти. Обов’язково при поділі майна суд враховує інтереси неповнолітніх дітей, які проживають спільно з чоловіком та жінкою, в такому випадку, частка майна, що належить жінці, може бути збільшена.
Про те, судова практика наводить такі випадки, коли на судове засідання може не з’являтися одна із сторін і питання поділу ще тривалий час залишається невизначеним. Або не сплачується експертиза з оцінки майна, і справа також на довгий час є невизначеною.
Є і такий приклад в судовій практиці, коли чоловік і жінка зустрічалися, але вони не проживали разом, і не вели спільного господарства. Згодом чоловік звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири до жінки. Його аргумент був таким, що під час спільного проживання, взявши в нього в борг частину грошей, вони придбали двокімнатну квартиру. Коли стосунки погіршилися, чоловік заявив в суді, що має право на частину придбаної квартири, оскільки майно придбане під час перебування у фактичних шлюбних відносинах. Але жінка довела, що спільного господарства вона з чоловіком не мала, боргове зобов’язання йому погасила, і між ними ніколи не виникало мови стосовно вступу до шлюбу. Тож, суд, дійшов висновку про те, що позовні вимоги чоловіка безпідставні і не підлягають задоволенню: не встановлено їх спільного побуту, наявність взаємних прав та обов’язків.
Можна навести приклад зовсім безглуздих випадків, які мають місце:
Жінка, звернувшись до юридичної консультації скаржилася на співмешканця: він подав позов до суду, претендуючи на «спільне майно». Але той час, що вони прожили разом, він не працював, нічого не приносив додому, подарунків та спільних покупок вони не робили, проте, він наголошував, що у них є спільні сімейні фото та їх батьки називали один одного «сватами». Проте, якщо чоловік не працював і нічого не придбав, його інтересу в майні бути не може, тож, суд не задовольнив його позов.
Інколи виникають ситуації, коли від щедрості від щедрості жінка дарує чоловіку майно, а згодом її турбує питання: а чи можу я повернути речі назад, якщо ми посваримося? У такому випадку, якщо чоловік із задоволенням прийняв подарунок і нічого не мав проти його, виникають обставини, пов’язані з договором дарування: він направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває право на майно, якого раніше у нього не було.
Проблема, як поділити майно виникає ще тому, що мирним шляхом не завжди доводиться поділити, і не всі пари звертаються до суду, причина – або немає коштів, або небажання сторін виносити власні проблеми з родин до зали судового засідання.
Багато пар вважає, що суд не буде розглядати їх справу, оскільки вони не одружені офіційно, але згідно п.5 (1) ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Судова практика наводить і такі випадки, коли важливо саме через суд довести факт перебування у фактичних шлюбних відносинах. Бувають ситуації, коли чоловік і жінка разом прожили багато років, вели загальний сімейний бюджет, піклувались один про одного фізично та матеріально. Шлюб у органах РАЦС вони не зареєстрували, оскільки про це не замислювались, а про наслідки спільного проживання не думали. Чоловік помер, а жінка намагається оформити в управлінні праці та соціального захисту населення допомогу у зв’язку з втратою чоловіка, як годувальника. Жінка звертається до суду, та і просить встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з померлим, наводячи докази спільного ведення господарства та сумісного проживання. Таким чином, рішення суду встановлює факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з померлою особою, має для заявниці юридичне значення - дозволить реалізувати право на спадкування.
Допомагаючи вирішити подібні конфлікти, я радила тим, хто перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та прагне звернутися до суду, щоб вирішити проблему поділу майна:
1. Якщо у фактичного подружжя є спільні діти обов’язково до суду потрібно подати свідоцтво про народження дітей.
2. Якщо чоловік та жінка прописані разом, до судової заяви потрібно долучити копії паспортів та домової книги.
3. Мають значенні і спільні фотографії, листи, або копії путівок, з яких було б видно, що фактичне подружжя вважали себе дружиною і чоловіком, мали спільні свята, разом відпочивали, піклувались один про одного.
4. Спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, це може бути квитанції, свідоцтва на право власності, чеки, щоб свідчило про те, що це було придбано під час спільного проживання. Добре, якщо частка з цього майна оформлена належним чином у нотаріуса.
Але кожна із сторін може знаходити свої аргументи для суду, щоб підтвердити спільне проживання. Можна також запрошувати родичів і сусідів, щоб вони підтвердили їх спільне проживання, розповіли, як вони бачили ці відносини. Як правило, подібних доказів достатньо, щоб довести в суді спільне проживання.
Далі, скласти заяву, та подати її окремим провадженням, що було встановлено факт спільного проживання, і ця пара, рішенням суду набула прав та обов’язків звичайної родини. Потім, сім’я подає позовну заяву, де перерахувати спільне майно, і важливо, до додатків заяву докласти копії того, що підтверджує наявність майна, зокрема, паспорти на побутову техніку, чеки, документи на право власності тощо. Можна залучати свідків, якщо вони зможуть підтвердити, як було придбано майно.
Якщо стало відомо про те, що одна із сторін продала, або заставила майно на яке не мала права, обов’язково інша сторона повинна повідомити про це в суді. Право власності є не відчуженим, отже, подібна оборудка є нікчемною, а правочин – недійсним. Власність рішенням суду повинна бути повернута до власника, про що в позовній заяві також важливо зазначити.
Отже, звернення до суду є єдиним рішенням, щоб поділити майно справедливо, відповідно до законодавства.
Юристи такі стосунки називають «фактичні шлюбні відносини», а «цивільними» їх називають пари, які не розуміються на законодавстві, або бажають, щоб їх стосунки хоча б назвою були подібні до справжнього шлюбу.
Коментар Сімейного кодексу України наводить тлумачення, що «термін «проживання однією сім’єю» не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Як відзначає Верховний Суд України «при застосуванні ст. 74 СК … судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю».
Щодо майна, набутого в таких відносинах, законодавство пояснює, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, «Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними».
Коли ділиться майно, хоч в зареєстрованому шлюбі, хоч в фактичному, виникають проблеми, як це зробити, щоб ніхто не був обділеним. Зрозуміло, коли шлюб зареєстровано, питання щодо спільної власності вирішуються простіше: простіше – можна відокремити дошлюбне майно чоловіка та дружини, а інше спільно нажите поділити, або за згодою, або через суд. Для цього необхідно довести не лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах, а факт придбання даного майна за кошти або внаслідок трудової участі чоловіка й дружини.
Оптимально, коли покупки, які придбані чоловіком та жінкою при фактичних шлюбних відносинах оформлювати «навпіл», у спільну часткову власність. Скажімо, у договорі купівлі-продажу (будинку, автомобіля, або іншого майна) слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна та оформити це відповідним чином у нотаріуса. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо), а випадку судового спору додаткові докази не вимагатимуться.
Але не усі пари оформлюють покупки належним чином, тому, проблем, пов’язаних з купівлею-продажем, кредитом, даруванням у фактичних пар багато. Працюючи експертом з юридичних питань на одному з жіночих сайтів, я стикалася з ситуаціями, коли чоловік та жінка не могли вирішити проблему спільного майна.
Непоодинокі випадки, нажаль, коли жінка заради коханого бере кредит в банку, а потім виникає така ситуація, коли і чоловік її кидає, прихопивши гроші або цінну річ, а розраховуватися доводиться їй. Проблема ще в тому, що у жінки немає доходу, щоб розрахуватися з кредитом, крім того, немає грошей звернутися до адвоката за юридичною допомогою, а сама вона не в змозі захистити власні інтереси, та і доказів мало, що було спільне життя. Складна ситуація, і майже неможливо її вирішити, особливо тоді, коли чоловік і жінка прожили досить мало. Хоча в такій ситуації вихід – щоб не сталося – звертатися до суду, доводити, що були сімейні відносини, і в позовній заяві вимагати, щоб кредитне зобов’язання ділилося порівну.
Бувають ситуації, коли чоловік та жінка прожили, скажімо, п’ять років, і за цей час було нажито спільне майно, яким вони спільно користуватися - побутова техніка, посуд, садовий інвентар, і вони не можуть поділити його, оскільки не пам’ятають, хто і за яких обставин його купляв. Суд в таких випадках приймає наступне рішення: якщо придбане майно на гроші однієї людини, вона має право власності на нього, якщо майно придбано спільно – необхідно довести, як, за які обставини купляли певні речі, щоб поділити порівну.
Якщо майно придбано спільно, скажімо, з зарплати чоловік та жінки відкладалась певна сума, щоб придбати речі, це майно, відповідно рішення суду, ділиться на частки. Це стосується і нерухомого майна. Принцип поділу такий: якщо ж будинок або квартира приватизовані, даровані, або отримані у спадок, - це власність чоловіка або жінки і вона не ділиться. А якщо придбано це на спільні кошти, майно проходить експертну оцінку, продається і на цю родину діляться грошові кошти. Обов’язково при поділі майна суд враховує інтереси неповнолітніх дітей, які проживають спільно з чоловіком та жінкою, в такому випадку, частка майна, що належить жінці, може бути збільшена.
Про те, судова практика наводить такі випадки, коли на судове засідання може не з’являтися одна із сторін і питання поділу ще тривалий час залишається невизначеним. Або не сплачується експертиза з оцінки майна, і справа також на довгий час є невизначеною.
Є і такий приклад в судовій практиці, коли чоловік і жінка зустрічалися, але вони не проживали разом, і не вели спільного господарства. Згодом чоловік звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири до жінки. Його аргумент був таким, що під час спільного проживання, взявши в нього в борг частину грошей, вони придбали двокімнатну квартиру. Коли стосунки погіршилися, чоловік заявив в суді, що має право на частину придбаної квартири, оскільки майно придбане під час перебування у фактичних шлюбних відносинах. Але жінка довела, що спільного господарства вона з чоловіком не мала, боргове зобов’язання йому погасила, і між ними ніколи не виникало мови стосовно вступу до шлюбу. Тож, суд, дійшов висновку про те, що позовні вимоги чоловіка безпідставні і не підлягають задоволенню: не встановлено їх спільного побуту, наявність взаємних прав та обов’язків.
Можна навести приклад зовсім безглуздих випадків, які мають місце:
Жінка, звернувшись до юридичної консультації скаржилася на співмешканця: він подав позов до суду, претендуючи на «спільне майно». Але той час, що вони прожили разом, він не працював, нічого не приносив додому, подарунків та спільних покупок вони не робили, проте, він наголошував, що у них є спільні сімейні фото та їх батьки називали один одного «сватами». Проте, якщо чоловік не працював і нічого не придбав, його інтересу в майні бути не може, тож, суд не задовольнив його позов.
Інколи виникають ситуації, коли від щедрості від щедрості жінка дарує чоловіку майно, а згодом її турбує питання: а чи можу я повернути речі назад, якщо ми посваримося? У такому випадку, якщо чоловік із задоволенням прийняв подарунок і нічого не мав проти його, виникають обставини, пов’язані з договором дарування: він направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває право на майно, якого раніше у нього не було.
Проблема, як поділити майно виникає ще тому, що мирним шляхом не завжди доводиться поділити, і не всі пари звертаються до суду, причина – або немає коштів, або небажання сторін виносити власні проблеми з родин до зали судового засідання.
Багато пар вважає, що суд не буде розглядати їх справу, оскільки вони не одружені офіційно, але згідно п.5 (1) ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Судова практика наводить і такі випадки, коли важливо саме через суд довести факт перебування у фактичних шлюбних відносинах. Бувають ситуації, коли чоловік і жінка разом прожили багато років, вели загальний сімейний бюджет, піклувались один про одного фізично та матеріально. Шлюб у органах РАЦС вони не зареєстрували, оскільки про це не замислювались, а про наслідки спільного проживання не думали. Чоловік помер, а жінка намагається оформити в управлінні праці та соціального захисту населення допомогу у зв’язку з втратою чоловіка, як годувальника. Жінка звертається до суду, та і просить встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з померлим, наводячи докази спільного ведення господарства та сумісного проживання. Таким чином, рішення суду встановлює факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з померлою особою, має для заявниці юридичне значення - дозволить реалізувати право на спадкування.
Допомагаючи вирішити подібні конфлікти, я радила тим, хто перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та прагне звернутися до суду, щоб вирішити проблему поділу майна:
1. Якщо у фактичного подружжя є спільні діти обов’язково до суду потрібно подати свідоцтво про народження дітей.
2. Якщо чоловік та жінка прописані разом, до судової заяви потрібно долучити копії паспортів та домової книги.
3. Мають значенні і спільні фотографії, листи, або копії путівок, з яких було б видно, що фактичне подружжя вважали себе дружиною і чоловіком, мали спільні свята, разом відпочивали, піклувались один про одного.
4. Спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, це може бути квитанції, свідоцтва на право власності, чеки, щоб свідчило про те, що це було придбано під час спільного проживання. Добре, якщо частка з цього майна оформлена належним чином у нотаріуса.
Але кожна із сторін може знаходити свої аргументи для суду, щоб підтвердити спільне проживання. Можна також запрошувати родичів і сусідів, щоб вони підтвердили їх спільне проживання, розповіли, як вони бачили ці відносини. Як правило, подібних доказів достатньо, щоб довести в суді спільне проживання.
Далі, скласти заяву, та подати її окремим провадженням, що було встановлено факт спільного проживання, і ця пара, рішенням суду набула прав та обов’язків звичайної родини. Потім, сім’я подає позовну заяву, де перерахувати спільне майно, і важливо, до додатків заяву докласти копії того, що підтверджує наявність майна, зокрема, паспорти на побутову техніку, чеки, документи на право власності тощо. Можна залучати свідків, якщо вони зможуть підтвердити, як було придбано майно.
Якщо стало відомо про те, що одна із сторін продала, або заставила майно на яке не мала права, обов’язково інша сторона повинна повідомити про це в суді. Право власності є не відчуженим, отже, подібна оборудка є нікчемною, а правочин – недійсним. Власність рішенням суду повинна бути повернута до власника, про що в позовній заяві також важливо зазначити.
Отже, звернення до суду є єдиним рішенням, щоб поділити майно справедливо, відповідно до законодавства.