МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератори: Хорошая), модератори

#1672
Рано чи пізно більшість батьків замислюються про другого дитяти. Як ви думаєте, якою має бути різниця у віці дітей, щоб це було добре і для них і для батьків.
дякуючі milena
#1673
Я лише через 9 років зважилася повторити подвиг. Різниця, що вийшла, в 10 років для мене звичайно дуже зручна: можу з сином лялю залишати, ненадовго звичайно, але все-таки вже допомога, - всі бабусі в інших містах. Але все-таки краще звичайно роки 2-3 різниці.
дякуючі Irishka
#1737
У мене двоє дітей, різниця у віці дуже велика - майже 20 років, дівчинці зараз 23, хлопчику 4 роки буде в січні. Не можу сказати, що вони гарно спілкуються, у доньки своє життя, у мене з сином - своє. Але мені б дуже хотілося, щоб вони в майбутньому знайшли спільну мову, все ж таки рідні люди.
На мою думку оптимальна різниця у віці становить пару років, в такому випадку діти зростаюсь разом, в них є спільні інтереси і бітькам легше. Але ж не завжди виходить так як нам хочеться.
дякуючі Alioko
#1742
Сумніваюся, що можна знайти "оптимальну" різницю у віці між дітьми. Їхні взаємовідносини залежать не лише від віку :)
Ось у мене, наприклад, є молодші брат та сестра. Брат меньший на 2,5 роки, сестра на 6. Із жодним у мене ніколи не було ані спільних інтересів, ані дружби. А ось між ними це все було і є :)
А у моєї подруги є брат, який старший за неї на 15 років, так ось вони завжди були разом :)

Моя думка, що другу дитину потрібно заводити тоді, коли вам цього дуже хочется ;)
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#1747
Ніколи не хотіла ні брата ні сестру. Ні в дитинстві, ні коли стала старше. Може це з-за виховання, може тому, що завжди було багато друзів, може я просто едінолічніца така. Думаю, що перед тим, як заводити другу дитину це потрібно обговорити з уже існуючими дітьми, я б не хотіла, щоб мене батьки поставили перед фактом, мовляв, готуйся до появи братика або сестрички. Від цього як мені здається дуже сильно залежать майбутні відносини між дітьми.
дякуючі Alioko
#1748
Ну, батьки дітей народжують не для інших своїх дітей, а для себе :)
Аватар користувача
дякуючі polina
#1763
У мене є старша сестра - і ми обидві дуже раді цьому факту :) Рідніших людей зараз нема крім неї. Але я думаю, якбі в неї роки в 3 спитали чи хоче вона сестричку, вона б 100% відмовилась би:) Та і все дитинство ми с нею воювали, доки не підросли. Я навіть не знаю, як би я жила без неї - така підтримка в житті нікому не завадить
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#1775
Alioko писав:Ну, батьки дітей народжують не для інших своїх дітей, а для себе :)
Звичайно, але якщо перша дитина все досить доросла, то зазвичай батьки перекладують відповідальність за малюка на неї, забуваючи про те, що народжували вони дитину, як ви кажете, для себе, а не для інших своїх дітей.
дякуючі Alioko
#1776
Atlika писав:Звичайно, але якщо перша дитина все досить доросла, то зазвичай батьки перекладують відповідальність за малюка на неї, забуваючи про те, що народжували вони дитину, як ви кажете, для себе, а не для інших своїх дітей.
Ось це вже цілковита помилка батьків. Якщо вони не в змозі піклуватися, виховувати, та брати на себе такі зобов'язання, то навіщо народжувати?
Так, старша дитина може допомагати, гратися або інколи посидіти з дитиною, проте нести відповідальність за малюка вона не мусить :)
#1781
А я дуже хочу ще двох дітей. Одного року через 2. А ще одного, коли старші підростуть. А ось запитувати про це старших я не буду, просто с самого початку потрібно виховувати дітей так, щоб вони розуміли – вони один одному рідні люди. І якщо у них з'явився брат або сестра, то вони і думати не повинні, що могло було би бути інакше. Звичайно не можна перекладати весь вантаж відповідальності на старшіх, все ж таки батьки ви. Але у житті усе буває, на жаль і з батьками може щось статися, і молодші можуть стати залежними від старших.У житті завжди є місце проблемам, хворобам і тому подібному. Але спочатку, ще коли дитина одна, їй потрібно вселити, що вона живе на цьому світі не лише ради себе і для себе, тоді все буде добре в будь-яких обставинах. У мене сусідка народила у віці 45 років, старшим було 23 і 20 – самим пора мати дітей. Але у них і думки не було укрепнуть у чомусь маму, навпаки вони обидва працюють і допомагають мамі з братиком – ось це дійсно гарне виховання, маміна гордість за дітей і спокій за майбутнє молодшого сина.
#1810
Inneska писав: У мене сусідка народила у віці 45 років, старшим було 23 і 20 – самим пора мати дітей. Але у них і думки не було укрепнуть у чомусь маму, навпаки вони обидва працюють і допомагають мамі з братиком – ось це дійсно гарне виховання, маміна гордість за дітей і спокій за майбутнє молодшого сина.
Я зараз зіткнулася з протележною ситуацією. У мене двоє дітей, з величезною різницею у віці і я бачу, що донькою просто не цікаво спілкуватися з братом, можна сказати, що вона його просто ігнорує - практично не спілкується, не грає з ним, не кажучи про те, щоб вийти погуляти з дитиною або відвести його в дитячий сад. Не знаю як мені поступити, змусити її приділяти увагу брата я не можу. Дуже переживаю за те, що в майбутньому вони будуть зовсім чужими людьми: (
дякуючі Гість
#1838
Irishka, вибачте мені мою цікавість, але у ваших дітей один батько чи різні?
дякуючі Alioko
#1839
Ой, не помітила, що не зайшла під своїм логіном :hihihi:

Попереднє повідомлення від мене :)
дякуючі Irishka
#1842
Anonymous писав:Irishka, вибачте мені мою цікавість, але у ваших дітей один батько чи різні?
Батьки у моїх дітей різні, та донька не спілкується ні з братом, ні з моїм чоловіком, вони якось не знайшли спільної мови одразу. А зараз їй це просто не цікаво, в неї нема такої потреби. А зі своїм рідним батьком вона бачиться досить часто, сама їздить до нього, хоча ми з ним не спілкуюємося зовсім майже десять років.
дякуючі Alioko
#1843
Irishka писав:Батьки у моїх дітей різні, та донька не спілкується ні з братом, ні з моїм чоловіком, вони якось не знайшли спільної мови одразу. А зараз їй це просто не цікаво, в неї нема такої потреби. А зі своїм рідним батьком вона бачиться досить часто, сама їздить до нього, хоча ми з ним не спілкуюємося зовсім майже десять років.
Я чомусь так і думала...
Мені здається, що холодне ставлення до брата у вашої доньки пов'язано з тим, що їй не подобається відчим. Змінити її відношення до нього важко, але можливо. Це може тривати роки, але для цього потрібно, щоб ваш чоловік теж цього хотів.
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 8

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!