МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: юрист Вікторія

дякуючі юрист Вікторія
#23182
Андрій з Умані питає: потрібно для іспиту:
Держави – учасниці Ради Європи, дотримуючись положень Рекомендації REC (2000) 19 Комітету міністрів державам-членам «Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції», повинні гарантувати, що при виконанні публічними обвинувачами своїх обов’язків вони керуються?

Відповідь юриста:
кодексом поведінки.
п. 35 Рекомендації REC (2000) 19 Комітету міністрів державам-членам «Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції», ухваленої Комітетом міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року на 724-му засіданні заступників міністрів.
дякуючі юрист Вікторія
#24587
Станіслав питає: що є екологічною безпекою, її правової форми?

Відповідь юриста:
Поняття «екологічна безпека» є різновидом більш широкого поняття -«безпека», а також складовою і передумовою національної та міжнаціональної безпеки. Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки» від 19 червня 2003 р. під національною безпекою розуміється «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам». У Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» під екологічною безпекою розуміється «такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей» (ст. 50).
Екологічний ризик виступає як різновид більш загальної категорії ризику і є істотною ознакою екологічної небезпеки або екологічно небезпечної діяльності. Він відбиває об'єктивну сутність такої діяльності, а саме — імовірність настання небезпеки. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 затверджено Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Тут йдеться про діяльність, коли ризик досягає такого ступеня, з яким можуть бути пов'язані певні правові наслідки, що належать: а) до суб'єктивної сторони фактичного складу, а саме до обов'язку передбачати, намічати особливі заходи запобігання, і б) до об'єктивної сторони, коли приписані або дозволені особливі дії, поєднані з особливим ризиком, або коли така діяльність дозволена як така, що є корисною для суспільства, і немає альтернативи на даному етапі. Прикладом такої діяльності є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням ядерної енергії.
дякуючі юрист Вікторія
#24588
Тарас з Ужгорода питає?
що таке виборчий процес: поняття, принципи, суб’єкти, стадії

Відповідь юриста:
Виборчий процес — це:
1. Діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки;
2. Діяльність прямо передбачених правовими нормами суб’єктів, тобто осіб, органів, організацій та їх об’єднань, наділених від­повідними їх правовому статусу процесуальними правами і обов’язками;
3. Діяльність, спрямована на формування виборних органів і об­рання виборних осіб. Виборчий процес має суто цільове при­значення, юридичним результатом якого стає формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування і обрання посадових і службових осіб цих органів;
4. Діяльність, врегульована процесуально-правовими нормами. Це означає, що виборчий процес може розпочатися лише на підставі і у відповідності з законом. Виборчий процес здійсню­ється у визначеній правовими нормами процесуальній формі;
5.Здійснення виборчих дій в певно визначеній послідовності. поступальний перебіг виборчого процесу — його необхідна і неодмінна риса. Виборчі дії здійснюються послідовно.
За часовими рамками виборчий процес цілком співпадає з по­няттям “виборча кампанія” — періодом з дня офіційного оприлюднення рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування, його посадової особи про призначення виборів і до дня офіційного опублікування результатів цих виборів.
Таким чином, виборчий процес — це здійснення суб’єктами виборчого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законом.
Виборчий процес здійснюється на засадах:
1. законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;
2. політичного плюралізму та багатопартійності;
3. публічності та відкритості;
4. рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;
5.рівності прав усіх кандидатів, а також партій (бло­ків) — суб’єктів виборчого процесу;
6. свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу всіх кандидатів і партій (блоків) — суб’єктів виборчого про­цесу до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками (власниками) яких є політичні партії;
7. неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і орга­нізацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, і кандидатів на пост президента України, кандидатів у депутати та канди­датів на посаду сільського, селищного, міського голови. слід відзначити, що ціла низка процесуально-правових принци­пів закріплює на практиці основні засади виборчого процесу, пере­лічені вище. Це, зокрема:
8.принцип здійснення організації і проведення виборів спеці­ально уповноваженими незалежними органами — виборчими комісіями.
9.принцип безперервності і поступальності виборчого процесу. Безперервність процесу означає, що, будучи розпочатим в на­лежний строк, виборчий процес проходить через усі передба­чені законом процесуальні стадії і обов’язково завершується прийняттям виборчою комісією відповідного рівня рішення за результатами виборів. Виборчий процес не може закінчи­тися в інший спосіб, достроково, за волею будь-кого з учас­ників процесу. поступальність процесу означає заздалегідь встановлену законом послідовність зміни стадій виборчого процесу. Будь-яка інша послідовність, окрім передбаченої законом, є неможливою.
дякуючі юрист Вікторія
#25618
Олеся зі Львова питає щодо забезпечення цивільного позову
Відповідь юриста:
Забезпечення позову – це вчинення судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують виконання позитивно прийнятого рішення (ст.149-158 ЦПК). Забезпечення позову може відбуватися такими способами: 1) накладення арешту на майно або грошові суми, такі дії не дозволяється вчинювати щодо зарплати, доходів громадян, що займаються с/господарством, пенсій, стипендій, допомоги по соціальному страхуванню, але це не стосується позовів про стягнення аліментів; 2) заборона вчиняти певні дії; 3) заборона іншим особам здійснювати розрахунки або передавати майно відповідачеві; 4) зупинення продажу описаного майна; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює такий напис: предметом нотаріального регулювання є безспірне стягнення боргу. Ст.152 ЦПК – відносно державних підприємств, установ, організацій, кооперативних підприємств тощо, які є учасниками спору, то допускається тільки один спосіб забезпечення позову, а саме: заборона провадити певні дії. Про забезпечення позову суд або суддя виносить ухвалу. І відповідно ст.156 ЦПК така ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
дякуючі юрист Вікторія
#25619
Дмитро питає: які основні принципи кримінально-виконавчого права.


Відповідь юриста:
1. Принцип справедливості-вимоги, що висуваються до кримінально-виконавчої діяльності, повинні бути справедливими. Справедливість дозволяє не просто оцінити, як реалізується кара, але надає можливості побачити об'єктивно властиві кримінально-виконавчій діяльності риси і якості, що відбивають міру правообмежень, притаманних покаранню.
2. Принцип поважання прав людини - в його основі знаходиться Загальна декларація прав людини, інші міжнародно-правові акти, що проголошують права й основні свободи людини й громадянина, а також міжнародні стандарти поводження із засудженими. Додержання прав людини в діяльності органів та установ виконання покарань при застосуванні державного примусу повинно гарантувати суб'єктові відбування покарання захист від принижень і нелюдського ставлення, забезпечувати засудженим безпечні умови тримання.
3. Принцип гуманізму - ст. З Конституції, де декларується, що в Україні людина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Він реалізується у заходах виправно¬го впливу: суспільно-корисній праці, інтенсивному психолого-педагогічному впливі, професійній підготовці і загальноосвітньому нав¬чанні, поряд з жорсткими режимними вимогами, що забезпечують дисципліну і порядок у місцях позбавлення волі, але одночасно створюють умови для забезпечення прав засуджених аж до умовно-дострокового звільнення.
4. Законність як принцип реалізується в точному й су¬ворому дотриманні кримінально-виконавчого законодавства устано¬вами й органами виконання покарань, посадовими особами, праців¬никами організацій, що взаємодіють з установами й органами вико¬нання покарань, військовослужбовцями, які здійснюють охорону і
5. Принцип невідворотності виконання і відбування покарань установлює правила, за якими здійснюється кара, виконуючи роль механізму кримінально-виконавчої діяльності. Принцип невідворотності невіддільний від кримінально-виконавчої діяльності, безпосередньо наявний у ній, визначає її істотні риси.
дякуючі юрист Вікторія
#25995
Оля з Житомира питає: яка роль Верховного Суду України в тлумаченні норм трудового права?
Керівні роз'яснення, що приймаються Пленумом Верховного Суду України вміщують тлумачення норм права, орієнтують судову практику на правильне застосування чинного законодавства. Під тлумаченням нормативних актів розуміється, по-перше, усвідомлення певним суб'єктом їх змісту, по-друге, роз'яснення, тобто доведення до розуміння усвідомленого "іншими суб'єктами.
Норми права завжди мають загальний характер, а застосовуються до конкретних фактів. Тлумачення судом закону по кожній справі, що розглядається, називається каузальним.
Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є також тлумаченням, але таким, що проводиться з використанням досвіду багатьох справ, на базі судової практики. Воно орієнтує судові органи на правильність застосування чинного законодавства. При цьому, не тільки керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України можуть бути орієнтиром для судової практики, а й постанови чи ухвали судової колегії в цивільних справах Верховного Суду по конкретних справах, коли в них знаходять відображення важливі, принципові для практики питання, що виникають при застосуванні правових норм.
Пленум Верховного Суду України може виступати у двох формах. Він як судовий орган може розглядати конкретні справи. Постанова Пленуму Верховного Суду по такій справі фактично є завершенням розгляду даної справи і є процесуальним актом. Тому винесення такого акту повинно здійснюватись, в рамках встановленого процесуального регламенту.
Постанови Пленуму Верховного Суду України, якими даються керівні роз'яснення, мають зовсім іншу правову природу. Вони не пов'язані з розглядом конкретних справ, а вміщують аналіз судової практики, відзначають конкретні її помилки і недоліки, орієнтують суди на їх усунення і таким шляхом сприяють удосконаленню судової діяльності.
Піддаючи тлумаченню правові норми, суд зобов'язаний свої роз'яснення побудувати на принципах як правової норми, так і принципах даної галузі права в цілому
дякуючі юрист Вікторія
#26098
Віталій з Черкас питає: яка структура криміналістичної техніки як розділу криміналістики?

відповідь юриста:

На даний час система криміналістичної техніки складається з таких основних галузей:
1) судова фотографія; 2) судова кінематографія і відеозапис; 3) трасологія;
4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма;
6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) ідентифікація особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.
В основу системи криміналістичної техніки покладено предметний принцип, що відображає особливості кожної галузі.
дякуючі юрист Вікторія
#26298
Альбіна питає: Який взаємозв’язок сімейного права з іншими галузями права?

Відповідь юриста:
Говорячи про сімейне право, як про самостійну галузь права, ми все-таки не можемо не помітити, що сімейне право має зв'язок з інститутами цивільного права.
Особливо із спадковим, де основним видом спадкування є спадкування за законом, тобто майно переходить до осіб, пов'язаних між собою відносинами подружжя, родинності. І хоча особа має право за заповітом позбавити свою родину спадщини, ст.535 Цивільного кодексу України встановлює правило обов'язковості долі в спадщині (неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки). Звідси можна говорити, що спадкування, в основному, носить сімейний характер.
У деякій мірі сімейне право пов'язане з житловим правом, де право на житлову площу виникає не лише з договору житлового найму, а також з сімейно-шлюбних відносин. Хоча поняття члена сім'ї по сімейному праву і житловому не збігаються, оскільки в сімейному праві при визначенні члена сім'ї ми виходимо з родства, шлюбу (або усиновлення), то в житловому праві має значення ще й спільне проживання.
:hihihi:
дякуючі юрист Вікторія
#26466
Артем з Києва питає:
потрібно для іспиту, яке право виключної власності народу України?

Відповідь юриста:
Ст. 13 Конституції України: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.”
дякуючі юрист Вікторія
#26559
Василь з Хмельницького питає: що таке нікчемні та заперечні угоди?

Відповідь юриста:

У відповідності зі ступенем недійсності розрізня-ють угоди: абсолютно недійсні, чи нікчемні; відносно дійсні, чи заперечні. До нікчемних відносяться угоди: - укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної чи простої письмової форми;- укладені неповнолітніми, які не досягли 15 років; - укладені громадянами, визнаними недієздатними; - укладені з метою, які суперечить інтересам держави і суспільства; - юр осіб, які суперечать їхнім цілям; - мнимі й удавані угоди. Такі угоди є недійсними вже в момент їхнього укладання незалежно від пред'явлення позову і рішення суду чи арбітражу. До заперечних відно-сяться угоди укладені: - неповнолітнім у віці від 15 до 20 років; - громадянами, визнаними обме-жено дієздатними внаслідок зловживання спирт-ними напоями чи наркотиками; - громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій; - внаслі-док помилки; - внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою чи важких обставин.
дякуючі юрист Вікторія
#26737
Микола з Чугуїва питає: Які підстави припинення договору?

Відповідь юриста:
1) Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
2) Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
3) Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
4) Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
5) Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
6) Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про
7) заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж
8) сторонами (новація).
9) Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
10) Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
11) Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
12) Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
13) Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
дякуючі юрист Вікторія
#26740
Олеся з Черкас питає: Які юридичні наслідки визнання шлюбу недійсним?

Відповідь юриста:
Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його укладення. Цим самим анулюються всі права і обов'язки, які виникли з моменту реєстрації цього шлюбу.
Наслідки недійсності торкаються як особистих немайнових, так і майнових прав. При визнанні шлюбу недійсним, чоловік (дружина) позбавляється прав носити прізвище другого з подружжя, обране ним при реєстрації шлюбу, що відображається в рішенні суду.
Всі питання майнового характеру, які можуть виникнути між особами, що перебувають в шлюбі, визнаному недійсним, вирішуються на підставі норм не шлюбно-сімейного, а цивільного законодавства.
Так, майно, набуте сторонами під час такого шлюбу, підлягає поділу на підставі ст.ст.112—119 ЦК України.
Разом з тим, ст.49 КпШС України передбачає спеціальні юридичні наслідки, які застосовуються до особи, яка не знала не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (добросовісна особа).
За такою особою суд може визнати право на майно, нажите під час недійсного шлюбу, у відповідності з правилами шлюбно-сімейного законодавства.
дякуючі юрист Вікторія
#26834
Віка з Києва питає:
Задача 1. В 1947 р. Індія отримала незалежність, але до складу її території було включено декілька анклавів, які були в колоніальному володінні Португалії. Даман – на Західному узбережжі, Дарда та Нагар-Авелі, що знаходиться всередині сухопутної території. Колоніальна влада Португалії здійснювала безперешкодний прохід між анклавами, який їй було надано ще владою Великої Британії під час колоніального володіння. В 1953 р. Індія обмежила це право, а в 1954 р. португальським військам було заборонено прохід із Даману в Дардру та Нагар-Авелі, потому прохід був відмінений взагалі. Індія не оспорювала суверенітет Португалії.
Які відносини – міждержавні чи відносини між суб’єктами національного спору – зачіпаються даним спором. В який суд – міжнародний або внутрішньодержавний – слід звертатися сторонам в даному спорі. Хто є позивачем, а хто відповідачем в даному спорі. Яке право має бути застосовано – міжнародне чи право одного із суб’єктів спору.

Відповідь юриста:
Теорія:
Анклав — частина території однієї держави, оточена зі всіх боків сухопутною територією іншої держави і яка не має морського берега. Анклав складає невід'ємну частину території тієї держави, якій належить. Існування анклавів зумовлює необхідність забезпечення доступу до них (вирішення питань проїзду в них через територію іншої держави, інших життєво важливих питань існування території і її населення), що звичайно вирішується міжнародними угодами.
Відповідь:
Даним спором зачіпаються міждержавні відносини, так як Даман та Дарда та Нагар-Авелі є територією Португалії ,а прохід між ними територією Індії. Сторони мають звертатись до міжнародного суду. Позивач Індія, відповідач Португалія.
дякуючі юрист Вікторія
#27150
Олесь з Дрогобича питає: хто є сторони в господарському процесі?

Відповідь юриста:
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Стаття 2 ГПК серед осіб, які зверта¬ються до господарського суду з позовними заявами виокремлює:
підприємства та організації, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державні та інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахунковуї палату, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та ЗУ.
При цьому, Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Підприємства та організації, які є сторо¬нами в господарському процесі, повинні мати статус юридичної особи.- Згідно з ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Статус юридичної особи не залежить від форми власності або організа¬ційно-правової форми. Статусу юридичної особи організація на¬буває з моменту її державної реєстрації та припиняється з момен¬ту виключення з державного реєстру. Отже, статус юридичної особи дозволяє організації виступати в господарському процесі як позивачем, так і відповідачем. Відповідачами і позивачами у господарському процесі можуть бути громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, який, як і статус юридичної особи, виникає з моменту державної реєстрації і припиняється з моменту відміни державної реєстрації і виключення з державного реєстру.
Звідси висновок, що зазначені особи можуть бути позивачами і відповідачами в господарському процесі лише за умов їх юридич¬ної легалізації. Сторонами господарського процесу, згідно з чин¬ним законодавством можуть бути також іноземні юридичні особи.
дякуючі юрист Вікторія
#27340
Андрій з Києва питає: який статус Спілки адвокатів України?

Відповідь юриста:
У контексті зазначеного слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування, як зазначалося вище, сталося у вересні 1990 р. на установчому з'їзді (20—22 вересня), коли була створена Спілка адвокатів України — добровільна, громадська, незалежна, самоврядна організація. Метою Спілки за її статутом є об'єднання зусиль адвокатів у розбудові демократичної правової держави, поліпшення юридичної допомоги, надаваної громадянам, установам, організаціям (у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам), підвищення ролі і авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності й самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, турбота про історичні традиції української адвокатури, розвиток і поглиблення міжнародних зв'язків та інше. Слід зазначити, що адвокати — члени Спілки адвокатів України на відміну від решти адвокатів, що не є членами Спілки, користуються рядом пільг. Так, в 1992 р. рішенням правління Спілки затверджено Положення про фонд соціального захисту адвокатів України. Цей фонд є центром акумуляції коштів, що спрямовуються на соціальний захист членів Спілки.
Основними завданнями фонду є: збирання і накопичення внесків; виплата різних видів допомог, організація санаторно-курортного лікування і відпочинку членів фонду та їх сімей; фінансування навчання членів фонду; забезпечення розширеного відтворення засобів фонду на основі принципів самофінансування; міжнародне співробітництво з проблем, пов'язаних з соціальним захистом адвокатів; організація страхування адвокатського ризику; надання стипендій дітям членів фонду — студентам юридичних вузів; кредитування членів фонду для професійної роботи, оренди приміщень, надання довгострокових позик на пільгових умовах тощо.
Майно фонду складається із засобів як у грошовій, так і у іншій матеріальній формі, що надходять від засновників, спонсорів, членських внесків, засобів від діяльності фонду, інших надходжень.
Членом фонду може бути лише член Спілки адвокатів України, який звернувся із заявою про вступ до фонду і бере участь своїми членськими внесками у формуванні його майна, виконує інші обов'язки, передбачені Положенням про фонд.
Органи фонду складаються з ради фонду — органу управління, дирекції — виконавчого органу.
Дієздатність фонду в цивільному і торговельному обігу здійснюється від імені і за дорученням Спілки адвокатів України.
  • 1
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 14

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!