МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератор: юрист Вікторія

дякуючі юрист Вікторія
#27532
Олесь питає: потрібно для реферату.

Яке значення непереборної сили, фізичного і психічного примусу для вирішення питання про кримінальну відповідальність особи?

Відповідь юриста:
Коли у вчинених особою дії або бездіяльності її воля не виявляється, а тому психофізична єдність діяння відсутня. У таких випадках через наяв-ність певних обставин вчинене діяння (дія чи бездіяльність), в якому відсу-тній прояв волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. До обставин належать: непереборна сила; непереборний фіз примус; пси-хічний примус, що відповідає вимогам крайньої необхідності.
Непереборна сила - це надзвичайна і нездоланна в даних умовах об-ставина, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов’язок. Під непереборним фізичним примусом розу-міють такий протиправний фізичний вплив однієї людини на іншу, що ціл-ком паралізує волю особи, яка зазнала насильства, внаслідок чого вона була позбавлена можливості вибрати бажаний варіант поведінки і вчинила в результаті насильства такі рухи, якими була заподіяна шкода іншій особі або не вчинила тих дій, які вона повинна була зробити в даній ситуації.
Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчини-ти тих або ін дій, які у даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою за-стосування фіз насильства, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди.
http://legalexpert.in.ua/komkodeks/uk
дякуючі юрист Вікторія
#27595
Наталья з Сум питає: Поняття та види міжбюджетних трансфертів.

Відповідь юриста:
міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого
Міжбюджетні трансферти поділяються на:
1) дотацію вирівнювання;
2) субвенцію;
3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
4) інші дотації.
дякуючі юрист Вікторія
#27858
Ольга питає: які підстави припинення пра¬ва власності?

Відповідь юриста:
- відчуження власником свого майна;
- відмова власника від права власності;
- припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
- знищення майна;
- викуп пам'яток історії та культури;
- викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною не¬обхідністю;
- викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
- звернення стягнення на майно за зобов'язаннями влас¬ника;
- реквізиція
- конфіскація;
- припинення юридичної особи чи смерть власника.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
дякуючі юрист Вікторія
#28090
Артем питає: які види підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню?

Відповідь юриста:
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Для придбання патенту в цьому разі необхідна одночасна наявність декількох умов:
а) діяльність повинна мати ознаки торговельної. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" під торговельною діяльністю розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері;
б) торговельна діяльність повинна здійснюватися в готівковій формі, тобто за готівкові кошти, а також з використанням інших готівкових платіжних засобів та з використанням кредитних карток на території України. У разі проведення розрахунків шляхом внесення покупцем готівкових коштів за проданий товар (надані послуги) до каси Ощадбанку або каси комерційного банку такі розрахунки не вважаються готівковими, а суб'єкт підприємництва може здійснювати торговельну діяльність без придбання торгового патенту (див. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, за п. 1.4 якої безготівковими розрахунками вважаються перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів);
в) торговельна діяльність повинна здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під пунктами продажу розуміються:
- магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
- кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;
- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
- лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;
- стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;
- фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
- оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент будь-якого виду необхідно придбати окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
дякуючі юрист Вікторія
#28463
Олег з Мирнограда питає: який соціологічний напрям у кримінології?

Відповідь юриста:
Соціологічний напрямок з'явився внаслідок розчарування, втрати інтересу до суто біологічних аспектів вивчення злочин¬ності. Основні принципи соціологічного напрямку: злочин - явище соціальне; злочинцями не народжуються, ними стають під упливом несприятливого середовища.
Соціологічний напрям на початкових етапах був репрезенто¬ваний теоріями соціальної дезорганізації та диференціального зв'язку.
Теорія соціальної дезорганізації пояснює злочинність на соціальному рівні й ставить психологію злочинця в залежність від процесу функціонування суспільства загалом. Цю теорію заснував французький соціолог Е. Дюркгейм (1858-1917).
Г. Тард (1843-1904). У праці "Закони наслідування"
Власне теорію диференціального зв'язку сформулював американський вчений Е. Сатерленд у праці "Принципи кримінології".
дякуючі юрист Вікторія
#28688
Тарас питає: важливо для реферату з криміналістики, чи можливо встановлення тексту спалених документів. Відтворення мало видимих і невидимих текстів.


Відповідь юриста:
Спалені. Під час висихання папір і текст на ньому майже повністю зберігаються, під час обвуглення цілісність паперу повністю або частково зберігається, і тільки якщо має місце спопеління, тексти, що виконані аніліновими барвниками, не завжди мо¬жуть бути відновлені. Процес вилучення документа відбувається з дотриманням певних правил. Можливість прочитання тексту на спаленому папері зале¬жить від хімічного складу, фізичних властивостей паперу та барвників штрихів. Інколи текст буває видно як сірі та кольорові штрихи на тем¬ному тлі. Таке спостереження може бути підсилене за допомо¬ги контрастного знімання, або знімання в ультрафіолетовому, інфрачервоному промінні. Метод спопе¬ління: спалений документ поміщають між двома термостійки¬ми стеклами, які склеюються рідким склом і піддаються впливу високої температури. Штрихи тексту за такої процедури можуть спостерігатися на сірому тлі. Текст документів, що виконані простим графічним олівцем, чорною тушшю, друкарською фарбою або виконаних на друкувальних пристроях, пастою кулькових ручок - стійкі до високої температури, через що у більшості випадків можуть бути вияв¬лені на спаленому папері. Попіл документа, що згорів, дає змогу встанови¬ти вид носія (який папір спалений: газетний, гербовий, грошо¬ва купюра, чек тощо).
Мало видимі і невидимі.Тривале перебування документів під яскравими сонячними променями або під променями штучного світла тягне за собою значне або повне унеможливлення прочитання тексту докумен¬та; тексти можуть ставати невидимими внаслідок навмисного витравлювання, стирання, змивання, закреслення, замазування барвниками або неправильного зберігання в умо¬вах підвищеної вологості - тексти вицвітають, знебарвлюються і стають малорозрізнаюваними чи зовсім невидимими.
Відновлення і прочитання слабковидимих текстів зводиться до збільшення контрастності між барвником штрихів текстів і тлом документа. Для відновлення невидимих слідів використовують ультра¬фіолетову та інфрачервону люмінесценцію.Повністю видалені тексти (на папері, дереві) можна віднови¬ти дифузно-копіювальним методом із використанням світло¬чутливого шару фотоплівки та фотопаперу (під час контакту документа з цими фотоматеріалами на емульсійному шарі мо¬жуть відкопіюватися частинки барвника, що залишилися у ма¬сі паперу (дерева) досліджуваного документа).
дякуючі юрист Вікторія
#29071
Іван з Черкас питає: які передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин?

Відповідь юриста:
Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин - наявність відношення норми цивільного процесуального права та цивільну процесуальну правосуб'єктність, а підставою є псиний юридичний факт (конкретна дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин). Норми цивільного процесуального права визначають нормативну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин або ж прямої заборони участі, ці процесуальні правовідносини виникнути не можуть.
Цивільна процесуальна правосуб'єктність особи означає її здатність бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин і визначається законом по-різному для кожного із суб'єктів. Наприклад, правосуб'єктність суду визначена Конституцією України, Законом "Про судоустрій України", ЦПК га іншими нормативно-правовими актами. У цивільному процесуальному законодавстві найбільше уваїи приділяється основним учасникам цивільного процесу — сторонам та третім особам, оскількі спір між ними і є безпосереднім предметом судового розгляду та вирішення. Юридичними фактами, внаслідок яких виникають, змінюються або припиняються цивільні процесуальні правовідносини, є, як правило, процесуальні дії його учасників.
Цивільні процесуальні правовідносини мають три елементну структуру: суб'єкт, об'єкт та зміст.
дякуючі юрист Вікторія
#29073
Оля з Житомира питає: що такое обовязкове страхування?

Відповідь юриста:
Обов’язкове особисте страх-ня залежно від джер сплати страх. платежів поділяється на державне обов’язкове та обов’язкове. Метою обов’язкової форми є захист інтересів не лише окремих страхув-ків, а і всього суспільства.
Державне обов. страх. охоплює: військ-ців, військовозобо-них, призваних на збори, осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ працівники митних органів, прокуратури, державних податкових інспекцій, суддів. Джерелом сплати страх. платежів є держ. бюджет і якщо страховик неплатоспроможний, держава гарантує сплату зобов’язань.
Обовяз. особ. страх-ня від нещасних випадків охоплює страх-ня на транспорті, працівників пожежної охорони, ризикових професій н_г, спеціалістів ветеринарної медицини. До страх випадків належать: загибель або смерть застрахованого в наслідок нещасного випадку, одержання травм, тимчасова втрата працездатності. Розмір виплати страх виплати залежить від ступеню втрати праце-ті чи смерті застрахованого. Щодо видів держ страх, то його проведення покладене на НАСК “Оранту”.
При укладанні дог обов'язк страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, визначені закон-чими актами. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений зак-вом об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому. Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.
Винятки становлять державні види обов'язкового страхування. У Законі України «Про страхування» наведений перелік 38 видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. Для здійснення обов'язкового страхування КМУ встановлює порядок та правила його проведення.
дякуючі юрист Вікторія
#30056
Олеся питає: що таке дія актів цивільного законодавства у просторі?
Відповідь юриста:

Порядок набрання чинності законами визначається в Конституції України, в якій передбачається, що закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закони та інші нормативні акти не мають зворотної дій в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Дія цивільного законодавства поширюється на усю територію України (можливе прийняття закону лише для окремої території) і на усіх осіб, що перебувають на цій території (фізичні, юридичні, іноземні, без громадянства), якщо інше не передбачено законами України.
дякуючі юрист Вікторія
#30060
Марина з Лубен питає: які
є теорії походження Київської держави?

Відповідь юриста:
Територія Русі IX ст. — це землі Київського, Чернігівського і Переяславського князівств. Політичний розвиток Київської Русі, всупереч твердженням основоположників норманської теорії походження слов'янської держави (німецьких учених Г. Байєра, Г. Міллера і А. Шлецера, які на запрошення російської влади з 1724 р. працювали в Російській академії наук), відбувався не тільки під впливом зовнішніх факторів, які могли тільки прискорити або загальмувати цей процес. Цей розвиток був аналогічний розвиткові інших країн, який завершився утворенням держави.
Суть норманської теорії полягає в тому, що утворення Київської держави пояснювалось впливом варяг-норманів, які в далекому минулому походженням були близькі до німців і нібито стояли вище за своїм соціально-економічним та культурним розвитком і вперше серед слов'ян утворили державну організацію. Для обгрунтування своєї теорії норманісти покликаються на літописне повідомлення про те, що новгородські слов'яни в 862 р. запросили до себе князя Рюрика, Синеуса і Трувора. Проте норманська теорія — ненаукова, є повним ігноруванням законів історичного розвитку взагалі і східного слов'янства зокрема.
З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення обширної єдиної держави східних слов'ян, що закріпила за собою назву Русь. У процесі формування класового суспільства східні слов'яни перейшли від первіснообщинного ладу до феодального, обминувши рабовласницький.
Останніми князями з династії Києвичів були Аскольд і Дір (40-80-ті рр. IX ст.). За їхнього правління Київська держава здобула міжнародне визнання, утвердила себе в історії європейської цивілізації і дипломатії договором з Візантією. Цей договір був укладений під час походу Аскольда у 860 р. на Константинополь. Є свідчення, що такі походи Аскольд здійснив ще й у 863, 866 та 874 рр. Одним з їх наслідків було хрещення самого князя та його найближчого оточення.
Автохтонна теорія: поляни вже мали державну організацію і до того, а варяги лише підштовхнули їх до об’єднання. Автохтонна теорія акцентувала на корінних жителях на українській території, для котрих своя держава — це цивілізаційна зрілість.
У третій чверті IX ст. у Славії утворилась династія, започаткована норманським конунгом (князем) Рюриком, якого новгородці у 870 р. запросили для захисту їхніх земель. Після його смерті Новгородом правив князь Олег. Очоливши новгородську дружину, у складі якої були наймані варяги, Олег 882 р. пішов походом на Куявію. Він здобув Смоленськ, Любеч і, підступно вбивши Аскольда та Діра, без бою оволодів Києвом. З цього часу Києвом почала правити династія Рюриковичів.
У 907 та 911 рр. Олег здійснив успішні походи на Візантію, внаслідок чого Русь підписала з Візантією вигідні для себе договори. Князюванням Олега в Києві (882-912 рр.) завершується процес утворення Київської Русі як держави східних слов'ян.
Політику Олега продовжував Ігор (912-945 рр.), який хотів підкорити собі древлян; → його дружина Ольга (945-962 рр.) жорстоко помстилася деревлянам за смерть чоловіка, спаливши їхню столицю — м. Іскоростень; → син Ольги Святослав (князював 960-972 рр.); → Володимир Великий (979-1015 рр.); → князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Остаточно утвердилося християнство (близько 1039 р.), було засновано Київську митрополію, що підлягала Константинопольському Патріархові.
Перед смертю Ярослав поділив державу між п'ятьма синами Ізяславом, Святославом, Всеволодом, Ігорем та В'ячеславом, а Галичину дав внукові Ростиславові, синові померлого Володимира. Це призвело до різкого послаблення і фактичного розпаду Київської держави у 30-40-х рр. ХІІ ст.
Торгівельна теорія (Ключевський) походить від норманської: шлях «Із Варяг у Греки» через Київську Русь до Візантії. Торгівля між Візантією і скандинавськими державами.
Болгарська теорія Київської Русі зводилася до того, що Київ був заснований у 6 ст. вихідцями з Болгарії (неслов’янські племена).
Хантюркізм, або хозарська теорія. Слов’яни — це тюрки східного походження. Київську Русь утворили вихідці із Хозарського каганату, східний сусід Київської Русі, між Доном і Волгою (7-9 ст. н.е.). Отже, слов’яни — це хозари. Осібно боронитися від хозар було важко, тому племена слов’ян об’єднувалися між собою. Таким чином, хозарська теорія поступово переходить у еволюційну теорію розвитку держави, яка є найбільш об’єктивною, і дещо перегукується з автохтонною.
дякуючі юрист Вікторія
#30061
Леся з Житомира питає: потрібно терміново на іспит- закони царя Хаммурапі

Відповідь юриста:
Джерелом права у Вавилоні був звичай.
Поряд із звичаями досить рано з’являється закон, необхідність якого диктувалась прагненням пом’якшити протиріччя, що виникають у суспільстві.
Правління царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.) ознаменоване створенням збірників законів. Хаммурапі, надаючи велике значення законодавчій діяльності, розпочав її ще на початку свого правління. Перша кодифікація була створена на другому році правління; це був рік, коли цар “встановив право країни”. Ця кодифікація не збереглась. Відомі закони Хаммурапі відносяться до кінця його царювання.
Текст складається з трьох частин: вступу, 282 статей і висновку. У вступі Хаммурапі оголошує, що боги передали йому царство для того, “щоб сильний не притісняв слабого, вдову і сироту”. Далі йдуть благодіяння, які були надані Хаммурапі містам своєї держави. Після вступу йдуть статті законів, які закінчуються висновком. При складанні збірника у його основу було покладено звичаєве право, шумерійські судебники, нове законодавство.
Своїм законодавством Хаммурапі намагався закріпити устрій держави, панівною силою в якій мали бути дрібні і середні рабовласники. Це перший відомий збірник законів, що висвітлював рабовласницький лад, приватну власність. Закони містять пережитки родового ладу, що проявляється в суворих покараннях, збереженні принципу таліона, застосуванні ордалій.
Причини появи законів Хамураппі
1. На той час Вавилон став великою державою, приєднавши до себе багато сусідніх міст, держав, народів. У зв’язку з цим виникла необхідність встановити єдині закони на території всієї д-ви, які б регулювали правові питання і правові відносини.
2. Стремління рабовласників, знаті, людей заможних, жерців чітко визначити свої права і привілеї, забезпечити себе, своє майно від зазіхань інших.
Мета - «дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабшого» Система:1.. Суд і судочинство (5 статей)2.. Власність і володіння, їх захист (121стаття)3.. Шлюб і сім’я ( 69)4.. Захист особи (19)5.. Праця і знаряддя праці (68)
дякуючі юрист Вікторія
#30245
Надія питає: який був державний устрій Спарти? (потрібно для підготовки до іспиту)

Відповідь юриста:
Спарта була аристократичною республікою.
Народні збори не відігравали вирішальної ролі в політичному житті країни. Збирались вони від випадку до випадку і за рішенням посадових осіб. У зборах брали участь спартіати, які досягли 30 років і зберегли свої наділи. За надзвичайних обставин скликались надзвичайні збори, в яких брали участь представники найбільш знатних і впливових сімей. До компетенції народних зборів належало вибрання посадових осіб, прийняття рішення у випадку виникнення спору про престолонаслідування. Народні збори брали участь у законотворчості, вирішували питання війни і миру, союзу з іншими державами. Разом з тим, віданню народних зборів не підлягали такі важливі питання, як фінансові, діяльність магістратів, судові справи. Закони на зборах не обговорювались, вони або приймались, або відхилялись. Усі рішення зборів знаходились під контролем герусії. Порядок діяльності народних зборів давав можливість спартанській олігархії впливати на їх роботу, направляти їх діяльність у потрібному напрямі.
На чолі держави стояли два царі, які виконували функції військових вождів, були верховними жерцями, здійснювали судову владу. Але фактично керівництво державою належало ефорам, до яких поступово переходили повноваження, що належали царям. Ефори займали виняткове становище в державі. Їх було 5, і вони щорічно вибиралися на народних зборах із числа всіх громадян. Ефори складали єдину колегію і виносили свої рі-шення за більшістю голосів. Ефори скликали та керували діяльністю герусії і народних зборів. В їх руках майже повністю знаходились зовнішні відносини, внутрішнє управління державою. Однією з функцій ефорів був контроль за діяльністю царів з метою не допущення посилення їх влади і встановлення монархії. Ефори мали право притягувати царів до суду герусії. У своїй діяльності ефори звітували тільки перед своїми наступниками. Герусія (рада старійшин) збереглася від родоплемінної організації. Вона складалась з 28 видатних представників спартіатів, крім того, до складу герусії входили два царі. Члени герусії (геронти) вибирались народними зборами довічно і були безвідповідальними. Герусія попередньо обговорювала справи, які повинні були розглядатись на народних зборах.
дякуючі юрист Вікторія
#31655
Дмитро з Бахмута питає (терміново для іспиту) адміністративно-правовий примус: поняття та особливості

Відповідь юриста:
Адміністративний примус є одним з видів державного примусу. Йому, як і державному примусу в цілому, притаманні характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і громадськими об'єднаннями засобів примусового характеру з метою забезпечення належної поведінки людей. Разом з тим адміністративний примус має низку характерних особливостей, які дають можливість відрізняти його від судового та громадського примусу. Такими особливостями є те, що:
1.адміністративний примус використовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;
2. механізм правового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави і порядок застосування відповідних примусових заходів;
3.порядок застосування примусових заходів регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають до себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядчих органів;
4.застосування адміністративного примусу — це результат реалізації державно-владних повноважень органів державного управління і лише у виключних, встановлених законодавством випадках такі засоби можуть застосовувати суди (судді);
5.адміністративний примус використовується для:
а) запобігання вчиненню правопорушень;
б) припинення адміністративних проступків;
в) притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративний примус застосовується на основі адміністративно-процесуальних норм. Отже, адміністративний примус розуміють як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поведінку людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку і законності.
дякуючі юрист Вікторія
#32541
Вадим з Борисполя питає: які є «джерела міжнародного права»?

Відповідь юриста: Згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН «Суд... застосовує:
а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, безперечно визнані державами, які є сторонами спору;
б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;
в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
г) із застереженням, вказаним у ст. 59, судові рішення та доктрини найкваліфікованіших фахівців із міжнародного публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм»
Останнім часом у міжнародно-правовій практиці нерідко виникає питання й про інші джерела: про «м’яке» право, резолюції міжнародних організацій і конференцій, політичні домовленості, рішення міжнародних судових установ і деякі інші акти. Це природно, оскільки міжнародне право динамічно розвивається. Однак у кожному конкретному випадку при встановленні зобов’язань суб’єктів міжнародного права слід з’ясувати, наскільки суб’єкт готовий взяти на себе правове зобов’язання, якщо тільки мова не йде про імперативну норму міжнародного права.
дякуючі юрист Вікторія
#32928
Марія з Харкова питає: який правовий статус біржових організацій?


Відповідь юриста:
Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві України відсут¬нє, оскільки правове становище двох основних видів бірж - фондової і товар¬ної - регулюється різними нормативно-правовими актами - Законом України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу» та Законом України від 23.02.2006 р. «Про цін¬ні папери та фондовий ринок». У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товарну біржу - в четвертому пара¬графі «Біржова торгівля» глави 39 «Особливості правового регулювання в окре¬мих галузях господарства», про фондову біржу - в параграфі 3 «Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа» глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності». Водночас аналіз положень зазна¬чених законів і відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду:
• зазвичай корпоративні засади створення та діяльності (організація корпо¬ративного типу), що передбачає створення кількома (для фондової біржі, що створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обме¬женою відповідальністю, - щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі; управління біржею за допомогою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі;
• спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером, - орга¬нізація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового котирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); збирання й обробка інформації товарів (цінних паперів), що допус¬каються до торгів на біржі, регулювання біржових операцій (порядку укла¬дення біржових угод);
• заборона здійснювати комерційне посередництво;
• можливість отримання плати за послуги, що надаються біржею за встанов¬леними нею цінами (відповідно до встановленого нею розміру плати) з ме¬тою забезпечення основної діяльності й покриття пов'язаних з нею витрат;
• наявність власного майна, що формується за рахунок внесків учасників та інших джерел, передбачених на підставі закону статутом біржі;
• обов'язковість двох локальних документів, на підставі яких функціонує біржа, - статуту біржі та правил біржової торгівлі (правил фондової біржі щодо порядку організації та проведення біржових торгів);
• особливий порядок укладення угод на біржі, що визначаються правилами торгівлі на біржі, а також розгляду спорів, пов'язаних із біржовими угодами.
Узагальнення зазначених ознак дозволяє дати визначення біржі як некомерційної господарської організації корпоративного типу, що забезпечує організацію та проведення торгів на біржі й укладення за результатами торгів біржових угод, а також може надавати за плату пов'язані з основною діяльністю послуги (крім ко¬мерційного посередництва).
Залежно від виду майнових цінностей (цінні папери чи товари), щодо яких здійснюється організація та проведення торгів, розрізняють фондові біржі і то¬варні біржі.
Фондова біржа оперує цінними паперами, обіг яких не обмежений, а товарна біржа - традиційними видами майна у формі речей (рухоме й нерухоме майно, що може вільно продаватися на конкурентних засадах). Своєю чергою товарні біржі можна класифікувати за різними критеріями.
Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на: вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спе¬ціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).
Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і наміче¬ний для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки пра¬ва на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.
Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на: відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операці¬ях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.
  • 1
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 14

Недавно я наткнулся на сайт, который полностью пер[…]

це так

Привіт

Помощь юриста

привіт

Ще більше корисного та цікавого!