МамаТато

Усе, що ви маєте знати про дітей

Модератори: Хорошая), модератори

Аватар користувача
дякуючі Анютка
#3275
Atlika писав: в мене навпаки, зовсім не цікаво спілкуватися з маленькими дітьми, а вже коли їм років 12-15 інша справа. З ними можна спілкуватися на різні теми.
А ось беззубий сміх зовсім не викликає радісних почуттів.
Мені здається, то індивідуальне, як стиль одягу-одним кросівки і топи, іншим-пляжні сукні-обом зручно і комфортно
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#3290
Анютка писав:
Atlika писав: в мене навпаки, зовсім не цікаво спілкуватися з маленькими дітьми, а вже коли їм років 12-15 інша справа. З ними можна спілкуватися на різні теми.
А ось беззубий сміх зовсім не викликає радісних почуттів.
Мені здається, то індивідуальне, як стиль одягу-одним кросівки і топи, іншим-пляжні сукні-обом зручно і комфортно
Але ж якщо стиль одягу та звичкі ми обираємо самі, то діти не народжуються одразу 15ти річними :hihihi:
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#3320
kompot писав:Любити дітей взагалі і любити власних - то дві дуже різних речі. Не спробувавши - не зрозумієш і не відчуєш, тому кайф від беззубої посмішки можна отримати іноді тільки, виносивши і народивши її автора :)
О.так! Недолюблювала 1-2 місячних малят, а тримаючи на руках свою донечку, милувалась і плакала від щастя, може то після пологів кілька місяців гормони зашкалюють . :]
Чи ви хочете сказати, що коли моїй донечці виповниться 12-15 я шкодуватиму, що не народила пятірко діточок?
Аватар користувача
дякуючі Atlika
#3345
О.так! Недолюблювала 1-2 місячних малят, а тримаючи на руках свою донечку, милувалась і плакала від щастя, може то після пологів кілька місяців гормони зашкалюють .
Щоб це зрозуміи потрібно народити свою дитину :)
Поки що для мене це не так очевидно як хотілось би.
Аватар користувача
дякуючі Натуся
#5569
А я зразу хотіла двох дітей. Але вважаю, що різниця між дітьми повина бути не дуже великою. Так вони , коли подорослішають будуть ближче один до одного. В мене є сестра вона на 9 років старша за мене. В нас з нею дуже гарні відносини. В дитинстві мені здавалось, що я кохаю її навіть більше ніж батьків. Зараз ми вже виросли і стали самостійними, але все одно підтримуємо з нею гарні стосунки. Та що я вважаю , що в сім ї повинно бути не менш ніж 2 діток.
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#5585
А я ще в дитинстві розуміла: добре коли різниця мінімальна-дітки в рівних умовах і правах. У нас з сестричкою 5 років і це багато-різні інтереси, різні друзі, різні навчальні програми і різна мода, на мені завжди більше обовязків і менше переваг... :[
А потім народилася моя донечка і я зрозуміла: 6 чоловік в трикімнатній квартирі-забагато, доведеться 7людинку якщо не відмінити, то принаймні відкласти.
Але донечці був 1рік і 9місяців, коли я завагітніла вдруге. Мрії збуваються, тому будьте обережними. :hihihi:
Аватар користувача
дякуючі Натуся
#5734
А я вже і третього не проти народити, дуже хочу донечку, але переживаю, що знову народиться хлопчик
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6718
Atlika, знаєте- як не дивно, я вас розумію. Не знаю скільки вам років, але можу сказати, що до 25 р. я не хотіла дітей! Не розуміла того всього( правду кажучи, я і досі не дуже це люблю, просто мрію коли буду зі старшою обговорювати моду та хлопчиків, перше кохання, коли почну підначувати сина скільки дівчаток в нього закохані... Завжди любила дітей ,з якими вже можна поговорити і отримати якусь змістовну відповідь.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6728
Розуміння в сенсі народження дитини прийшло до мене через прислів"я- дуже страшне, як на мене- "бездітна жінка живе ціле життя як людина, а помирає як собака, а мати живе те життя як собака, а помирає як людина." Я спочатку була не в захваті, м"яко кажучи, від "собачого" життя. А тоді зрозуміла, що воно буде таким яким я сама його зроблю, а от від собачої старості я виходу не знайшла. Рідне- це рідне, як не крути.
І розуміння дитячих пестощів і навіть сюсюкання прийшло до мене аж з другою дитиною, першу до півроку(!) я сприймала як обов"язок- не як задоволення! Все прийде, от побачите!
І ще- наважитись на багато дітей може лише жінка зі сталевими нервами, як на мене! Я от досі ридаю як одне захворіє і нервуюсь через періодичний бардак в хаті- а уявити собі це ще хоч в +1 варіанті взагалі не можу. Хоча впевнена, що має бути 2 в сім"ї заради них самих навіть.
Аватар користувача
дякуючі Анютка
#6779
Натуся, у моїх діток буде така різниця як у ваших: поділіться як вживаються? старшого в садочок водите?
дякуючі Ласка
#6812
у мене є сестра, яка молодша за мене на 1,5 роки. Ми не були близькими ніколи. Ні в дитинстві, ні тепер. Свого синочка я народила у 22 роки. Не можу сказати, що був якийсь материнський інстинкт до чи після вагітності. Не зовсім розумію, що це таке. Народила тому. що завагітніла від коханої людини. Не можу сказати, що відчула безмежне щастя, коли мені після операції принесли маленький червоний комочок. Але якось відразу розуміла все, чого він плакав. Я відчувала. що по різним його потребам він плаче по-різному. Але з кожним днем цей комочок ставав все ріднішим і ріщнішим. Зараз йому уже 10 рочків. І я просто не уявляю життя без нього. Я кожен день дякую Богу за такий щирий подарунок. Бо нічого в житті кращого не може бути. Він ще не такий великий, але як він хоче бути мужчиною поряд зі мною. Як він піклується про мене. Це не можна передати словами. А ще ми завжди хотіли другої дитини. Але уже донечки. Спочатку ніяк не могли зважитись. бо треба було вирішити квартирне питання, налагодити свій бізнес і т.д. А коли надумались, почалась криза і м знову відклали це питання. А недавно з"ясувалось. Що я вагітна. Це далеко не планова вагітність. Бо якраз зараз є ціла купа проблем. Але нам і в голову не прийшло щось поміняти. Ми щасливі. що знову станемо батьками. А проблеми будуть завжди. Думаю, це дуже добре. що так сталось, бо, не зважаючи на наші бажання, ми ніяк не могли зважитись. Тому це ще один подарунок від Бога. І я більш ніж впевнена, що незалежно від того син народиться чи дочка ми будемо любити це дитя так само як і старшого синочка. І він буде любити і захищати ще один комочок щастя. Хіба може бути щось важливішим чи дорожчим за це відчуття?
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6813
Ласка писав:у мене є сестра, яка молодша за мене на 1,5 роки. Ми не були близькими ніколи. Ні в дитинстві, ні тепер.
Це дуже дивно, як на мене. У мене є подруга, і не одна , що мають сестер, навіть з різницею в 4 роки,- у деяких взагалі одна спільна сім*я, деякі дня не проживуть, як не зідзвоняться...
У мене старший брат на 9 років... Без коментарів. :hihihi:
Тому я дуже хотіла другу дочку, сподіваючись, що будуть опорою на все життя одне одному. Я не розчарована , що син- це такий сішний мамин жук, - :kiss2: буде, що буде. Просто такої саме жіночої близькості, як я бачу у тих сестер, на жаль, не буде. І в жилєтку не поплачуться на особисте одне одному.
Аватар користувача
дякуючі Inneska
#6820
я теж від соєї тітка дуже часто чую, що донька - це подарунок від Бога...на неї можна завжди вважатися, вона ніколи не підведе. А син...Але я думаю, що різниці немає жодній, 2 хлопчики, 2 дівчинки, хлопчик і дівчинка. Все залежить від виховання.

Я мрію про другого хлопчика
Аватар користувача
дякуючі Anpa4ino
#6825
хлопчик - це чудово!..маленький мамин захисник, мамине сонечко

більшість сімей мріють про типовий склад сім*ї - де є син і доця, причому майже усі хочуть, щоб братик був старшим - захищатиме сестру. Я от думаю, що це добре, коли сестричка бере участь у вихованні маленького братика(можливо це суто жіноча точка зору), але я знаю хлопців яких є старші сестри - вони краще вгадують бажання жінок, з ними легше спілкуватись, таке враження, що вони вміють мислити двояко - і як хлопці і з дівчачої сторони. Я б хотіла пізніше ще одну дитинку, - нема різниці якої статі, але було б цікаво, щоб доця народилась.
Аватар користувача
дякуючі Емма
#6835
Ага, легко сказати! :hihihi: Можливо я суджу по своїм з братом стосунках, але не все так просто . У нас з братом чудові стосунки зараз, але не в дитинстві- я була для ньго лялькою, на яку не треба було звертати уваги. Він мене соромився, жив своїм життям, постійно жалівся, що мене більше люблять ніж його. Дорослими ми ходимо в гості, підтримаємо одне одного в тяжку хвилину-вже переконалась. Але набагато відвертіші розмови у мене з його жінкою, ніж з ним. І в неї, до того ж, є свої 2 рідні сестри.
Не від виховання це залежить, я вже навіть тут у дописах переконалась, а від характерів. Тому я все життя буду проце переживати. Хіба Ласка вважає, що їх так виховували- не дружити? Ось у цьому суть.
А про територіальне питання я взагалі мовчу. Зараз, наприклад, переїжджаю у більшу квартиту, щоб у кожного була своя територія. А були б 2 дівчики- спокійно виділила б 1 кімнату на них. Хлопця з дівчиною не поселиш в одній кімнаті, про підростковий вік подумати тільки. Так ,ми колись жили взагалі в однокімнатній квартирі. І я спала з мамою, а брат з татом. Але що тут доброго? Чогось впевнена, що батьки повинні спати разом, а діти- окремо. :) А якщо однополі діти- спокійно можуть спати і на одному ліжку. У мого брата 2 сина-обоє вже школу закінчили, досі сплять на одному дивані. І що б вони робили з другою дівчинкою?
Складніше це все з різнополими дітьми. Навіть модель виховання має бути принципово різна.А попробуй перестроюватись кожну хвилину. Не можна ж хлопця виховувати, як дівчинку. Так, асі заздрять- мол, повна сім*я, але це складніше. :[
  • 1
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8

очень интересно, спасибо!

Лазер: медицинские эффекты Лазер высокой интенсив[…]

Во второй половине дошкольного возраста появляется[…]

Биоакустическая коррекция – это способ, […]

Ще більше корисного та цікавого!