Ага, легко сказати! :hihihi: Можливо я суджу по своїм з братом стосунках, але не все так просто . У нас з братом чудові стосунки зараз, але не в дитинстві- я була для ньго лялькою, на яку не треба було звертати уваги. Він мене соромився, жив своїм життям, постійно жалівся, що мене більше люблять ніж його. Дорослими ми ходимо в гості, підтримаємо одне одного в тяжку хвилину-вже переконалась. Але набагато відвертіші розмови у мене з його жінкою, ніж з ним. І в неї, до того ж, є свої 2 рідні сестри.
Не від виховання це залежить, я вже навіть тут у дописах переконалась, а від характерів. Тому я все життя буду проце переживати. Хіба Ласка вважає, що їх так виховували- не дружити? Ось у цьому суть.
А про територіальне питання я взагалі мовчу. Зараз, наприклад, переїжджаю у більшу квартиту, щоб у кожного була своя територія. А були б 2 дівчики- спокійно виділила б 1 кімнату на них. Хлопця з дівчиною не поселиш в одній кімнаті, про підростковий вік подумати тільки. Так ,ми колись жили взагалі в однокімнатній квартирі. І я спала з мамою, а брат з татом. Але що тут доброго? Чогось впевнена, що батьки повинні спати разом, а діти- окремо.
А якщо однополі діти- спокійно можуть спати і на одному ліжку. У мого брата 2 сина-обоє вже школу закінчили, досі сплять на одному дивані. І що б вони робили з другою дівчинкою?
Складніше це все з різнополими дітьми. Навіть модель виховання має бути принципово різна.А попробуй перестроюватись кожну хвилину. Не можна ж хлопця виховувати, як дівчинку. Так, асі заздрять- мол, повна сім*я, але це складніше. :[
Будьте щирими! Поважаю відвертість.