Цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте її про шкільні справи - уроки, перерви, про шкільних друзів і не турбуйтеся, якщо малюк не буде розповідати багато. Це якраз нормально, йому треба навчитися описувати, узагальнювати і виражати в словах свій новий досвід.
Якщо у вчителя є претензії до вашої дитини, не об´єднуйтеся з ним проти малюка ні подумки, ні емоційно. Навіть якщо ваша дитина дійсно нашкодила. З учителем, звичайно, сперечатися не потрібно. Все вислухайте, усвідомте для себе точку зору вчителя, а з дитиною поговоріть вдома. Пам´ятаєте, у малюка вдома має бути надійний тил, місце, де він може відпочити душею і набратися сил.
Дуже важливо пояснити першокласнику (а заодно і гарненько засвоїти це батькам), що не треба боятися помилок, що помилки - це добре! Помилки завжди і всі робили і роблять, і здорово вміти вчитися на помилках, вміти аналізувати причини помилок. Можна частіше повторювати такі крилаті фрази, як «Не помиляється той, хто нічого не робить», «Успіх радує, а помилка вчить», «Розумний не прагне уникати помилок, але прагне їх виправити».
Частіше хваліть дитину і вірте в неї! Відзначайте всі її успіхи, навіть найменші. Нехай дитина росте з відчуттям, що все у неї обов´язково вийде, що всі труднощі переборні. Щоб дитина росла успішною і впевненою у собі, важливо, щоб навколо неї звучало багато різноманітної позитивної лексики, а не тільки «молодець» і «добре». «Сьогодні ти повів себе дуже сміливо», «Знаєш, але ж ти зробив такий благородний вчинок», «Дорогий мій, ти так мудро відповів на це питання», «Треба ж, як здорово і швидко ти навчився це робити» - нехай похвали буде багато і різної.
Нехай у житті дитини буде щось цікаве, приємне і захоплююче, що не пов´язане ні зі школою, ні з сім´єю. Прекрасне будь-яке хобі - катання на роликах, ковзанах або лижах, малювання, шахи... Нехай навіть захоплення змінюються - лише б вони були. Заради того, щоб зайнятися своєю власною цікавою справою, дитина навчиться концентруватися і робити уроки набагато швидше.
Також варто уважно стежити за тим, щоб дитина не була перевантажена заняттями. Ось ознаки, які говорять про те, що навантаження для дитини надмірні:
У дитини з´явилися нав´язливі рухи (гризе нігті, смикає щось, кусає губи і т.п.)
Дитина погано спить, погано засинає, прокидається в сльозах.
Дитина стала плаксивою або виявляє агресію, якої раніше не спостерігалося.
Дитина хворіє частіше, ніж зазвичай.
У дитини з´явилися алергічні реакції, проблеми зі стільцем або сечовипусканням.
Дитина скаржиться на слабкість і головні болі.
Всі ці симптоми говорять про те, що адаптаційні можливості дитини на межі, що їй складно впоратися з психоемоційним навантаженням, яке на нього покладає школа.
Навіть дитина, у якої немає інтелектуальних труднощів, може перенапружитися в школі за масою причин:
Особистий конфлікт з педагогом або шкільним колективом.
Слабкі навички самоорганізації, які вимагають великих енерговитрат на організацію навчальної діяльності.
Проблеми з режимом дня і чергуванням навантаження і т.п.
Якщо батькам не вдається зрозуміти, в чому причина, варто звернутися до фахівців. Педіатр оцінить стан здоров´я дитини, а психолог розбереться в тому, які труднощі виникають у неї в школі. Швидше за все, організуюча допомога та емоційна підтримка допоможуть вирішити проблему.
За матеріалами mamochka.kz
