Дитяча агресія Як би батьки не намагалися вберегти своїх дітей від усіх життєвих негараздів та труднощів, прояви агресії навіть серед дітей з благополучних сімей – не рідкість. Агресія дитини може бути реакцією на неможливість отримати те, що хочеться, на незадоволеність відносинами з однолітками чи батьками, зовнішнім проявом образи чи злості. Проблеми агресії - найчастіша причина звернення до психологів. Прояви агресії у дітей молодшого дошкільного віку досить часті, тому що їм ще важко висловити свої емоції та бажання словами. Агресія дитини більш старшого віку - поширена форма порушення поведінки, тому уникнути ситуацій, коли ваша дитина буде жертвою агресора чи сама виступить у ролі «нападника», буде досить проблематично.

Можна, звичайно, докласти всіх зусиль, щоб вашої дитини агресія не торкнулася ніколи і ніяким чином: прояви агресії на дитячому майданчику припиняти, втручаючись в ігри малюків, в крайньому випадку, можна гуляти і окремо від інших дітей; телевізор не включати, багато мультфільми та дитячі фільми, де присутні агресивні герої, доведеться виключити; дитячий сад, де також регулярно зустрічаються проблеми агресії, якими б хорошими не були вихователі і діти, теж у цьому випадку не підійде. Та й у школі доведеться дитину супроводжувати постійно і скрізь. Абсурд? Тоді доведеться визнати, що соціальна агресія присутня в нашому суспільстві і уникнути зустрічі з нею неможливо.

Профілактика агресії можлива - за участю і вихователів, і батьків, але і вона не панацея. По-первше тому, що діти емоційні, щирі, імпульсивні, і вимагати від них, щоб вони вирішували свої проблеми тільки з допомогою важливого і культурного спілкування трохи дивно, хоча й хотілося б. По-друге, тому що оточити дитину тільки благополучними і неагресивними дітьми неможливо. Хтось агресивний внаслідок особливостей свого темпераменту, для когось з дітей це спосіб висловити внутрішній конфлікт або бажання мати таку ж іграшку, а хтось постійно бачить такий спосіб спілкування зі світом по телевізору або вдома. Неблагополучних сімей і сімей, де зустрічається насильство, і існують проблеми агресії, чимало. Виходить, що профілактика агресії завдання глобального характеру, яку неможливо вирішити тільки вашими силами. Треба бути готовим зустріти подібні ситуації у всеозброєнні, з повним розумінням того, що відбувається і що робити. А також що потрібно сказати своїй дитині, якщо її торкаються прояви агресії або вона сама «воює» з усіма навколо.

Різновиди та причини агресивної поведінки

Більшість батьків не хотіли б спостерігати прояви агресії у своєї дитини. Це дійсно не дуже приємно: вислуховувати скарги, розбиратися у конфліктах... Але в той же час, психологи вважають наявність деякої частки агресивності не просто нормальним, але і необхідним. Саме ця агресивність допомагає нам досягти успіху, перемогти в змаганнях, підкорити серце обранця чи обраниці, і просто успішно справлятися з життєвими негараздами.

Існує два види агресії: оборонна, яка сприяє виживанню й адаптації, і негативна, яка проявляється в деструктивності і жорстокості. Агресивною прийнято вважати таку поведінку дитини, при якій є згубні наслідки для інших або порушуються загальноприйняті норми поведінки.

Прояви агресії багатоликі. Агресія може бути пряма, спрямована безпосередньо на причину невдоволення або непряма, коли наприклад, батько, якого відчитав начальник практично ні за що зривається на дитину. Також виділяється вербальна агресія (мовна агресія), фізична агресія, експресивна (виражається мімікою і жестами). Агресія може бути спонтанна, без видимих причин, яка є прямим наслідком будь-якої травмуючої дитину події. Спрямованість агресії також може бути різною: на конкретну людину, на оточуючих людей взагалі (соціальна агресія) або на самого себе (самоприниження).



Іноді агресія – результат прагнення до самоствердження або спосіб емоційної розрядки, часом вона служить для самозахисту. Але досить часто вона є наслідком напруженості в соціальному оточенні дитини або надлишку насильства і негативу з екранів телевізора чи комп´ютерних ігор. Коли дитина перевантажена негативними емоціями, соціальна агресія і конфлікти неминучі. Втома батьків, зривання зла на дітей приводять до розвитку агресивності у дитини.

Профілактика агресії – це, в першу чергу, навчання батьків спілкуванню з дитиною, вмінню вирішувати проблеми, не вдаючись до криків і насильства, уважне доброзичливе ставлення і любов до дітей.

Що робити?

Якщо ваша дитина агресор, варто пошукати причини її поведінки в сім´ї та її найближчому оточенні. Як спілкуються дорослі в сім´ї, який стиль спілкування прийнятий в дитячому садку? Які ігри популярні у друзів дитини? Скільки часу малюк проводить біля екрану телевізора і що саме він дивиться? Скільки дитина грає в комп´ютерні ігри і що це за ігри? Постарайтеся усунути причини самостійно, проводьте більше часу з дитиною, займайтеся корисними та цікавими справами, проявіть інтерес до захоплень дитини. Забороняти грати в агресивні на ваш погляд ігри не варто, краще просто навчити іншим іграм, плавно переключити увагу на щось інше, направити енергію дітей в "мирне русло".

Профілактика агресії - позитивне спілкування, насичене різноманітними враженнями і справами. Немає нічого страшного в тому, щоб звернутися до психолога, проблеми агресії - одна з найбільш частих причин занепокоєння батьків.

Якщо соціальна агресія торкнулася вашої дитини: їй грубо відповів інший малюк на майданчику, її штовхнули або вкусили, відняли іграшку або образили ще якимось чином, потрібно поговорити з дитиною про те, що сталося і пояснити їй, що така поведінка не приємна іншим. Обговоріть, пофантазуйте, що буде якщо хтось постійно буде штовхатися і віднімати іграшки. Використовуйте цю ситуацію в своїх цілях.

Зазвичай, батьки болісно реагують, коли їм вказують на "неправильну" поведінку їхньої дитини, тому якщо це сталося вперше, краще просто заспокоїти конфліктуючих дітей або відвести свою дитину в бік і запропонувати іншу цікаву гру. Старші діти зазвичай самі уникають спілкування з дітьми, які проявляють агресію і ігнорують їх.

Якщо говорити про більш серйозних випадки, то звичайно, розмови з батьками кривдників не уникнути.

Чи потрібно обов´язково віддавати дитину в спортивні секції, де їй «прищеплять силу духу», «навчать постояти за себе», «дадуть можливість впоратися зі своїм характером, навчать (нарешті) дисципліні» і створять з вашою дитиною інші корисні перетворення? Якщо у дитини є до цього інтерес, то звичайно варто. Спорт подарує їй впевненість у собі, нових друзів, можливість постояти за себе. Якщо ні, то насильно змушувати не варто.

Краще вибрати дитині заняття, де вона буде успішною і зможе відчувати себе впевнено, налаштувати дитину будь-якого віку на те, що вона не повинна звинувачувати себе в тому, що хтось веде себе агресивно по відношенню до неї, вибудувати стосунки в сім´ї таким чином, щоб з будь-якими проблемами дитина могла звернутися до вас. А далі, ви вже зможете порадити їй, як вчинити в тій чи іншій ситуації: не спілкуватися, поговорити з батьками або... подружитися з агресором.

За матеріалами mamochka.kz