- Це моє яблуко, - сказав Клео, - я його першим помітив!
- Ні, моє, - заперечив Рікі, - я до нього першим підійшов!
- Ні, моє, моє яблуко! - по черзі вигукували Клео та Рікі, намагаючись перекричати один одного. Так кричали, що справа вже дійшла до бійки. Клео схопив Рікі за хвостик, а Рікі у відповідь вкусив Клео за вушко.
В цей час на галявину прибігла мама кролиця.
- Ех, ви, братці-кролики! - похитала головою мама. Адже ми з татом завжди вчили вас любити і підтримувати один одного, а ви тут бійку влаштували. Ви мене дуже засмутили.
Звичайно, Клео та Рікі дуже хотіли з'їсти це апетитне яблуко, але їм було соромно за те, що вони засмутили свою маму.
- А давай подаруємо яблуко мамі, - запропонував Клео.
- Давай, - погодився Рікі. - Адже мама завжди намагається дати нам найкраще і пригощає смачненьким. А тепер й ми можемо зробити їй приємне.
Брати подарували мамі яблуко. Вона подякувала їм за подарунок та додала:
- Я дуже рада, що ви більше не сваритеся і змогли домовитися між собою. Оскільки ви у мене такі молодці, то сьогодні я пригощу вас яблучним пирогом.
Мама кролиця і її синочки Клео та Рікі разом принесли яблуко додому, а до обіду мама спекла з нього смачний яблучний пиріг. Всім дісталося по великому шматочку - й мамі з татом, й братам Клео та Рікі, й навіть сусідці-вороні, яка прилетіла в гості на аромат пирога. Всі були задоволені, веселі, і дякували Клео та Рікі за те, що вони знайшли таке велике і смачне яблуко. А Клео і Ріки раділи найбільше. Адже вони й яблучним пирогом поласували, й маму з татом порадували, й навчилися домовлятися між собою.
Автор: Олена Кукуєвицька
