Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Черепаха та равлик

Дитяча казка: Черепаха та равлик
 

Якось раз посперечалися дві жаби – хто з них найшвидша. Але просто так змагатися одна з одною жабам було нецікаво. Кожна з них хотіла прославитися. Тому жаби оголосили, що біля болота пройде чемпіонат зі стрибків на швидкість. Кожна була впевнена, що переможе саме вона, та хотіла похвалитися перед усіма.

- Якийсь неправильний у вас чемпіонат виходить, - сказав жабам журавель, якого вони запросили бути суддею на змаганні. - Всього лише два учасники! Запросіть ще когось.

Жаби довго думали, кого б ще покликати брати участь в чемпіонаті. Але конкурентів вони не хотіли (вірніше, боялися). До того ж, окрім жаб, на болоті більше ніхто не вмів стрибати. Тоді вони назвали своє змагання чемпіонатом зі швидкісного стрибання, повзання та бігу, а в якості учасників для сміху запросили черепаху та равлика.

- Ці повільні вже точно нам не конкуренти, - хихикали хитрі жаби.

Звичайно, черепаха та равлик розуміли, що не зможуть змагатися зі спритними жабами. Але вони були сором'язливими, й їм було незручно відмовитися від участі в чемпіонаті.

І ось суддя журавель оголосив початок чемпіонату. Глядачі - чапля, вуж, качки та навіть комарі, зібралися біля берега болота. Старт був на березі з боку очеретів, а фініш - у найближчого дерева. Жаби, черепаха та равлик вишикувалися на старті, та після команди «на старт, увага, руш!» кинулися до фінішу, хто як міг. Жаби вже зробили кілька стрибків, а, равлик з черепахою, здавалося, зовсім не зрушили з місця.

Все йшло за планом хитрих жаб. Вони наближалися до фінішу, раз у раз, випереджаючи одна одну. Але раптом чапля, яка спостерігала за чемпіонатом, відчула, що зголодніла. Недовго думаючи, вона побігла ловити жаб, забувши, що вони не просто жаби, а спортсмени, а вона – глядач.

Жаби кинулися, хто куди, рятуючись від чаплі. Їм було не до фінішу.

А в цей час равлик та черепаха продовжили свій шлях. Вони були так далеко від жаб, що навіть не помітили, що ті розбіглися.

- Напевно, тобі неприємно буде прийти останнім? - сказала равлику черепаха, яка трохи його випереджала.

- Не дуже приємно, - зітхнув равлик. - Але ж і тобі було б неприємно програти.

І раптом в голову черепасі прийшла гарна думка.

- Равлику, залазь до мене на панцир. Так ми з тобою прийдемо до фінішу разом. Нехай і останніми, зате нікому не буде прикро.

Равлик послухався черепаху. Через якийсь час вони разом подолали дистанцію і фінішували.

Яке ж було здивування черепахи та равлика, коли суддя журавель оголосив їх переможцями чемпіонату! Всі хвалили їх за те, що вони не зійшли з важкої для них дистанції та придумали гідний спосіб фінішувати.

А перелякані жаби ще довго ховалися в очеретах, хоча чапля давно пішла шукати собі інший обід. Після цього чемпіонату вони дійсно прославилися як найдурніші жаби на болоті.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Таємниця золотого дуба

В одному звичайному лісі росло незвичайне дерево - золотий дуб. Його стовбур, гілки, листя та жолуді були з чистого золота. Місце, де ріс дуб, всі обминали, адже його охороняло кошлате чудовисько.

Дитяча казка: Маленький велосипедик

Якось навесні Павлику подарували триколісний велосипед. Він був яскравий, з синьо-жовтими колесами, зеленою рамою, жовтими педалями та з корзиною спереду. Велосипедик дуже сподобався Павлику та став улюбленою іграшкою хлопчика. Тепер вони майже не розлучалися.

Дитяча казка: Залізний дракон

Життя мешканців країни Там-тамії було добрим і спокійним. Але одного разу до її кордонів наблизився Залізний дракон.

Дитяча казка: Легенда про принцесу Перлину

В далекому королівстві жила-була принцеса на ім’я Перлина. Батьки назвали її так, тому що від народження вона була надзвичайно красивою дівчинкою. Саме через свою красу та титул принцеси Перлина з дитинства вважала себе кращою за інших людей. Вона була непривітною зі слугами, ніколи не віталася з мешканцями королівства. Перлина ніколи не дякувала людям за їхню допомогу та поводилася з усіма зверхньо. А про те, щоб самій зробити якусь добру справу, навіть не могло бути й мови!