Шлюб дійсно нагадує творчість, у якій твориться сім´я. Проте і тут, як в будь-якому іншому виді творчості, зустрічаються люди більш та менш талановиті, попадаються, правда рідко, і люди, яким дуже складно дається наука розуміння партнера.
Ну що ж, така вже, мабуть, природа всякої творчості: людина починає творити в стані натхнення, і спробуйте довести їй у ці хвилини, що вона ще недостатньо підготовлена для цієї справи, що людину, з якою хочеш прожити все життя, з якою будеш разом виховувати дітей, яку будеш підтримувати у складні хвилини і яка буде біля тебе, коли буде складно тобі, треба вибирати. Ретельно, довго, обов’язково пожити разом… У кращому випадку вас не зрозуміють.
Є щасливіші сім´ї, є менш щасливі, а є і нещасні. Винити тут нікого не доводиться, окрім самих «творців». Кожен сам може привести приклади, коли співавторство двох справжніх творців приносило успіх. Немало, проте, випадків, коли співавторство ні до чого не призводило, окрім розчарування.
Можна назвати дуже мало браків, які б не переживали криз в перші роки свого існування.
По тесту «Яка я дружина і який я чоловік» ви і самі легко визначите, чи дійсно ви хороша дружина і чоловік і що вам потрібно зробити, щоб брак ваш став щасливішим. Тести ці складені психологами на основі ретельного вивчення причин, що найчастіше приводять до сварок і криз у сім’ях.
Але, не чекаючи результатів вашого самоаналізу, заздалегідь скажемо, що кризові ситуації виникають, як правило, при зіткненні ваших уявлень про життя з реальним життям, а тому не поспішаєте звинуватити в розчаруванні, що осягнуло вас, партнера або несприятливі зовнішні обставини: причина вашого розчарування криється у вас самих.
І треба мати неабияке вміння брати на себе відповідальність щоб усвідомити, що ви впливаєте на все, що відбувається у вашому житті. Щоб усвідомити, як ви сприяли сваркам, як ви створили ситуації, де постраждали згодом самі. Звинувачувати легко. Чоловік/дружина винен, а я − жертва. Та якщо ви дійсно хочете позбутися проблем у сімейному житті, потрібно знайти справжню причину негараздів. А вона криється і в вас, і в вашому партнері. Не існує сварки, яку б створила одна людина. Якщо двоє беруть у ній участь, значить, вони обидва в однаковій мірі несуть відповідальність за сварку. Адже кожен з них здатен контролювати свою поведінку, чи не так?
У одній не позбавленій іронії старовинній казці сказано, що шлюб є не що інше, як «могила романтичної любові». Сотні і тисячі романів, п´єс, кінофільмів, що оповідають про закоханих, закінчуються зворушливим весільним поцілунком під дружні вигуки «гірко! гірко!», за яким слідує (і те не завжди) збігла згадка: вони жили щасливо і померли в один день. А ось як саме жили щасливо, в чому конкретно полягало їх щастя — про це романи, п´єси і кінофільми найчастіше замовчують.
Немає сенсу доводити, що шлюб є справою двох дорослих людей, у яких своє особливе уявлення про щастя. Проте багато браків, що щасливо починаються, рушаться тому, що один або відразу обидва партнери, не дивлячись на свій «дорослий» вік, у емоційному відношенні все ще залишаються дітьми.
З чого починається любов?
З щасливої чарівної зустрічі, за якою слідує не менш щасливий брак?
Ні, любов, як правило, починається набагато раніше — з перших романтичних марень. Скільки дівчаток мріє, що ось відкриються одного прекрасного дня двері в їх кімнату, увійде Він, призначений їм самою долею, засліпить їх своєю незвичайною красою і благородними манерами, не забарившись, припаде до їх стоп і голосом, що зривається від хвилювання, мовитиме: «Ти чекала мене, моя кохана. Я прийшов!» Роки, проте, йдуть, дівчинка дорослішає, перетворюється на дівчину, а двері в її кімнату щось не поспішають відчинятися. Романтичні марення не розсіюються, вони лише йдуть в глиб серця дівчини, на якийсь час затаюючись там, і, якщо їй повезе і вона зустріне того, хто хоч би віддалено нагадає їй її давній романтичний образ, вона готова сказати собі: «Він прийшов! Я прокинулася для справжнього життя!»
Це, так би мовити, один тип сучасної «сплячої красуні». Іншим поширеним типом сучасної «сплячої красуні» є тип «емансипованої дівчини», одягненої в брюки, але, на жаль, позбавленої бороди. Таким дівчатам увижається їх майбутній чоловік як досконалий інтелектуал, що знаходиться у всіх на вигляді, блискучий учений, що заробляє купу грошей, і при всім тім прекрасний кулінар, прачка, прибиральник, мудрий вихователь її дітей і інш.
Романтичне уявлення про ідеального чоловіка не покидає і багато заміжніх жінок. Вони порівнюють свого партнера з чоловіками своїх подруг, і, будь їх власні чоловіки в тисячу разів кращі і розумніші, завжди виявляється так, що чоловіки подруг все-таки хай в чомусь, хай на саму крапельку, але ще краще за їх чоловіка. І тоді починають терзати себе питанням: ну чому я така невезуча? Чому у інших чоловіки як чоловіки і лише у мене не чоловік, а суцільне непорозуміння? Скажіть, ви відчували колись, що у вас вірять? Чи була колись коло вас людина, яка була в вас впевнена, незважаючи ні на що? Як ви почувалися біля такої людини?
Можу закластися, що ви почували себе впевнено і у вас дійсно все виходило краще, ніж коли цієї людини поряд не було. І вам хотілося, що ця людина завжди була біля вас. Занадто, занадто часто хтось з нашого оточення, хтось, кому ми довіряємо, сумнівається в наших здатностях. У тому, що ми колись досягнемо наших цілей. І взагалі, цілі наші «божевільні». Це зламує. Так можна знищити в людині всі здатності. Так можна знищити людину, непомітно, з середини. Тому чоловікам і жінкам потрібна така підтримка, віра, впевненість у них. Потрібна, як повітря. Це не означає «сліпа віра». Іноді потрібно десь обережно піштовхнути до правильного рішення, іноді непомітно допомогти. Просто не існує ідеальних людей, і якщо ви вибрали собі партнера, то не треба потім оглядатися й казати: «Цей/ця непоганий, але є й краще…». Вибір уже зроблено. Якщо ви не можете щиро, чесно вірити у свою другу половину, ну ніяк не виходить − розлучайтеся. Не мучте ні партнера, ні себе.
Тепер докладніше про чоловіків. У чоловіків також є своє романтичне уявлення про ідеальну «принцесу», на яку вони готові молитися все життя. Реальні будні, проте, досить швидко розколюють на дрібне череп´я і їх «піднесені образи». У чому тут справа? Та просто в тому, що і романтичні «сплячі красуні», і їх не менш романтичні «лицарі», що «дрімають, не діють» в очікуванні того прекрасного дня, коли нарешті до них з´явиться той Ідеал, про який вони без втоми марять. Якщо їх під час «чарівного сну» розтермосити і прямо запитати: а що ти можеш дати своєму Ідеалу? — вони не замислюючись відповідять: все! Варто, проте, детальніше розпитати їх про те, що вони самі розуміють під цим «все!», і з´ясується, що під «все» не лежить зовсім нічого. Утім, у житті подібні запитання не ставляться. Тому поставте це запитання собі самі.
