«Бодай трошки спробую», - подумав Муркун та сунув лапу в глечик. Ледь він облизав лапу в сметані, як зачепив глечик. Той перекинувся, і вся сметана опинилася на підлозі.
«Що ж тепер? Не пропадати ж добру!», - вирішив кіт Муркун та з’їв усю сметану, а порожній глечик сховав на дворі.
Тут повернулася корова Мумуся, а з нею перші відвідувачі крамниці – телята, їжачок, тітонька свиня та цуцик Бурулька.
- Дивіться, як у мене тут гарно та смачно! – хвалилася гостям корова Мумуся.
- Дайте мені, будь ласка, скляночку кефіру, - попросив Бурулька.
- А мені – морозива, три порції – для моїх поросяток, - сказала тітонька свиня.
- А нам – сметанки, - додали телята.
Будь ласка, ласуйте, на здоров’я, - відповідала корова Мумуся. – Ой, а де ж сметанка? Вона ж стояла тут, у глечику. А тепер ані сметани, ані глечика!
Розгублена корівка шукала глечик зі сметаною, але так і не знайшла.
- Це, мабуть, кури забрали сметану, - сказав кіт Муркун, що гуляв неподалік від крамниці, - Я бачив, як вони тут крутилися, поки ти кликала відвідувачів.
Мумуся звернулася до курей з проханням повернути сметану, але ті запевнили, що сметану зовсім не люблять. Та й взагалі, ніколи нічого не беруть, не питаючи.
- Може, то кінь взяв? Я бачив, як він заглядав у вікна крамниці, - сказав раптом кіт Муркун.
Корова Мумуся попитала про сметану у коня, але той відповів, що збирався купити в її крамниці какао.
Кіт Муркун вигадав нову версію таємничого зникнення сметани. Ніби це величезний равлик поцупив глечик, щоб зробити з нього свою мушлю.
- Ну добре, ви тут шукайте, а мені вже час. Поміркуй, Мумусю, може у тебе взагалі сьогодні не було сметани, і ти щось переплутала, - сказав кіт Муркун та збирався йти.
- Та це кіт був у вашій крамниці, поки нікого не було – раптом вигукнув цуцик Бурулька. Спочатку розлив сметану, потім все вилизав, а потім закопав глечик. Он там, під парканом.
- А ти звідки знаєш? Тебе ж тут не було, – випалив кіт Муркун. Ненароком, він зізнався у своєму злочині.
- Та я ж собака, хоч і маленький. У мене нюх! – гордо відповів цуцик Бурулька. – Я лише вчуся, тому знадобився час.
- Ой ти ж, негідник! – розізлилася корова Мумуся на кота Муркуна. – Мало що сметану взяв без дозволу, голову мені задурив, та ще й на курей, на коня та на равлика наговорював погане! Ти не Муркун, а Брехун!
З того часу причепилося до Муркуна прізвисько – кіт Брехун. І хоча Муркун визнав свою провину та попросив вибачення у Мумусі та у всіх, кого образив, йому досі соромно показувати ніс у молочній крамниці.
