Що змушує дітей заводити уявних друзів?
Якщо дитина раптово починає говорити з кимось, хто поряд не є присутнім, батьків це насторожує. Коли малюк грає з невидимим другом, батьки мимоволі замислюються про те, що це може означати.За словами експертів, ці уявні друзі можуть бути повністю невидимими або ж персоніфікованими іграшками (та іншими предметами), яким дитина приписує людські якості.
Уявних друзів найчастіше заводять діти дошкільного віку, але з невидимими компаньйонами дітки можуть спілкуватися до раннього підліткового віку. Як правило, уявні друзі виконують такі функції:
• Виступають у ролі друга та компаньйона;
• Дають дітям можливість випробувати різні моделі поведінки;
• Дозволяють дітям ще сильніше розвивати уяву та креативність під час гри;
• Забезпечують безпечний простір для тренування важливих соціальних навичок;
• Дають дітям можливість переживати сильні емоції, як гнів чи страх, у безпеці та наодинці;
• Дають дітям можливість відчути себе головними, коли у реальному житті вони можуть почуватися безпорадними та вразливими;
• Заспокоюють і дають відчуття комфорту в моменти стресу, даруючи в уяві дитини безумовне кохання та прийняття.
Чи це нормально – мати уявного друга?
Згідно з експертами, мати уявного друга – нормально та здорово у дитячому віці. Це навіть корисно для розвитку дитини. Якщо ж батькам здається, що ситуація починає ставати нездоровою, тоді варто звернутися до свого сімейного педіатра. Наприклад, якщо уявний друг малюка стає страшним, агресивним, засмучує дитину – у цих випадках краще проконсультуватися у фахівця.Батьки можуть повчитися у уявного друга дитини
Так, уявний друг може вказати на деякі проблеми. Наприклад, якщо він боїться чогось (темряви, павуків тощо), швидше за все, чадо проектує свої власні страхи на уявного друга. Можливо, дитина зможе впоратися з проблемою за допомогою уявного друга, але й батьки також можуть їй допомогти.Іноді дитині уявний друг потрібен як цап-відбувайло. З його допомогою малюк, наприклад, може намагатися уникнути покарання за зламану річ. Або ж, він може використовувати уявного друга, щоб скасувати те, що кажуть батьки: мовляв, він сказав, що не треба лягати спати, як каже мама. Все це дає батькам можливість налагодити ще більш довірчі стосунки зі своїм чадом.
Якщо дитина щось ламає і звинувачує в цьому уявного друга, батькам варто спокійно поговорити з малюком і запевнити, що «помилки трапляються і все буде добре». У цьому випадку чадо знатиме, що погані речі іноді траплятимуться, але через це її не розлюблять. Якщо ж малюк каже, що можна не лягати спати, батьки можуть сказати, що розуміють слова друга, та все ж таки вони – батьки, і саме вони встановлюють правила.
Діти знають, що уявний друг нереальний, але їм простіше оминати правила, коли це роблять не зовсім вони.
Думайте про уявного друга дитини, як про якийсь буфер. Іноді він бере на себе частину емоційного навантаження, коли дитині складно впоратися. А іноді просто допомагає зрозуміти, що правильно, а що – ні. Грубо кажучи, це механізм виживання для малюка. І це чудова штука.
Як батькам спілкуватися з уявним другом дитини?
Батькам може бути ніяково говорити з дитиною про її уявного друга, але експерти рекомендують у цьому випадку підіграти. Запитайте, як його звуть, що вони разом роблять, обговорюйте уявного друга так, ніби він справжній.Батькам не варто нервувати, якщо у дитини з'явився уявний друг. Насправді це може бути дуже корисним і допомогти «почути» дитину, налагодити з нею ще тісніший зв'язок і довірчі відносини.
