- Що, дружина, задумавшись сидиш, на чужих хлопців дивись, ходімо і ми, розгулятися на старості років, зліпимо і ми снігову бабу.
А на стару, вірно, теж веселий годину накотив. - Що ж, ходімо, дід, на вулицю. Тільки на що нам бабу ліпити? Давай-но виліпити доньку Снігуроньку.
Сказано - зроблено.
Пішли старі в город і давай сніжну доньку ліпити. Виліпили доньку, вставили замість очі дві голубенькі намистини, зробили на щічках два ямочки, із червоної стрічечки - роток. Куди як хороша сніжна донька Снігуронька! Дивляться на неї дід з бабою - не надивляться, милуються - не намилуються. А у Снігуроньки роток посміхається, волосок завивається.
Ворухнула Снігуронька ніжками-ручками, з місця зрушила та й пішла по городу до хати.
Дід і баба точно розуму позбулися - до місця приросли.
- Діду, - баба кричить, - так це у нас донечка жива, Снігуронька дорога! І в хату кинулася ... Ото радості було!
Зростає Снігурка не по днях, а по годинах. Що не день - Снігурка все красивіше. Дід і баба на неї не надивляться, не надихають. А собою Снігурка - як сніжинка біла, очки що блакитні намистини, русява коса до пояса. Тільки рум'янцю у Снігурки немає як ні та в губах ні кровиночки. А й так гарна Снегурушка!
Ось прийшла весна-ясна, понабухлі нирки, полетіли бджоли в полі, заспівав жайворонок. Всі хлопці раді-радешенькі, дівчата весняні пісні співають. А Снігуронька занудьгувала, невесела стала, все в віконце дивиться, сльози ллє.
Ось і літо прийшло червоне, зацвіли квіти в садах, дозріває хліб у полях...
Пущі колишнього Снігурка хмуриться, все від сонця ховається, все б їй у тінь да в холодок, а того краще під дощик.
Дід та баба все ахають:
- Вже чи здорова ти, доню? - Здорова я, бабуся.
А сама все в куточок ховається, на вулицю не хоче. Ось раз зібралися дівчата в ліс по ягоду - по малинку, Черничко, алу Суничку.
Сталі й Снегурку з собою кликати:
- Підемо да підемо, Снігуронька! .. - Підемо да підемо, подруженько! .. Неохота Снігуроньці до лісу йти, неохота Снігуроньці під сонечко. А тут дід і баба велять:
- Іди, іди, Снігуронька, іди, іди, дитино, повеселися з подружками.
Взяла Снігуронька кузовок, пішла в ліс з подружками. Подружки по лісі ходять, вінки плетуть, хороводи водять, пісні співають. А Снігуронька знайшла студений струмок, біля нього сидить, у воду дивиться, пальці в швидкій воді мочить, краплинами, немов перлами, грає.
Ось і вечір прийшов. Розігралися дівчата, надягли на голівоньки вінки, розпалили вогнище з хмизу, стали через багаття стрибати. Неохота стрибати Снігуроньці ... Та пристали до неї подруженьки. Підійшла Снігуронька до вогнища... Варто-тремтить, в особі ні кровинки нема, руса коса розсипалася... Закричали подруженьки:
- Стрибай, стрибай, Снігуронька!
Розбіглася Снігуронька і стрибнула...
Зашуміло над багаттям, застогнало жалібно, та не стало Снігуроньки.
Потягнувся над багаттям білий пар. Собираетесь в поход или хотите заняться спортом. Решение которое поможет Вам - рюкзаки Deuter тут хороший подход к клиентам, консультация и подбор по потребностям и карману. Магазин Пешком г.Киев. звили в хмарка, полетіло хмарка у висоту піднебесну.
Розтанула Снігуронька...
