Більшість людей знають про так звану підліткову кризу, дехто чув про кризу трьох років, але небагатьом батькам відомо, що їхній малюк проходить кризу вже на першому році свого життя – це криза новонародженості. Фізично відокремившись від матері, малюк має адаптуватися до нових умов життя. Саме в цей час формується або довіра, або недовіра до світу. Тут важлива кожна деталь: починаючи від того, чи була дитина бажаною, закінчуючи тим, чи правильно батьки реагують на сигнали немовляти, задовольняючи його потреби, і навіть від того, чи бере батько участь у вихованні малечі та догляді за нею. Ця криза є дуже важливою, адже від її результату багато в чому залежить подальше ставлення людини до життя. Досвід цього періоду є глибинним, і, якщо він буде негативним, у дорослому житті це виллється в озлобленість, підозріливість, агресивність, схильність до депресій.
Пізніше дитина переживає кризу трьох років, так званий період «я сам». Малюк стає особливо впертим, завзятим, прагне автономії. Батьки мають підтримати тяжіння дитини до самостійності, інакше вона може вирости сором’язливою, невпевненою в собі людиною, яка буде у всьому сумніватися і бажатиме постійної підтримки й у дорослому житті.
Неправильно пережита криза трьох років загострюється у віці 5-6 років, коли дитя самостверджується. Дитина розвивається, продовжує проявляти свою самостійність - це період бурхливої соціалізації, коли у неї з’являються перші серйозні обов’язки. І якщо чадо не підтримувати у цих починаннях, пригнічуючи дитячу автономність – це призведе до розвитку відчуття вини, страху перед невдачами та безініціативності. Не наголошуйте і маленьких невдачах малюка (неакуратно написане слово, неправильно розв’язана задача), пригнічуючи цим зацікавленість до процесу навчання, пізнання нового – краще частіше наголошуйте на успіхах та позитивних ініціативах дитини.
Остання дитяча криза наступає у підлітковому віці, коли дитина фізіологічно стає дорослою. Підліткові бунти – справжнє випробування для батьків, але важливо не ускладнювати ситуацію, а допомогти дитині. Дайте підлітку зрозуміти, що вважаєте його значимим членом сім’ї, який має право голосу, особистий простір у домі, а ще – обов’язки, як і всі дорослі. Ваша повага і прийняття зроблять своє – дитина не буде проявляти себе шляхом бунту, постійних скандалів, появою нових пірсингів і тату та пофарбованим у синій колір волоссям. Адже відпаде потреба у цьому – її й так визнають та сприймають «на рівних».
Автор: Марта Павлюк
