Святий Миколай, який так полюбився усім нам з дитинства, про якого ми знаємо легенди, вірші, образ якого овіяний казковим настроєм – це реальна історична постать, архієпископ Мир Ликійських. Проживши праведне, насичене подіями життя, впродовж якого він творив добро, допомагав людям, лікуючи їх душі, Миколай залишив по собі добру та вдячну пам'ять мешканців Ликії. Історії про архієпископа, про чуда, які він творив, про його взірцеве благочестя, не забулися і після його смерті, а передавалися з уст в уста, згодом ставши частиною церковного передання.
З прийняттям християнства на українських землях, святий Миколай-Чудотворець став одним з найбільш шанованих святих в Україні. За заступництвом до нього зверталися в різних потребах, адже він вважається опікуном родини, дітей. Тому з’явилася чудова традиція – у переддень свята святого Миколая (18 грудня) пекли солодке печиво – медівники-«миколайчики» і обдаровували ним дітлахів. Також, зародилася улюблена всіма традиція - класти подарунки під подушки: чемним дітям – гарні і смачні, а неслухняним – різочку, як попередження.
Натомість, Санта Клаус – персонаж американсько-англійської літературної традиції і з’явився він відносно недавно (у порівнянні з традицією шанувати святого Миколая). В Англію образ св. Миколая, який обдаровує дітей, прийшов з Німеччини, але ім’я його дещо скоротили (не Санта Ніколаус, як у німців, а Санта Клаус). Літературну спробу з’ясувати, звідки взявся образ Санта Клауса, зробив Американський письменник Френк Баум (всесвітньо відомий автор циклу казок про чарівника країни Оз). Він написав дві казки: «Викрадення хлопчика Санта Клауса» та «Життя й пригоди Санта Клауса», в яких розповідається історія про те, як колись давно ельфи підібрали людського хлопчика-сироту на ім’я Клаус, виростили його, наділили чарівними здібностями. Подорослішавши, юнак Клаус захотів піти у світ людей, де його дуже вразили злидні, війни, хвороби і багато сумних дітей, тож він захотів зарадити цим бідам. Відтоді цілий рік Клаус і його чарівні помічники-ельфи виготовляють подарунки, щоби у ніч Різдва рознести їх по світу.
А звичай зображати Санту дідусем з білою бородою у червоних штанях і куценькому кожушку, з’явилася у 1931 р., коли на замовлення компанії Coca-Cola шведський художник Хеддон Сандблом запропонував нову різдвяну емблему фірми.
А от Дід Мороз – ровесник Санта Клауса. Цей казковий новорічний персонаж почав використовуватись у Росії на початку ХХ ст., як «альтернатива» Святителю Миколаю (з метою стерти з пам’яті людей образ святого). Також, Діда Мороза протиставляли закордонному Санті, який ставав особливо популярним після війни у Європі. Потрібен був свій, вітчизняний персонаж (але, звісно, ним не міг бути один з християнських святих). З 1937 р. він став обов’язковим учасником театралізованих новорічних вистав. За легендою, Дід Мороз залишає дітям подарунки під ялинкою, або вручає їх особисто. Ім’я Морозу запозичили із східнослов’янської міфології. Для нього вигадали супутницю – онучку Снігуроньку, а іноді Дід Мороз з’являється з хлопчиком – символом нового року.
Отже, зрозуміло, що Миколай – не казковий літературний персонаж, він є реальною особою, яка жила на землі і заслужила собі велику пошану і любов, прихильність від людей своїм добрим життям. Радянський же Дід Мороз та американський Санта Клаус – казкові персонажі, які були вигадані людьми як символи новорічних і різдвяних свят.
Автор: Марта Павлюк
