Жила-була в пустелі ящірка. Вона мала гарну вдачу, була розумною, веселою й чуйною, тому у неї було багато друзів. Усі мешканці пустелі любили та поважали її. Усі, окрім плямистої жаби. На відміну від ящірки, у жаби був кепський характер. Жаба була злою буркотливою скнарою, була невихованою, тому ніхто не хотів з нею дружити. Однак плямиста жаба заздрила ящірці і звинувачувала її в своїй самотності.
У мами-собачки було троє синочків-цуценят – біленький Сонько, чорненький Хвалько та руденький Крутько. Цуцик Сонько отримав своє ім’я тому, що він дуже любив поспати. Навіть сонечко, що зранку лоскотало його за носик, не завжди могло його добудитися. Цуцик Хвалько звався так тому, що голосно гавкав на весь двір, вихваляючись, який він вже дорослий. А Крутько отримав своє ім’я за те, що був вертлявим і непосидючим песиком.
В казковій країні Пластилінії, серед паперових лісів жили-були ліпуни. На вигляд усі ліпуни відрізнялися один від одного: хтось був схожий на звичайну або фантастичну тварину, хтось – на чоловічка, а хтось– на монстрика. Втім, усі ліпуни товаришували один з одним та весело проводили час разом. Наприклад, ліпуни-чоловічки каталися на ліпунах-конях, а ліпуни-монстрики грали у схованки з ліпунами-їжачками. У ліпунів була одна особливість – всі вони були тендітними, тому ставилися один до одного з обережністю.