А надалі ці дві системи відносин вашої дитини будуть розвиватися неоднаково. Перша багато в чому залежить від поведінки педагога, вона управляється і може бути змінена за його бажанням. Система ж особистих відносин базується на симпатіях і антипатіях дітей і ніякого організаційного оформлення не має. Тому вашій дитині доведеться самостійно без сторонньої допомоги будувати відносини в новому колективі.
У перші дні перебування в школі діти бувають настільки приголомшені великою кількістю нових вражень, що практично не помічають однокласників. Забираючи своє чадо зі школи, ви можете бути здивовані тим, що воно не може сказати, як звуть сусіда по парті. Процес знайомства багато в чому залежить від учителя і може затягтися на місяць - півтора. До тих пір кожна дитина «сама по собі». У промові малюка може прослизати висловлювання: «Я і вчителька займалися...» Але поступово він почне сприймати себе як частину колективу і його слова зміняться на: «Ми й наша вчителька».
Для педагога найбільш життєздатною одиницею колективу є група 5 - 7 чоловік. Саме в такому міні колективі є можливість дати відповідальне доручення кожному його члену. Тому в радянські часи кожен клас розбивався на «Зірочки», що допомагало діткам опановувати таким складним видом відносин, як спільна діяльність, спрямована на досягнення результату.
Пізніше, коли учні навчаться діяти самостійно, в колективі з´явиться активна група учнів, від якої багато в чому будуть залежати й особисті стосунки. Виділення активу - процес суперечливий, оскільки не завжди вчитель знає про те, які мотиви цієї активності. Так, деякі учні охоче виконують доручення через щирого бажання допомогти однокласникам. Досить швидко вони завойовують і особисті симпатії однолітків. Інші ж діти «проявляють активність», щоб зайняти привілейоване положення серед учнів. Якщо такому учневі доводиться підкорятися іншим членам колективу, вони можуть відмовитися від роботи.
Небезпечна тенденція останніх років - у класі з´являється група «професійних керівників» іншими учнями. Саме у таких керівників уже в молодших класах проявляються риси марнославства, самолюбства і презирства до решти членів колективу. А в підлітковому віці такі учні схильні до жорстокого поводження з тими, хто не готовий визнавати їхню «владу».
Для багатьох учнів молодших класів особисте спілкування не має першорядного значення: їм цілком вистачає спілкування в школі. Звичайно, якщо діти регулярно гуляють в одному дворі, то вони мимоволі здружується поза класом.
Приблизно в 5 класі відбувається перелом, коли дитині дуже хочеться зайняти своє місце в колективі і знайти друзів. Тепер вже не вчительська і батьківська думка має значення, а точка зору однолітків. Це може спонукати підлітка на незрозумілі для дорослих дії з метою завоювання авторитету в однокласників.
Будь-які відносини в групі грунтуються на потребі дітей у спілкуванні, яка змінюється з віком. Кожна дитина, прийшовши до школи, розвиває відразу дві лінії взаємин: ділову і особисту. І ці лінії реалізовуються неоднаково: активна на уроках і в громадській діяльності дитина може бути повністю невидимою для однокласників.
Деякі особливо дбайливі батьки намагаються захистити дитину від «помилок» спілкування, скоєних в підлітковому віці: контролюють або обмежують коло спілкування. Але тим самим вони ще й позбавляють своє чадо можливості навчитися розбиратися в людях і приймати власні рішення. Якщо вже у молодших класах дитина навчиться спілкуватися з однолітками, то в старших класах вона, швидше за все, буде спілкуватися з тими дітьми, які були близькі їй за духом і раніше, а не намагатися завоювати прихильність однокласників.
За матеріалами forbaby.org.ua
