Жив-був на світі маленький гномик Мік. В усьому він був хороший, та була у Міка погана звичка – він дуже не любив прибирати свої речі та іграшки. Так вони й лежали, розкидані по кімнаті.

Одного дня у міському парку з’явився дивний птах. Сірий, але не голуб. З великим дзьобом, та не ворон. З червоним хвостом, однак не півень.

В коробці з олівцями жив чорний олівець-забіяка. Часом він робив усілякі капості, наприклад, малював чорні плями на чужих малюнках. Або навмисно дряпав папір своїм гострим носом.

У першокласниці Кіри було завдання написати в прописах слово «хлопчик». Однак Кіру того дня вкусила невидима, але настирна казкова мушка-лінивка. І замість того, щоб написати, дівчинка намалювала в зошиті хлопчика: голова – це коло, тулуб – це овал. Ручки та ніжки – чотири відрізки. Крючечки на голові – то волосся, ну і, звичайно, очі, ніс та ротик.

Казка на ніч – традиція, яка передається з покоління в покоління вже багато століть. Коли ще, як не увечері, перед сном, найповніше відчувається вся сила магії нашого світу. А пізнати її краще допомагають саме ці невеличкі оповідання, сповнені чарів і водночас мудрих настанов та порад. Тож не варто нехтувати цим пречудовим ритуалом: окрім заспокоєння й швидкого засинання, він приносить значно більше користі – як дітям, так і вам, батьки!

«Морозива багато не буває», - міркував дракончик на ім’я Дро, доїдаючи восьмий кілограм холодних ласощів.

Ой, як же він помилявся! Приємне відчуття від смаку змінилося неприємним усвідомленням, що тепер у дракона зовсім не виходить випускати вогонь з пащі. І горло нестерпно боліло.

На честь Нового року Королева Зима влаштувала у своєму замку святковий бал. Серед запрошених були усі її друзі – Мороз, Хурделиця, Крижинка та багато інших. Також Королева Зима відправила запрошення на бал мешканцям Королівств Весни, Літа та Осені.

Матвійкові на честь Дня народження подарували крутезний іграшковий автомобіль. Інерційний, з великими, мов справжніми колесами. Його дверцята та багажник могли відкриватися, а якщо натиснути на кнопку, то під час руху машинка світила фарами і видавала гучне «бі-бі».

Далеко в лісі жила стара зла чаклунка Гидота. Колись у молоді роки вона робила людям багато поганого. Але чим старшою ставала, тим менше в неї залишалося сил на чаклунство. Нарешті, Гидота стала такою старою, що навіть дрібні пакості забирали в неї багато сил.

У звичайному казковому місті жив чоловічок на ім’я Навпакун. Насправді його звали Роні. Однак через його погану звичку – говорити все навпаки, до нього причепилося прізвисько «Навпакун».