Одного разу гномик Льова вирушив на прогулянку в зимовий ліс. Льова насолоджувався прогулянкою, як раптом, невідомо звідки, піднялася сніжна буря. Гном намагався повернути, але сніг кидався йому в очі, і, здавалося, ось-ось зіб'є його з ніг. Гном і не зрозумів, як довго це тривало. Але коли вітер вщух, він зрозумів, що не знає, як повернутися назад.
Маленька різдвяна фея вже знала, що це її останнє Різдво на Землі. Вже кілька десятків років саме її, найдосвідченішу фею, посилали до людей. Вона була головною берегинею різдвяних приготувань. Бо до цього свята кожна українська родина готувалася по-особливому, ставлячи на стіл традиційні дванадцять страв.
У першокласниці Кіри було завдання написати в прописах слово «хлопчик». Однак Кіру того дня вкусила невидима, але настирна казкова мушка-лінивка. І замість того, щоб написати, дівчинка намалювала в зошиті хлопчика: голова – це коло, тулуб – це овал. Ручки та ніжки – чотири відрізки. Крючечки на голові – то волосся, ну і, звичайно, очі, ніс та ротик.
Казка на ніч – традиція, яка передається з покоління в покоління вже багато століть. Коли ще, як не увечері, перед сном, найповніше відчувається вся сила магії нашого світу. А пізнати її краще допомагають саме ці невеличкі оповідання, сповнені чарів і водночас мудрих настанов та порад. Тож не варто нехтувати цим пречудовим ритуалом: окрім заспокоєння й швидкого засинання, він приносить значно більше користі – як дітям, так і вам, батьки!