У звичайному казковому місті жив чоловічок на ім’я Навпакун. Насправді його звали Роні. Однак через його погану звичку – говорити все навпаки, до нього причепилося прізвисько «Навпакун».

Якось зимового дня діти весело грали у сніжки. Та одна сніжка виявилася не звичайною, а чарівною – взяла і втекла від них. Вона покотилася просто до лісу.

Одного зимового ранку кіт на ім’я Муркіт прокинувся у своєму теплому ліжечку, солодко потягнувся й одразу побіг до вітальні - визирнути у вікно. А раптом дерева за ніч знову стали зеленими? Чи хоча б жовтими? Адже ще зовсім нещодавно їхні гілки були вкриті листям, яке щодня змінювало барви, хоч і рідшало, а вчора раптом все навколо стало білим.

У міському парку жила родина білок: мама, тато та трійко білченят – дві донечки та синочок Бобо.

Бобо зростав швидким та спритним. Він навчився стрибати раніше за своїх сестричок, чим дуже пишався. Та й дівчатка намагалися не відставати, уважно слухали батьків, що їх навчали пересуватися парком.

Ця історія трапилася в давні часи, коли моря та океани були повні піратами.

Піратська банда капітана, на ім'я Скажений Краб поверталася із зухвалого полювання. Щойно вони пограбували історичний музей, і тепер везли на своєму кораблі цілу скриню скарбів. Там були стародавні монети, вишукані прикраси, коштовні королівські вази. Задоволені здобиччю, пірати влаштували на кораблі бенкет, а потім почали жбурляти в океан пусті пляшки, обгортки від їжі та інше сміття.

Якось маленька миша прокралася в кондитерський магазин. Вона прогризла дірку в коробці з солодощами і витягла звідти печиво, соломку та пряники.

Наближалося свято Нового року. Хлопчик Максимко готував лист до Діда Мороза.

- Хочу новий конструктор під ялинку! – мріяв Максимко та питав у мами. – Дід Мороз мені принесе?

Жила-була у королівстві маленька жадібна Принцеса. Все у неї було, але завжди їй здавалося всього замало. Та більш за все їй хотілося отримати усі іграшки на світі. Для неї купували усі іграшки, які були в крамницях, та Принцеса все одно вередувала:

В давні часи жила серед людей Бяка. Вона мала зовнішність звичайної молодої дівчини. Та на справді Бяка була казковою істотою – близькою родичкою Баби Яги та Бабая.

Одного разу гномик Льова вирушив на прогулянку в зимовий ліс. Льова насолоджувався прогулянкою, як раптом, невідомо звідки, піднялася сніжна буря. Гном намагався повернути, але сніг кидався йому в очі, і, здавалося, ось-ось зіб'є його з ніг. Гном і не зрозумів, як довго це тривало. Але коли вітер вщух, він зрозумів, що не знає, як повернутися назад.