Традиції домашнього навчання, здавалося б, були практично повністю забуті. Але в останні роки спостерігається справжній бум на відродження тих чи інших традицій. Особливо популярне все «домашнє». Домашні пологи, робота вдома, домашня освіта. Цікаво, що зазвичай роль педагогів сміливо беруть на себе батьки, причому без відповідної освіти та досвіду. І, на жаль, в більшості випадків з тріском провалюють всю затію.
Ми не будемо розглядати ситуації, коли дитина в силу свого фізичного стану навчається вдома. Як правило, це вимушений захід і в такому випадку навчання проводиться під керівництвом досвідчених педагогів, що викладають в школі. Така система освіти передбачає великий обсяг самостійної роботи, але загальний напрямок задає шкільний учитель. Він же контролює рівень знань. Завдання батьків регламентуються фахівцем. Якщо ж навчати беруться безпосередньо батьки, то їх можуть чекати різні сюрпризи.
На превеликий жаль саме причини, що штовхають батьків самостійно займатися освітою дитини, часто не дають їм можливості об'єктивно оцінити свої сили. Самовпевненість - не кращий порадник. Деякі батьки вибирають домашнє навчання з релігійних міркувань, не особливо піклуючись про те, яких можливостей вони позбавляють дитину.
Організація домашнього навчання - завдання дуже непросте. Відсутність педагогічної освіти та досвіду роботи дуже складно компенсувати статтями й рекомендаціями з інтернету. І це якщо йдеться про навчання в молодших класах. Коли ж справа доходить до старшої школи, тільки найстійкіші прихильники домашньої освіти не здаються і не намагаються віддати дитину в звичайну школу.
Не можна недооцінювати і рівень витрат на домашню освіту. Звичайно, не потрібна форма, ранець і немає потреби здавати гроші у «фонд класу», але доведеться купувати книги, додаткові матеріали і, звичайно ж, наймати репетиторів. Тільки дуже талановиті батьки здатні однаково успішно навчати дитину і математиці, і іноземній мові, і фізиці, і географії. Адже для отримання атестата дитині знадобиться скласти іспити з цих предметів у школі та пройти тестування.
Але навіть не це є основною негативною стороною домашньої освіти. Проблема в тому, що дитина, яка не відвідує школу, практично не адаптується в соціумі. Штовханина і біганина на перервах, смикання за косички, катання на портфелях по снігу і навіть шкільні сутички - частина пошуку свого місця в цьому світі. Дитина, яка навчається вдома, має проблеми із засвоєнням соціальних норм, їй складно спілкуватися з дітьми і дорослими, вона важко йде на контакт. Навчитися жити в суспільстві - одне з головних завдань школи, яке вона виконує поряд з навчанням читанню та письму.
Втім, є у домашньої освіти і плюси. В першу чергу це індивідуальний підхід, який школа забезпечити не може. Домашній учитель може добирати методи викладання, ідеально відповідні тій чи іншій дитині. Є можливість максимально точно визначити схильності дитини і активно розвивати їх. Якість отриманих знань при послідовному підході до домашнього навчання на порядок вище шкільних.
Великим плюсом для батьків є і можливість контролювати дитину, і коло її спілкування. Домашнє навчання - гарантія відсутності проблем у школі, впливу поганих компаній. Дитина не ризикує потрапити в немилість комусь з учителів або стати ізгоєм у класі.
У будь-якому випадку, переведення дитини на домашню освіту - це відповідальний і дуже серйозний крок. Тут важливо продумати все до дрібниць. Хто буде займатися з дитиною, як, коли, вирішити юридичні питання. Від цього рішення багато в чому залежать подальші можливості дитини, тому приймати його потрібно виважено.
За матеріалами mamaclub.ua
